Женщинас• Изменено 26 июля 2024
Тема на пятничный вечер. Есть ли у вас ситуации, за которые вам стыдно?
Была в школе учительницей с Английского. В понедельник утром приспичило в туалет ужасно. У нас возле спортзала отдельный туалет для учителей, ключ был у меня и у технички. (К чему говорю это - что все будут знать, что до меня не было никого там сегодня) Живот схватило ужасно, побежала, навалила кучу, а смыв не работал. ВОДЫ ТОЖЕ НЕ БЫЛО!!!!!
Выхожу, а по коридору идет техничка, дерик и сантехники. Отдала ключ…. И ушла на урок…
Мне тогда было 26, новенькая училка…
Выхожу, а по коридору идет техничка, дерик и сантехники. Отдала ключ…. И ушла на урок…
Мне тогда было 26, новенькая училка…
5
5
33
0
Блювала на першому побаченні в кущі, прокинулась в нього вдома одягнута. На холодильнику записка-їжа в холодильнику. Дочекайся мені будб ласка.
Це був перший і єдиний провал в памяті))
Це був перший і єдиний провал в памяті))
4
У меня живот прихватило в автобусе, как доехала, добежала до какого-то тц, не помню что там за забегаловка с фастфудом была, я в сортир, из меня как полилось все. Смыв работал, но нифига особо не смыл, так как воды мало была, а овна много, а в дверь люди долбятся, им в туалет надо. Вылетела я оттуда и капец, как бежала... Уборщицу мне жаль, но, блин...
Была только одна ситуация. До сих пор не понимаю, как я могла в это говно вступить. Стыдно только перед самой собой.
Стыдно, что не хотела сына. Потом стыдно, что если уж будет инвалид, то не хочу его. Вообще не знаю нормально ли уже после рождения ребенка с возможными проблемами не хотеть его. Не хотеть быть с теми, кто воспитывает особенных детей, не хотеть такого ребенка и всех этих особенностей воспитания, борьбы и чего там еще нужно.
6
Ответ дляАльдебаран
Ржу 
Як згадаю так і вздрогну.
Йдемо після ресторану гуляємо, він мені про дитинство і життя в США розказує, а я блюю в кущі))))
Йдемо після ресторану гуляємо, він мені про дитинство і життя в США розказує, а я блюю в кущі))))
7
Бумагой я закидала, еще и сркльчак обтёрла, даде внутри пыталась протереть голыми руками,думаете чего я там так долго сидела, что люди стали ломиться только она кончилась. Там вообще один сортир был на всю эту забегаловку
1
Нормуль) Я якось приїхала до чоловіка на роботу, набухались. Блюю, я значить, а він мені волосся тримає, і такий ’о, пєльмєшкі’ 🤣🤣🤣🤣🤣То був початок токсикозу, но я про те ще не знала
8
То чоловік, не страшно 
А тут уявляєте перше, пнрше! Побачення. Він мене довго добивався))) і тут сюрпрайз, я набухалась як ніколи в житті
А тут уявляєте перше, пнрше! Побачення. Він мене довго добивався))) і тут сюрпрайз, я набухалась як ніколи в житті
4
Ответ дляВиннипуховна
То чоловік, не страшно
А тут уявляєте перше, пнрше! Побачення. Він мене довго добивався))) і тут сюрпрайз, я набухалась як ніколи в житті
А тут уявляєте перше, пнрше! Побачення. Він мене довго добивався))) і тут сюрпрайз, я набухалась як ніколи в житті
Ой, да забийте) Ну набухались і на здоров´я!
Я он 33 нещастя, то впала перед хлопом, який подобається, плаття на голові, а я ржу) То по п´яні пестню в голосових записала в чат на 250 людей, то схопила сільського Тузіка 10 кг і вимагала фото із серії ’дама з собачкой’.
І нормуль)
Я он 33 нещастя, то впала перед хлопом, який подобається, плаття на голові, а я ржу) То по п´яні пестню в голосових записала в чат на 250 людей, то схопила сільського Тузіка 10 кг і вимагала фото із серії ’дама з собачкой’.
І нормуль)
6
Мені оце зараз безмежно соромно. У вівторок готувала вечерю, відволіклась і все згоріло. Я з відчаю матюкнулась. А малий схопив. І вже третій день по сто разів повторює. Вік 3 роки. Я у відчаї. Що з цим робити? І ще й, знаєте, емоційно так ’Бляяяяяаааааа’ зі всією душею і глибинним розумінням мого стану у той момент))) Ходить і повторює... 
6
Вас можно зрозуміти. В мене померла особлива дитина в 3,5 місяців після народження, чесно скажу, що я видихнула. Бо дихати я не могла, розуміючи, яке могло бути моє життя. До всього цього я була дуже щаслива жінка, цілком можно сказати «баловень судьбы» Біль страшенний від всієї ситуації в цілому, життя змінилось на до і після, але я кожного разу при молитві, не забуваю подякувати Богові, що він забрав цю дитину.
Не коріть себе, Вам нема чого стидитись, бо ці відчуття є у кожної мами з такою долею. Ті хто це не проходив, просто їм це складно усвідомити, як це і що насправді. Щоб це зрозуміти, тільки треба «вдягнути такі сандалі».
Не коріть себе, Вам нема чого стидитись, бо ці відчуття є у кожної мами з такою долею. Ті хто це не проходив, просто їм це складно усвідомити, як це і що насправді. Щоб це зрозуміти, тільки треба «вдягнути такі сандалі».
5
На жаль, але рожеві окуляри спали, вже не романтизую життя, отої легкості, що була вже нема після всього прожитого, це вже три роки, як я інша людина. Це і втрата дитини, і війна дуже змінили світогляд. Зараз ціную кожну, навіть, маленьку щасливу мить, навіть, якщо дрібничка викликала посмішку, бо знаю, як це, коли ти втрачаєш життя.
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу