В своїх проблемах мене звинуваваив

Зустрічаємося вже 1.5 р.старший на 7 років.За останні півроку став якюсь розвалюхою. Все болить, розмови лиш про болячки. Все сипеться одне за одним + один
серйозний діагноз поставили цієї зими.Давно вже чую від нього, що сімейна в нього пришльопнута. Ні подзвонити їй, ні направлення

взяти. Казала- розірви контракт, піди до іншої.Навіть до моєї. Я лікарняні по тел відкриваю і бе
ру направлення.Нема часу в нього. Навіть відпустку не бере, береже для мами. Бо мама приїде і її треба розважати.
Схопила спина його ще 2 тижні тому. До лікаря не йшов.нічого не пив. За 2 тижні стало так погано що сьогодні ніч не спав, болить і не допомагає ні діклоберн, ні моваліс, ні ревмоксикам. Подзвонив порадитися. Кажу, телефонуй в швидку, бо ледь ходить. Швидка відмовила. Його пришльопнута сімейна не прийме, бо місць нема, а він 2 тижні ходив соплі жував. На приватну клініку грошей нема. Сказав- я подзвонив порадитися і нічого не отримав. А що я зроблю, як треба невропатолог? А до нього тільки по направленню і завчасно. ?
Втомилася вже від його болячок і безалаберності. За собе не піклується, зато мамі вчасно і ліки, і посилки. Замість грошкй-про болячки розповідає. Дівчата, бережіть здоров´я з молоду і не зв´язуйтесь зі старими пердунами. Бо вони гроші і молодість десь просрали, а коли стали хворі і бідні, то шукають собі жінок. Мені 44.йому 51. Ні.не хочу.Ще й жити пропонує. Ну його сраку.