Пожарник• 09 августа 2024
В дитинстві мама покинула, заради чоловіка, а і в 40 болить
Так склалося, що коли мені було 9 років, мама вирішила вдруге вийти заміж. Отчим мені страшенно не сподобався, я йому, в принципі, також. Така собі взіємна неприязнь.
Я залишилася з бабусею, яка була дуже авторитарна.
Раз на тиждень в четвер вранці, мама до нас приходила на 20-30 хвилин перед школою.
Було морально важко.
Після школи поступила до київського вузу.
Коли мені виповнилося 22 мама розлучилася і повернулася жити до бабусі. Але ми так і не стали близькими людьми.
Пройшовши підлітковий вік сина, а тепер переживаю і з донькою, розумію, скільки тепла мені не додали. І стає себе шкода. Але минуле вже не зміниш.
Мама неодноразово просила вибачення, зараз намагається компенсувати недодане мені в любов до внуків.
Працювала свого часу з психологом. Думала пропрацювала цей біль. Та ні. Болить.
Це виходить, що з цим болем і помру?
Я залишилася з бабусею, яка була дуже авторитарна.
Раз на тиждень в четвер вранці, мама до нас приходила на 20-30 хвилин перед школою.
Було морально важко.
Після школи поступила до київського вузу.
Коли мені виповнилося 22 мама розлучилася і повернулася жити до бабусі. Але ми так і не стали близькими людьми.
Пройшовши підлітковий вік сина, а тепер переживаю і з донькою, розумію, скільки тепла мені не додали. І стає себе шкода. Але минуле вже не зміниш.
Мама неодноразово просила вибачення, зараз намагається компенсувати недодане мені в любов до внуків.
Працювала свого часу з психологом. Думала пропрацювала цей біль. Та ні. Болить.
Це виходить, що з цим болем і помру?
показать весь текст
1
7
25
53
188
0
Моя виростила сина куми разом зі своїми трьома, і куми бабуся теж подруги доньку. Правда з чоловіками.
1
Ой, вона так конретно ’обісралась’, то чого Ви маєте зараз терпіти? Так, так, це не ’екологічно’ і т.д. і т.п., що навязано психологами, які часто в житті і собі раду не можуть дати, не те, що комусь. Я вважаю, що материнська любов - надзвичайно важлива. Тому Вам ДУЖЕ недодали. Поскандальте пару разів, виставте свої правила та кордони, нема чого сюсюкатись, вона з вами не сюсюкалась. Скажіть, що ’або ти ведеш себе так і так, і не пхаєшся з непрошеними порадами і трохи думаєш своєю головою, що свою-то дитину киданула - і буде все ок, будем спілкуватись. А як ні - то живи і далі сама’. Просто кілька раз чітко свої кордони виставте без жалості до неї. Або як тут ще писали - можете їй запропонувати її ж ідеї. Хай сама балує внуків 20ми футболками і приходить до Вас іноді з готовою їжею і обовязково, щоб кожному улюблена страва. П*здіти не мішки ворочати, вибачте, ставте її на місце.
Може через війну. Зараз би вам також підтримка не завадила. А мама як в дитинстві вибирає не вас підтримувати, а критикувати за онуків.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу