Есть необучаемые вождению люди?

помню как мы с инструктором учили разворот в три приема а потом парковку и все это на механике. я думала, что я безнадежна) потом привыкла к его машине через пару уроков. потом первая машина была большая по размеру цепляла бордюры иногда при выезде. прошло время и люблю и отлично езжу. все прийдет с опытом

Я дико боюсь когось десь зачепити

18 червня рік як маю права,стрес був нереальний.Вчилась звісно на механиці.Зараз ізжу на автоматі,головне не здаватись,не відкладати права на полицю.Але я ізжу в маленькому місті,не уявляю себе за кермом в Киіві.

Есть, это я)
Но я бы сказала что я не то что бы ’ необучаемая’, просто мне сложно концентрировать внимание, я очень невнимательна и рассеянна
На момент сдачи экзамена у меня было 80 часов

Автор, це прийде з часом, я перші заняття прямо так і казала інструктору: Я не розумію наскільки крутити кермо і коли, щоб попасти у свою смугу. Не розуміла габарити, у вузьких вуличках боялася зачепити дзеркала машин...А він мені казав: це прийде з часом!!! і підкінець занять так і було, я вже відчувала машину норм, це при тому, що паралельно єбонькалась з механічною коробкою. Її я +- зрозуміла, коли почала на своїй їздити, спочатку вранці о 6 з дикими тупняками, потім і по більш жвавому трафіку. Поряд чоловік, ми здавали разом, тому тут мені пощастило, ми підказували один одному. Був випадки, коли заглохла на перехресті прям, або коли люди вибігали просто під колеса у невстановлених місцях, або дід без поворотника почав у прям у мене їхати з сусідньої смуги. Після них стрес звісно, страшнувато знов сідати за кермо, але теба переборювати і просто їздити. Головне не забивати на водіння, треба регулярність, бо діла не буде.

Я отримала права за 8 років до того, як почала їздити сама. При тому ніяких інструкторів. Купила сама собі машину на авторинку Столичний, заплатила драйверу/таксисту, який пригнав її мені у двір мого ЖК. Ходила вокруг неї пару днів, вивчала всі кнопки/ричаги. На третій день сіла за кермо і поїхала (автомат в мене). Було страшно, але вибору не було взагалі. Спочатку просто ввечері, коли вже мало машин, бо в Києві вдень їх дуже багато скрізь. Десь 3 вечора в своєму районі, а вже на четвертий день поїхала через все місто. Було дуже страшно, але все добре. Вже гоняю з 2015 року абсолютно кожного дня. Заправки, СТО, шиномонтажі - все на мені

І так паркуюсь без проблем взагалі) але ж не все відразу, просто треба вірити в себе

Та обычно, выбираю место себе по силам))) лучше чуть пройтись чем стрессовать
На подземные паркинги даже не суюсь, параллельную парковку задним ходом между двух машин никогда не пробовала) если передом не влезаю едем дальше)))

Краще вигадувати собі ’справи’, іздити кожень день, катала кожень день впевненості було більше, я і у сусіднє місто їздила, а потім взимку темно і не хотілось, я раз на тиждень їздила і всьо, здулася. поновлюю регулярні покатушки

Так задом намного легче парковаться, чем передом. Просто в зеркала надо смотреть:)

Параллельно к бордюру между двух машин? Сомневаюсь)) во всяком случае мне не нравится )) так зачем себя заставлять

Конечно) задом на изи, передом реально сложнее, намного больше места надо чтоб было

і я не люблю задом поміж 2 машин, але на стоянці паркуюсь задом, так зручніше виїждати, коли з 1 разу, коли з 3 попадаю тільки)

Ви ж про таке?

У меня ни камеры ни парктроников, в боковых зеркалах расстояние искажено, нафиг этот стресс)))

Про такое)

Ясно:)

Це паралельна) то норм, а ось під 90, то таке для мене

А как сейчас вы ездите? )) Лучше с вниманием стало?
Я тоже такая, часто думаю о своем и невнимательная, летаю где-то в облаках. И вот думаю, смогу ли водить машину, так-как там нужно быть очень внимательной и сконцентрированной на дороге. И ещё мне пока непонятно, как водители успевают за всем следить на дороге. Посмотреть в зеркала, перестроиться, ещё и все вокруг замечают и в навигатор поглядывают и поговорить могут и едут вообще на расслабоне таком 🙈

Це ваша уява все робить за вас, насправді ви авто не відчуваєте на пасажирському сидінні. Але з одного заняття водіння мало про що можна говорити. Я після 20 занять і після здачі іспитів панічно боялася сідати за кермо, хоча все здавала сама з першого разу. Чоловік давив морально, що зря гроші на права стратили і якщо кудись потрібно, то ось ключі від авто, сіла і поїхала. І я сіла і поїхала. Після першої поїздки без інструктора і будь кого поруч, доїхала до пункту призначення, вийшла із автівки, а коліна трусятся. Потрібно було пів години, щоб прийти в себе. Потроху страх пройшов. Тому у вас все вийде, але не з першого заняття, бо потрібні навички

Лучше не становится, потому я почти не езжу.
С одной стороны, возможно, если бы я ездила часто, я бы как то научилась быть собранный, но с другой стороны я по жизни какая то простоянно расхлябанная потому сомневаюсь что мне и время помогло бы)

Нет таких, кому не дано водить. Было бы желание - вижу цель, не вижу препятствий. Привыкание к авто и избавление от страха прийдет только с опытом.
Даже за 5 первых занятий вы не будете хорошо чувствовать машину и нормально ехать...