Пожарник• 09 августа 2024
В дитинстві мама покинула, заради чоловіка, а і в 40 болить
Так склалося, що коли мені було 9 років, мама вирішила вдруге вийти заміж. Отчим мені страшенно не сподобався, я йому, в принципі, також. Така собі взіємна неприязнь.
Я залишилася з бабусею, яка була дуже авторитарна.
Раз на тиждень в четвер вранці, мама до нас приходила на 20-30 хвилин перед школою.
Було морально важко.
Після школи поступила до київського вузу.
Коли мені виповнилося 22 мама розлучилася і повернулася жити до бабусі. Але ми так і не стали близькими людьми.
Пройшовши підлітковий вік сина, а тепер переживаю і з донькою, розумію, скільки тепла мені не додали. І стає себе шкода. Але минуле вже не зміниш.
Мама неодноразово просила вибачення, зараз намагається компенсувати недодане мені в любов до внуків.
Працювала свого часу з психологом. Думала пропрацювала цей біль. Та ні. Болить.
Це виходить, що з цим болем і помру?
Я залишилася з бабусею, яка була дуже авторитарна.
Раз на тиждень в четвер вранці, мама до нас приходила на 20-30 хвилин перед школою.
Було морально важко.
Після школи поступила до київського вузу.
Коли мені виповнилося 22 мама розлучилася і повернулася жити до бабусі. Але ми так і не стали близькими людьми.
Пройшовши підлітковий вік сина, а тепер переживаю і з донькою, розумію, скільки тепла мені не додали. І стає себе шкода. Але минуле вже не зміниш.
Мама неодноразово просила вибачення, зараз намагається компенсувати недодане мені в любов до внуків.
Працювала свого часу з психологом. Думала пропрацювала цей біль. Та ні. Болить.
Це виходить, що з цим болем і помру?
показать весь текст
1
7
25
53
188
0
Не всім везе з батьками, але ви не повинні через це псувати собі життя роздумами. Психологи радять стати собі люблячим батьком. Ви сама про себе можете попіклуватися, головне не забувати це робити. Треба прийняти те що вже є і бути вдячними за те що все таки вам дали (напр життя). Близькими ви не будете і ок, але спілкуватися можна.
2
Ну хоть не саму лишили. Бабусю мого чоловіка в 1945 залишили з братом самих на ’хазяйстві’, а батьки з двома старшими і молодшою дитиною переїхали в Польщу. Їй на той час було 6 років, брату - 8.
1
2
1
Автор, ваша мама не компенсирует то, что якобы недодала вам, через внуков, а она просто издевается над вами через детей.
Вы очень терпеливая, что вообще общаетесь с ней. Возможно, вы все так же ждёте и хотите мамашкиного тепла. А его нет. И не будет. Потому что та, кто способна любить ребенка, а не себя, в принципе не кинула его.
На вашем месте я бы в принципе хорошо думала, а нужна ли такая бабушка внукам. А, если бы решила, что нужна, выставила бы границы, чтоб она свое ’ценное’ мнение касательно воспитания ваших детей и отношений с ними оставляла при себе, иначе лавочка закроется.
Мне очень жаль вас, жаль, что пришлось жить без мамы, ваша кукушка выбрала штаны, классика жанра.
Вы очень терпеливая, что вообще общаетесь с ней. Возможно, вы все так же ждёте и хотите мамашкиного тепла. А его нет. И не будет. Потому что та, кто способна любить ребенка, а не себя, в принципе не кинула его.
На вашем месте я бы в принципе хорошо думала, а нужна ли такая бабушка внукам. А, если бы решила, что нужна, выставила бы границы, чтоб она свое ’ценное’ мнение касательно воспитания ваших детей и отношений с ними оставляла при себе, иначе лавочка закроется.
Мне очень жаль вас, жаль, что пришлось жить без мамы, ваша кукушка выбрала штаны, классика жанра.
2
Дуже прикро, хочеться вас обійняти.
Болітиме завжди, мабуть.
Що можна зробити: додавати собі любов за кожної нагоди. Своїх дітей ви точно любите і балуєте, тому робіть те саме для себе. Це зніматиме різкий біль.
Болітиме завжди, мабуть.
Що можна зробити: додавати собі любов за кожної нагоди. Своїх дітей ви точно любите і балуєте, тому робіть те саме для себе. Це зніматиме різкий біль.
Автор, це важко, але не значить, що болітиме завжди. У кожного своя історія. Мене батьки не кидали, але жити з ними було неможливо і я своє дитинство згадую як фільм жахів. 10 років тому я прийшла в психотерапію із сильними образами на батьків і жалем до себе. Дуже багато років пройшло поки я їх вибачила. А стосовно того, що все можна собі додати самому, чи не треба оглядатися, я категорично не згодна. Людині потрібна людина, тепло, любов, ласка, прийняття. Те що не отримуєш від батьків, неможливо дати собі самій. Але ваша мама вибачилася і наскільки я розумію, вона усвідомлює свою вину. Це вже дуже багато. Маму в дитинстві і її любов нічого не замінить але якщо будете працювати з цим, з часом стане легше.
2
Жесть. Ніби старших не можна було з собою забрати а не лишити в післявоєнну розруху,коли і дорослим важко було. І як далі,спілкувались старші діти з батьками чи все вже?
Оце ж цікаво як працюють психологи, все по протоколу проробили, а воно всерівно болить. Ось чому я напевно не довіряю психологам. Це напевно людина сама повинна переосмислити всі цінності, повторюся, як вже писала, як в темі про згвалтування, минулу - це минуле, і його не повернеш і не зміниш. Напевно це краще видно на чиємусь прикладі, ніж на своєму. Коли один встав, встряхнувся і пішов далі, а інший буде розкручувати ситуацію і бути жертвою, щоб жаліли, навіть коли і є за що. Потрібно лише самому усвідомлювати яке швидкоплинне життя, і чи варто розмінювати його на те, що не вернеш. Напевно, потрібно мати багато планів і ідей, щоб працювати над їх реалізацією, і думки були зайняті в очікування майбутнього, ніж жалем про минуле
3
2
Психологи не працюють по протоколам і довіряти чи ні це справа кожного. Це не працює так, що якщо Маші допомогло те і те, то мені або вам це теж допоможе, і саме так. Люди різні, психіка різна, і усвідомлення швидкоплинності життя теж не допоможе, якщо у людини травма. Минуле це минуле - для мене пусті слова, тому що якраз наше минуле і нас досвід нас сформували такими, якими ми є. Я дуже довго не могла забути колишнього чоловіка, кілька років, що тільки не робила. І психологія мені теж не допомагала, ні усвідомлення, нічого. А потім в якийсь момент щось перемкнуло, і це не тому що я раптом щось усвідомила чи що, чи перестала себе жаліти... просто психіка це складна річ, тут немає прямої залежності і ніколи не треба іншим давати порад або засуджувати
2
Научитесь прощать. Вы тоже для своих детей будете не идеальны, как бы вас не казалось, что вы лучше,что вы больше дали. Найдется у них миллион причин вас шпынять и вспоминать, как в 2ом классе вы жвачку не купили, или еще какую то лабуду.
Вы варитесь в этих обидах и делаете хуже только себе, вся несчастная, обиженная на весь мир
Вы варитесь в этих обидах и делаете хуже только себе, вся несчастная, обиженная на весь мир
Середніх залишили, старших двох і молодшу взяли. Просто так самих малих дітей двома на хазяйстві. Хоч би здали куди. Хлопчик помер в першу ж зиму.
Бабуся чоловіка, як виросла знайшла батьків і братів-сестер, один раз до них їздила в Польщу, але спілкування толком не вийшло. Листи писала постійно, поки мати була жива, але їй майже не відповідали.
Бабуся чоловіка, як виросла знайшла батьків і братів-сестер, один раз до них їздила в Польщу, але спілкування толком не вийшло. Листи писала постійно, поки мати була жива, але їй майже не відповідали.
6
Казала і буду казати: ні один чоловік не вартий того, щоб жінки за нього товкли одна одну, і ні один чоловік не вартий того, щоб жінка на ньогопроміняла власних дітей
5
Ой,ну жила я с мамой до 25. И шо? Ни разу не обняла,ни разу не поцеловала, ни разу по душам не поговорили, 5 лет в одной школьной форме( отец бьіл, зп ей отдавал), в 16 лет отправила’ стаж зарабатьівать’нянькой в садик ,единственную внучку очень любила за 660 км, ближе не,только со мной. При смерти котом бредила, больше , похоже, никого в жизни и не любила, кроме самой себя. Ну и что ? В 22 годук себе забрала в двушку, жили вместе два года, я бьі себе не простила оставить ее в Дон обл. А страдать- та ну нафик. Бьіло и бьіло. Зато дед с бабушкой бьіли у меня классньіе, сейчас таких нет и отношения с дочкой и зятем тоже ок, я точно знаю, как не надо поступать с родньім ребенком
В житті більшість отримує те, що хоче отримати. Не всім треба олігарх, не всім треба кінь. Це всього лиш вибір. А відчуття щастя - це внутрішній стан конкретної людини, а не відповідність ’,красивій картинці’
1
Автор, у мене склалось враження, але, звісно, воно може бути хибним. Так от, здається, що ви тоді пережили стрес, психологічну травму. А зараз ніби теж не все супер, не все вас влаштовує в вашому дорослому житті, тому і занурюєтесь і переживаєте негатив по колу. Легко сказати: відпусти, переживи, забудь… а як?… якщо не допомагає психолог, пробуйте інші варіанти: жіночі практики різноманітні, може танці чи якісь хоббі… насамперед реалізуйтесь як жінка, як особистість, дітям ви дали і даєте все, що їм потрібно, час подбати про себе!
Тобто, можна, народити, здати у дитбудинок, раз на тиждень навідуватись, а потім рахувати, що ти сам винен, що не можеш рости нопмально?
Мама може лежати у гівнах роками, автор може здихатись їх так само, як і її у свій час, не потрібно так завищувати героізм матері, що вона свого часу не зробила аборт, теж мені героїня сексилась без преза
2
Не обезцінюйте чужі болі
Автор, ви маєте право на свої емоції. Якщо біль відгукується він є, з ним потрібно працювати
Ви маєте право казати це мамі вирішити які стосунки з нею будуть для вас комфортні
Порада вище прислухайтеся
Прийняти та прожити біль це дозволити собі бути, йти далі, вивільнити місце для радості
Автор, ви маєте право на свої емоції. Якщо біль відгукується він є, з ним потрібно працювати
Ви маєте право казати це мамі вирішити які стосунки з нею будуть для вас комфортні
Порада вище прислухайтеся
Прийняти та прожити біль це дозволити собі бути, йти далі, вивільнити місце для радості
Кошмар історія
Взагалі це ненормально попри всі на світі жахи і війни кидати своїх
Моя прабабуся у тяжкі часи виростила крім 2 своїх ще й чужу дитину сама
Взагалі це ненормально попри всі на світі жахи і війни кидати своїх
Моя прабабуся у тяжкі часи виростила крім 2 своїх ще й чужу дитину сама
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу