В кого була депресія за кордоном - є діючі засоби?

Як, чим прибрати тривожність, почати радіти життю?
Виїхали сім місяців тому, всі навколо казали, що місяців за шість почуватимешся, як риба у воді, а мені, навпаки, ніби ще гірше і депресія накриває мало не щодня. Мова складна, майже нічого не розумію. З вересня діти мають піти в садок/школу, адаптація… потім я на мовні курси слідом за ними. За себе не переживаю, а от за дітей - дуже, це додає ще більше тривожності.
Літо минуло, сидиш очікуєш коли війна закінчиться, коли вже додому, а там кінця і краю немає….
Намагалась переключатись, бувати в інших місцях. Це все тимчасово. Увечері ще нічого, а щоранку накриває по новій. Дивлюсь на деяких знайомих українців, хто живе неподалік, практично всі радіють життю, багато хто каже, що додому не хочуть вертатись, а я рахую дні. Це схоже на якесь відбування покарання у місцях позбавлення волі, а термін ніби довічний… Вибачте за порівняння, воно не коректне, але так я себе почуваю.
Що робити? Як прийняти ситуацію і почати отримувати хоча б якесь задоволення від життя, щоб зовсім не поїхати дахом?