Така ситуація не однозначна. Дитина матюкнулась на дорослого

’Устами младенца глаголит истина’. Ваш ’друг’ - токсичний і хворий на голову! Позбавтеся від нього однозначно! Я таких бачила, вони спеціально лізуть ’допомагати’ щоб ви себе почували винною і терпіли їхні заскоки, а вони при цьому вас і дитину як правило не поважають, заздрять, лізуть зі своїми не прошеними і неадекватними ’порадами’ у ваше життя аби тільки роздути своє хворе нарцистичне его. Лізти до дитини зі своєю дурнуватою критикою і дебільними непрошеними ’порадами’ та ’научаннями’ - це перехід кордонів дитини і психологічне насилля. Хто він такий щоб втручатися в життя вашої дитини? Ви б якомусь таксисту або тітці на базарі так само б дозволили таку поведінку до дитини, бо вони вам посміхнулися чи допомогли з чимось? Якщо так - то у вас проблеми з самооцінкою і розумінням персональних кордонів. У дійсно добросердечної людини гарне ставлення до інших людей відбувається просто так, на автоматі, без очікувань чогось від інших людей, а не оце гидке розрахункове ставлення ’я вас раз підвіз, то ви мені тепер винні пожиттєво’. Ви маєте захищати свою дитину (і себе також) від таких як він. Вам самій не стає зле від нього? В дітей чутливість до токсичних типочків вища, вони більше реагують на таке, та й якщо вас немає поряд той ваш ’друг’ може всіляку гидоту дитині наговорювати, принижувати і ображати, такі типочки таке полюбляють. Ви можете помітити що вашому ’другу’ плювати на дитину, бо суть питання - він усю ситуацію роздув виключно навколо себе, він хоче змусити дитину вибачатися щоб відчути свою важливість, виграти в дитини (!) силою. Нормальна людина в такій ситуації спитала б що сталося, чому в дитини таке погане враження від нього. Бо матюки то знають усі діти в наш час, але використовують їх точно не до кожного! Малий не хоче вибачатися не через виховання, а через те що впевнений що правий. Бо дядько його дістав. Хіба це не очевидно? Не змушуйте його, бо зламаєте довіру до себе, ви маєте свою дитину захищати передусім, а не якогось там підстаркуватого дядька з незрілими і нездоровими претензіями. Що це за взагалі за манера підслуховувати розмови чужої дитини і ще якісь там свої претензії пред´являти? Вам не моторошно з таким спілкуватись? І не слухайте тих, хто того дядька захищає, то напевно такі самі як він, або ті хто так і навчився себе захищати.

А, і ще. Я б нікому чужому не дозволила ображати чи обзивати свого сина.
Як і обговорювати методи мого виховання.
Як влучно ваш син підібрав епітети для вашого «друга»
Подумайте, що вам важніше. Бути зручною для якогось мудака, чи повага вашої дитини.