ВПО. Жизнь проходит впустую

Нашли виноватых? Я из Харькова. У нас было тоже самое безумие, что и в Донецке и Луганске. Муж работал в центре возле стекляшки. Каждый день видел автобусы с белгородскими номерами, заевезенных туристов и титушек Кернеса с черенками от лопат, которые избивали проукраинских ребят. Тот же Моторола тусовался у нас на Пушкинской с остальными ихтамнетами. Харьков спас виницкий спецназ и СБУ которые шатко-валко но сработали. А Донецк СБУ не спас и Киев не прислал спецов которые бы зачислили ту нечисть, что оккупировала.
Вы пытаетесь натянуть сову на глобус и обвиняете во всем обычных людей.

Ну так а где деньги брать? Уходят в ноль заплатив за аренду и коммунальные. До войны в этом городочке в центре можно было трешку за тысячу гривен снять, а сейчас местные цен для переселенцев не сложат!

Бамбас бамбили 11 лет.

Ну так а где деньги брать? Уходят в ноль заплатив за аренду и коммунальные. До войны в этом городочке в центре можно было трешку за тысячу гривен снять, а сейчас местные цен для переселенцев не сложат!

А думаєте, кончений хозяін, це глас народа заходу України?
Такі люди трапляються скрізь.
Згадайте, скільки тут тем було з образами на киян від Донецька і Луганська, коли почалась війна і вони виїжали масово.

Да, наши украинцы всегда могут помочь и поддержать ближнего

А бы ляпнуть что-то, да?

Просто всі хаять західну Україну, а ми ці роки тихенько за 2 тисячі здавали, а люди нас кинули через …
А насправді я вірю, що не всі такі

Когда там титушки орали за автономную республику, надо было выходить с украинскими флагами и отстаивать себя.
Херсон почему то не боялся выходить против танков и оружия

Автор, у всіх так. Всім життя війна поламала. Я тримаюся бо дитина маленька і вона з мене зчитує все і я просто не хочу щоб вона відкривала для себе світ як місце сповнене страждать і жаху. Тому на зло всьому продовжую радіти життю кожен день. Хоча бувають дні коли не радіється( А якби не донька, то не знаю що б мене тримало
Дуже допомагає контакт з природою. Якщо маєте можливість, то десь в ліс, на озеро. Я вчора вперше за 2,5 роки в озері плавала. Як на світ народилася

Не ВПО дякувати Богу, але багато рідних і знайомих воюють...тяжко це все....

Когда там титушки орали за автономную республику, надо было выходить с украинскими флагами и отстаивать себя.
Херсон почему то не боялся выходить против танков и оружия

Бесплатное образование для украинцев в ВУЗах есть в Польше, Чехии, Словении, Австрии. Но нужно выучить язык

главное, что вы живете.. не кисните. Все проходит, и это пройдёт!

Да, конечно. Это ужас. Когда люди просто гибнут в своих домах, квартирах. Третий год война, а в голове не укладывается

Да народ злой,очень злой,наверное от того что ВПО получают аж две тысячи

Возраст. И я и муж 50+. В начало войны эвакуация, с дочками выехали. Старшая устроилась на работу, младшая закончила школу и поступила в университет и я вернулась в Украину к мужу.

Що значить пофіг на свою бЕзпеку? Ви особисто як себе убезпечили від наслідків вторгнення?

Ви помиляєтеся, проблема в поведінці, в їх ставленні і неприязні до тих, хто постраждав меньше, або взагалі не постраждав. ВПО намагаються грати милих і добрих, але в якийсь момент на емоціях в дають це.
Наприклад, знаю жінку, яка в 2014 переїхала в Київ, скільки років жила в орендованому житлі за смішні кошти, за те, що держава виплачувала. Сусіди усіляко допомагали, підтримували. Коли почалася війна, роздавали зброю тим, хто йшов в ТРО, а вона видала ’хай дають зброю всім, тоді побачимо в кого стріляти буду...’ (в контексті розмови йшла мова, що стрілятиме явно не по ’визволителям’). І це лише один з випадків, а таких багато. Багато і нормальных адекватных людей, які розуміють, що інші мешканці не винні, що біда трапилося саме в тому місці, що ц, сім´я жила саме там, що саме їх майно знищене/забрати.
Тож не варто розкидатися словом ’ненавидять’.
Доречі, я справді не маю жодного співчуття до жінки з дитиною, яка втратила все в 2022 і є ВПО через те, що вона зпаює мого колишнього з певною метею, явно не з найкращими намірами, бо хоче десь перебити я чи майно отримати - вона така бідна, що вважає, що має право знищувати життя іншої людини. Так, він зараз під її впливом і сприймає це, як розуміння, турботу і любов, прозріння прийде, але вже буде пізно.

Коли пройде? І чім закінчиться?
Скільки людей залишилося без домівок, без шансів заробити на нове житло.

Просто всі хаять західну Україну, а ми ці роки тихенько за 2 тисячі здавали, а люди нас кинули через …
А насправді я вірю, що не всі такі

ну так заройтесь в землю и умирайте, если для вас уже жизнь закончена.
А люди, ценящие жизнь еще имеют шанс обрести и новый дом и возможность на пропитание. Нытиков развелось дохрена. Все им плохо и не то, то субсидии вымаливали когда свет был по 70 копеек, сейчас у них тоже все плохо.
Оглянитесь вокруг, есть уйма людей. которые НИКОГДА ничего от государства не получали, сами работали, порой на нескольких работах, и выживали. Такие и сейчас не ноют. и ни одного ’ пайка’ не взяли. А крохоборы таскаются по заграницам, сдавая здесь квартиры и все никак слёзки не утрут. Надоело.

Просто всі хаять західну Україну, а ми ці роки тихенько за 2 тисячі здавали, а люди нас кинули через …
А насправді я вірю, що не всі такі

Продовження. Так ось 24.02.22 почалося нове життя нашої родини. Чоловік відразу на фронт, на тяжких ділянках завжди. Я в тилу, нашу частину в перший день розбомбили, мені повезло, мій ноут залишився живий, перші 4 місяці працювала з дому, бо фізично нас не було куди подіти. Дітей відправили на Закарпаття. Ми жили. Кожен день, ми були раді тому, що ми живі і прожили той день. З мамою ми спасли декілька кошенят і роздали їх, бо життя головне і не змогли пройти мимо. А ще горобчика докормили і випустили, маленького голуба відвезли в зоопарк. Від чоловіка кожен +, повідомлення, дзвінок це не те що свято, це можливість набрати повні груди повітря, і лягти поспати, бо скоро знов не буде зв’язку і очікування почнеться.

Все це я вам пишу для того, щоб ви усвідомили, з вами поруч ваш чоловік, ви з ним прожили половину життя, народили донечок і дали їм можливість жити. Вам тільки 50. Моя мама в цьому році пішла вчитись в автошколу) при тому що авто у нас 1, стареньке, механіка. А вона вчиться на автоматі. Вона все життя хотіла, а не йшла, бо то немає грошей, бо вже типу 50 і куди вже вчитися. А зараз, в 67 вчиться і теорію з першого разу здала))))
В тому році купили дачу, це тільки варіант на літо, але батьки вже зайняті городом. Ми це все відкладали. Ми складали на квартиру, дачу думали потім. Але життя проходить. Хапайте маленькі можливості і не відкладайте на потім. Ще у вас добрі 30 років життя, 10 років ще активного життя. Дітей маленьких не буде , тільки ви і чоловік, ставте маленькі цілі, йдіть до них і радійте досягненню. Вам вже той великий будинок може і не потрібен, пошукайте невеликий. Подивиться на спокійні регіони, на маленькі містечка де житло дешевше. Ранок зустрічайте з посмішкою, бо чоловік поруч і ви живі. В подумках не вертайтесь в життя до ВПО, воно не повернеться. Саме важке емоційно відрізати те життя і почати нове. Але це можливо. Вас ніхто не буде жаліти, а цього дійсно хочеться. І ви не жалійте. Просто живіть і радійте)

А чому кинули? Вони мали вічно у вас жити?

В том то и дело. Для всей остальной Украины. У них это просто новости по телевизору. Я тоже с востока, это вторая эвакуация. В 2014 году мы временно были ДНР, с тех пор жизнь была в напряжении. Я все прекрасно знаю и вас понимаю 😢

Ну для кого то война и сейчас по телвизору. В АТО участвовали мужчины из всех регионов Украины. Какой процент среди них был местных?

Ви помиляєтеся, проблема в поведінці, в їх ставленні і неприязні до тих, хто постраждав меньше, або взагалі не постраждав. ВПО намагаються грати милих і добрих, але в якийсь момент на емоціях в дають це.
Наприклад, знаю жінку, яка в 2014 переїхала в Київ, скільки років жила в орендованому житлі за смішні кошти, за те, що держава виплачувала. Сусіди усіляко допомагали, підтримували. Коли почалася війна, роздавали зброю тим, хто йшов в ТРО, а вона видала ’хай дають зброю всім, тоді побачимо в кого стріляти буду...’ (в контексті розмови йшла мова, що стрілятиме явно не по ’визволителям’). І це лише один з випадків, а таких багато. Багато і нормальных адекватных людей, які розуміють, що інші мешканці не винні, що біда трапилося саме в тому місці, що ц, сім´я жила саме там, що саме їх майно знищене/забрати.
Тож не варто розкидатися словом ’ненавидять’.
Доречі, я справді не маю жодного співчуття до жінки з дитиною, яка втратила все в 2022 і є ВПО через те, що вона зпаює мого колишнього з певною метею, явно не з найкращими намірами, бо хоче десь перебити я чи майно отримати - вона така бідна, що вважає, що має право знищувати життя іншої людини. Так, він зараз під її впливом і сприймає це, як розуміння, турботу і любов, прозріння прийде, але вже буде пізно.