ВПО. Жизнь проходит впустую

Какая мерзкая тема. До сих пор многим донецкие покоя не дают, это ж надо так людей ненавидеть, какое дно

’Дапустілі всьо’ незаконні збройні формування і керівництво сусідньої країни-агресора. Навіщо Ви сієте ворожнечу і звинувачуєте громадян тієї частини України, яка першою прийняла на себе удар? Русню звинувачуйте!

Бамбас бамбили 11 лет.

Да, конечно. Это ужас. Когда люди просто гибнут в своих домах, квартирах. Третий год война, а в голове не укладывается

Удалено администрацией...

А вы не допустили? Каким образом? Из какого вы города? Знаете что на проукраинском митинге 13 марта в Донецке погиб парень?

Продовження. Так ось 24.02.22 почалося нове життя нашої родини. Чоловік відразу на фронт, на тяжких ділянках завжди. Я в тилу, нашу частину в перший день розбомбили, мені повезло, мій ноут залишився живий, перші 4 місяці працювала з дому, бо фізично нас не було куди подіти. Дітей відправили на Закарпаття. Ми жили. Кожен день, ми були раді тому, що ми живі і прожили той день. З мамою ми спасли декілька кошенят і роздали їх, бо життя головне і не змогли пройти мимо. А ще горобчика докормили і випустили, маленького голуба відвезли в зоопарк. Від чоловіка кожен +, повідомлення, дзвінок це не те що свято, це можливість набрати повні груди повітря, і лягти поспати, бо скоро знов не буде зв’язку і очікування почнеться.

Все це я вам пишу для того, щоб ви усвідомили, з вами поруч ваш чоловік, ви з ним прожили половину життя, народили донечок і дали їм можливість жити. Вам тільки 50. Моя мама в цьому році пішла вчитись в автошколу) при тому що авто у нас 1, стареньке, механіка. А вона вчиться на автоматі. Вона все життя хотіла, а не йшла, бо то немає грошей, бо вже типу 50 і куди вже вчитися. А зараз, в 67 вчиться і теорію з першого разу здала))))
В тому році купили дачу, це тільки варіант на літо, але батьки вже зайняті городом. Ми це все відкладали. Ми складали на квартиру, дачу думали потім. Але життя проходить. Хапайте маленькі можливості і не відкладайте на потім. Ще у вас добрі 30 років життя, 10 років ще активного життя. Дітей маленьких не буде , тільки ви і чоловік, ставте маленькі цілі, йдіть до них і радійте досягненню. Вам вже той великий будинок може і не потрібен, пошукайте невеликий. Подивиться на спокійні регіони, на маленькі містечка де житло дешевше. Ранок зустрічайте з посмішкою, бо чоловік поруч і ви живі. В подумках не вертайтесь в життя до ВПО, воно не повернеться. Саме важке емоційно відрізати те життя і почати нове. Але це можливо. Вас ніхто не буде жаліти, а цього дійсно хочеться. І ви не жалійте. Просто живіть і радійте)

Ну моя мама получает, например. Пенсионер, инвалид, впо
Ей не отменили.
Там же миллион документов нужно было, чтоб оформить снова. Знаю девочку, у которой муж воюет, она пришла, ей кучу вопросов. Сказали какие документы, справки о доходах и т.п.. и она не стала оформлять..

Вы с какого города?

Ну взагалі то велика різниця. Мені теж 50+. 10 років тому я професію змінила на більш складну, англійську для неї підтягнула. А зараз... ну, я постійно вчусь, але це вже більш повільний і більш складний для мене процес. Зараз я ще одну мову якщо вивчу, то хіба на рівні ’твоя моя не понімай’ або лише трохи краще( А фізично працювати вже теж здоров´я не те.

В мені пізня дитина, син, який за три роки стане невиїзним. І я досі не розумію, як його вивезти, щоб він далі вчився де інде, а я б його там пристроїла та повернулась. Бо працюю віддалено, але ж якщо надовго поїду, то через час маю змінити податкове рещидентство і тоді зарплатні не вистачатиме там жити з дитиною.

Мій бувший сидить десь в тиловій частині, тепер довольний, що має постійну з плату, годують , не треба їхати на заробітки, він якраз той, кого підловили, але таке чмо на передовій не треба

Не вперше чую, як Впо бажають зла іншим ((

Вам посочувствовали в теме, а вы с камнем хотели чтоб все страдали, не только вы...
В чем виноваты люди, кто в глубоком тылу? Что их не пришли с землёй не сравнили
Поэтому впо и ненавидят за такие высказывания

Ваша девочка просто не захотела разбираться в вопросе. Там минимум документов. По мужу ЗСУ одна справка. Все реально.

Донецкая обл

Мій бувший сидить десь в тиловій частині, тепер довольний, що має постійну з плату, годують , не треба їхати на заробітки, він якраз той, кого підловили, але таке чмо на передовій не треба

Ну взагалі то велика різниця. Мені теж 50+. 10 років тому я професію змінила на більш складну, англійську для неї підтягнула. А зараз... ну, я постійно вчусь, але це вже більш повільний і більш складний для мене процес. Зараз я ще одну мову якщо вивчу, то хіба на рівні ’твоя моя не понімай’ або лише трохи краще( А фізично працювати вже теж здоров´я не те.

В мені пізня дитина, син, який за три роки стане невиїзним. І я досі не розумію, як його вивезти, щоб він далі вчився де інде, а я б його там пристроїла та повернулась. Бо працюю віддалено, але ж якщо надовго поїду, то через час маю змінити податкове рещидентство і тоді зарплатні не вистачатиме там жити з дитиною.

А некоторые погибли под завалами своего дома. Все познается в сравнении, я тоже ВПО, пытаюсь жить и искать счастье во всех мелочах

Может и желают ...маленький городочек, центр Украины, знакомые ВПО снимают бабушатник за 6 тыс с совдеповским ремонтом и убитой мебелью. Хозяин со следующего месяца уже просит 8 тысяч, аппетиты растут. Как думаете ВПО рады?

Я корінна жителька Донецької обл.
В 2022 переїхали в Вінницьку обл.
Живемо в будинку біля лісу безкоштовно.
Мені було тяжко дуже в 22 році,коли я поїхала і бросила роботу,дві квартири,а мені до пенсії 4 роки залишилось..І мені подзвонили в кінці травня з роботи : ’Чего ты уехала?Вот Валя не уехала,Света не уехала,а ты к бандеровцам уехала.’
А зараз мій Покровськ бомблять,а я живу в тиші і люди навколо для мене зробили більше,ніж земляки з Донецької обл.
.
Зараз кожен виживає ,як може..
Всім тяжко,а не тільки ВПО.

Бесплатное образование для украинцев в ВУЗах есть в Польше, Чехии, Словении, Австрии. Но нужно выучить язык

А ск зараз загинуло із-за москальських мітингів і референдумів????

Может и желают ...маленький городочек, центр Украины, знакомые ВПО снимают бабушатник за 6 тыс с совдеповским ремонтом и убитой мебелью. Хозяин со следующего месяца уже просит 8 тысяч, аппетиты растут. Как думаете ВПО рады?

И Германия, если на немецком вроде?

О, ну это обычное явление, пусть не принимают близко к сердцу. Нам повышают на 2 тыс, как только Харьков начинают сильно обстреливать и начинается волна выездов оттуда. Мы уже привыкли )) делаем вид, что не цепляет )

Мой муж из Донецкой области, и в 2013м его родители, братья и часть друзей голосовали в референдуме за присоединение к раше поэтому, простите, таких людей мне не жаль. А теперь они приехали к нам в Днепр, потому что там страшно. Нет уже радости от прихода раши. Адекватных очень жаль было, при приёме на работу в приоритете были ВПО, чтоб хоть как-то помочь людям.

Не вперше чую, як Впо бажають зла іншим ((

Нашли виноватых? Я из Харькова. У нас было тоже самое безумие, что и в Донецке и Луганске. Муж работал в центре возле стекляшки. Каждый день видел автобусы с белгородскими номерами, заевезенных туристов и титушек Кернеса с черенками от лопат, которые избивали проукраинских ребят. Тот же Моторола тусовался у нас на Пушкинской с остальными ихтамнетами. Харьков спас виницкий спецназ и СБУ которые шатко-валко но сработали. А Донецк СБУ не спас и Киев не прислал спецов которые бы зачислили ту нечисть, что оккупировала.
Вы пытаетесь натянуть сову на глобус и обвиняете во всем обычных людей.

А думаєте, кончений хозяін, це глас народа заходу України?
Такі люди трапляються скрізь.
Згадайте, скільки тут тем було з образами на киян від Донецька і Луганська, коли почалась війна і вони виїжали масово.

Мені 48, виїхала з дитиною за кордон, вивчаю мову з нуля, пройшла фахові курси з нової професії, влаштувалась на роботу. До війни мала власний бізнес. Чоловік в Україні, 2 роки не бачились. Сказати, що мені важко, це не сказати нічого. Але ж життя не закінчилось. І у вас ще багато щасливих років попереду