Петриківна• 15 июля 2024
Чому деякі люди пишаються своїм родом?
Якось познайомилась з хлопцем, він багато розповідав про свій рід. Показував герб, розповідав ким були його прапрадіди... Нещодавно на цьому форумі побачила тему "чи пишаєтесь ви своїм родом".
Я от взагалі поняття не маю, ким були мої предки і мені це не цікаво. А для деяких людей це важливо.
Я от взагалі поняття не маю, ким були мої предки і мені це не цікаво. А для деяких людей це важливо.
1
1
33
0
И для меня это важно.
Я семейные истории знаю на много поколений назад. И фотографии у меня есть более чем столетней давности.
Знаю, в честь кого назвали меня.
Мой сын знает, в честь кого назвали его
Я семейные истории знаю на много поколений назад. И фотографии у меня есть более чем столетней давности.
Знаю, в честь кого назвали меня.
Мой сын знает, в честь кого назвали его
4
В сенсі ’почитаєте’? Я ж не знаю майже нічого про них. Знала одного прадіда і прабабусю і то, лише коли була зовсім маленька
Я знаю мужа род. Прикольно, когда понят, знают интересные моменты, или какие сложности были. У мужа очень умная родня.
Мои почему-то не знают
Мои почему-то не знают
це дозволяє почуватись більш стійко, більше цінувати себе. Це ж ваші корені, частина вашої власної історії.
1
4
если вы интуитивно не понимаете, что им нужно уважение, это очнеь плохо. они вас не оставят. это не эфимерный бог. род защищает.
2
і пишаюся і цікаво знать хто були мої предки. В мене в роду і польські аристократи і махновці і царські офіцери і ’вороги народу’, і голова першої комуни і відомий художник. Мої предки приклали руку до збереження історичних пам´яток і розвитку цукрових заводів Терещенка, і до будівництва залізної дороги на території як СССР так і Ірану. Мені цікаво, хоча мої власні досягнення теж не малі, але то історія мого роду і я вдячна своїм пердкам що в них вистачило сили і інтуіції залишитися на Україні, і я тут народилася, а не десь в росії в Сибіру
У мене є я. Є мої бажання, мої мрії, мій світогляд, моє життя. Яке життя жили мої предки - мені здається не важливим. Я так відчуваю.
1
1
спросите себя лучше, почему вам нужно оторваться от своих корней. что они натворили такого постыдного?
3
Можливо, важкі стосунки з батьками вплинули на такий світогляд. Я завжди прагнула стати від них не залежною аби вони не мали можливості якось мною маніпулювати. А про більш далеких родичів взагалі майже не думаю.
Смішно з таких людей, якщо чесно. Хоча рід свій я знаю і родичами моїми можна пишатися, тим не менше не вважаю, що це мене особисто робить кращою за інших.
Я якось попала в 90ті в українофільську тусовку, де пару людей постійно підкреслювали, що у них справжнє козацьке прізвище. Щось типу Печиборщ, Коляда, Журбина. На це я завжди казала, що в мене теж, щоб їх потролити. А моє прізвище дівоче щось типу Омурбекова.
Я якось попала в 90ті в українофільську тусовку, де пару людей постійно підкреслювали, що у них справжнє козацьке прізвище. Щось типу Печиборщ, Коляда, Журбина. На це я завжди казала, що в мене теж, щоб їх потролити. А моє прізвище дівоче щось типу Омурбекова.
2
Не могу сказать что сильно горжусь, но прикольно знать чем занимались предки, как и где учились более 100 лет назад ,сколько детей было и т.д. Скорее горжусь тем, что много интересной информации узнала.
4
Тут і зараз ця інформація не має ніякого значення. Немає більше титулів, він особисто не аристократ.
Гордиться происхождением, национальностью, расой, вероисповеданием, полом (всем что от личности не зависит), то считаю кто так делает тому нечем своим личным годиться, то хоч так почувствуют себя людиною.
Это все принимают и уважают.У меня сложные отношения с родителями, но это не мешает мне любить их чисто гипотетически, абстрактно, издалека.
И у меня как-то слишком много случайных совпадений чтобы это все случайностями считать. Но если бы я не знала истории родов своего и мужа, то и совпадения не заметила бы, зато многое теперь более понятно почему так или вот так.
В поминальные дни весной и осенью или отношу в церковь помин или дома зажигаю свечи предкам.
Есть еще много всякого мистического эзотерического, связаного с родом, не зря у наших предков было божество Род.
Это все принимают и уважают.У меня сложные отношения с родителями, но это не мешает мне любить их чисто гипотетически, абстрактно, издалека.
И у меня как-то слишком много случайных совпадений чтобы это все случайностями считать. Но если бы я не знала истории родов своего и мужа, то и совпадения не заметила бы, зато многое теперь более понятно почему так или вот так.
В поминальные дни весной и осенью или отношу в церковь помин или дома зажигаю свечи предкам.
Есть еще много всякого мистического эзотерического, связаного с родом, не зря у наших предков было божество Род.
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу