«Оставшиеся»

Судячи по цьому коментарю, від вас подруги відмовилися не через те, що ви виїхали.
Ви не маєте жодного морального права судити людей і їх вибір, не знаючи нічого про них або про їх життєві обставини. На фоні трагедії у Харкові ви зараз намагаєтеся самоствердитися, бо у вас дрібні образи на подруг. Це огидно. Ви не маєте жодного права зараз в цій темі засуджувати українців, які залишилися в країні. Ви просто людина без совісті, не зважаючи на те, де б ви не знаходилися.

Я о себе скажу - я когда уехала из Украины (чуть не попав под оккупацию) - у меня спустя пол года начались жуткие состояния. Вроде как это называется «панические атаки».

Психолог мне сказал, что это началось в тот момент, когда я была уже в безопасности, потому что до этого момента я держалась в тонусе - начала расслабляться и накатило.

Я увидела, что люди этих тревог не замечают. Мне это сильно бросилось в глаза. Как человек, который там не живет - скажу вам - это дико. Так не должно быть со здоровой психикой и то, что это происходит с людьми - это ужасно. Дай Бог потом после всего этого поскорее восстановиться.

Либо у нее тревоги редко - где-нибудь в Тернополе, либо она не работает. Невозможно сидеть в ванной по несколько часов каждый день три года.

Скажу честно, лично для меня просто намного дороже отношения с теми, кто остался и не уехал. Не потому, что они не ’предатели’, а просто эмоции сейчас хочется тратить и делиться ими с теми, кто рядом. Мне сложновато дружить и близко общаться только по перепискам. И плюс сейчас у оставшихся здесь и у выехавших чуток разные интересы. Это нормально. Но мы все не роботы, просто имеем право выбирать поддерживать виртуальную дружбу или она сама сойдет на нет. Не потому, что завидуем, а потому, что это нормально близко общаться с тем, кто рядом. С кем можно поделиться живой и яркой эмоцией. Которую никаким экраном и телефоном не передашь. Которую не заменишь никаким океаном и общением с кругом не совсем твоих людей, но просто все они тоже выехавшие украинцы и пытаются иметь хоть какие-то социальные связи. Но ведь это правда. Мне два дня назад знакомая позвонила и мы долго разговаривали. Она с начала войны заграницей. Это человек, который не врет другим и саму себя не обманывает. Она честно сказала: я здесь вынужденно окружаю себя просто украинцами, чтобы хоть чуток быть в своей тарелке.
Но если кто-то из хороших уехавших знакомых когда-то на недельку приедет в Харьков, я без проблем схожу с ними в кафешку или вместе шашлык пожарим. Но это будет тогда, а сейчас эти люди далеко и у нас на данный момент с ними очень разные картинки.

Я не писала, що мені всі заздрять. Я писала, що ображена, що подруги почали себе зневажливо вести по відношенню до мене.

То ви знов по собі судите - що відчули, те й мені і приписали.

Лично мне по барабану на тех кто уехал

Я не названивала. Одна остановила разговор на середине очень резко. Я ей не звонила.

Вторая перестала резко писать - я задала вопрос как дела (человеку, с которым постоянно общалась 10 лет) - она не ответила - я больше не беспокоила. Точка.

И подставляют детей бомбам и ракетам. Как что, так сразу пишут, ой что ж не вывезли, что ж не выехали, а как выехали- смешают с помоями. Сидела сегодня девочка 14 лет в Харькове на скамейке в парке.. и нет ее больше. И сколько таких детей. Зато родители ’не предатели’

А сколько у вас детей?

Судячи по цьому коментарю, від вас подруги відмовилися не через те, що ви виїхали.
Ви не маєте жодного морального права судити людей і їх вибір, не знаючи нічого про них або про їх життєві обставини. На фоні трагедії у Харкові ви зараз намагаєтеся самоствердитися, бо у вас дрібні образи на подруг. Це огидно. Ви не маєте жодного права зараз в цій темі засуджувати українців, які залишилися в країні. Ви просто людина без совісті, не зважаючи на те, де б ви не знаходилися.

Если честно, то на выехавших и живущих «життя» с бесконечными фотками с морей, пофиг. Только обижаются почему-то они, когда приезжают к гинекологам и стоматологам, почему мы не рвемся с ними встречаться. А у нас уже своя жизнь, новые знакомые, мало уже общего

Я маю право точечно засуджувати тих, кого вважаю за потрібне засудити через відповідну поведінку. Досить робити з себе янголів чи мучеників. Це не 43 рік, коли тікати було нікуди. Це 2024, коли приймає пів світу. Це ваш свідомий вибір нічого не робити, ви через це не стаєте автоматично недоторканими.

В вас навіть «стиль написання» як зі сцени драматичного театру. Досить страждати на публіку, підіймайте дупу і щось з цим робіть.

А навіщо про терновий вінок видалили?
І ви зараз про мій власний вибір пишете?

Потому что это видно. В разговоре короткая фраза - ой, а что, вы выехали? Я перезвоню.

И пропала насовсем. До этого писала постоянно.

Вторая родила третьего - разговариваю с ней - говорю - можете к нам выехать, мы поможем - муж на заднем плане орет - ми нікуди не поїдемо з України.

Спустя время спрашивала как дела - она вообще не ответила.

Тоже писала мне и звонила постоянно до этого последние лет 10.

Перефразувала - вирішила, що краще порадити підняти дупу і щось зробити.

Мания величия как раз у оставшихся страдальцев. Которые повезли туда детей, хотя они не хотели (в моем конкретном примере), или не уезжают, хотя могут, но муж сказал нет - и теперь они какого-то фига считают, что они великие или лучше меня.

И да - вы правильно подобрали слова - именно МАНИЯ ВЕЛИЧИЯ.

Навіть не знаю, що відповісти, враховуючи, той факт, що зараз знаходжуся закордоном.

Ну а нащо тоді драматизуєте, я не розумію? Звичка після спілкування з місцевими (ой, я така нещасна), чи що?

Ви мені своїм драматизмом та «огидою» дуже нагадали Олю UA з Європи 😂

Ви зла і ображена людина.
Може у вас і місцеві лишилися, а в мене рідні і друзі. Але так, ви праві в одному, ви не зрозумієте.

Ну так, я трохи зла і справді трохи ображена, але, вибачте, важко не поглузувати з вашого опусу про «совість» та «огиду».

Звучить дуже неприродньо і занадто високопарно. Переграєте, як то кажуть.

Видає в вас звичку жалітись всім навколо вас, яка ви нещасна, хоча ви можете взагалі бути з Вінниці чи Тернополя та жити десь у Польщі ))

Ну а нащо тоді драматизуєте, я не розумію? Звичка після спілкування з місцевими (ой, я така нещасна), чи що?

Ви мені своїм драматизмом та «огидою» дуже нагадали Олю UA з Європи 😂

Я про себе не написала жодного слова. Якби ви звернули увагу, то побачили б що мова йшла про інших. І про Вінницю з Тернополем теж мимо. Глузуйте собі скільки завгодно, якщо це допоможе вашій менталці. Мені не шкода.

То тепер і в Європі українці не такі, як вам треба? Та що ж таке, всі навкруги ʼнеправильніʼ)))

Увагу звернула, характеризувала вас особисто по підібраними вами словам. Знайомтесь, в вас лексичний запас перетинається відсотків на 70 ))

https://youtu.be/IJVoXg6IPeY?feature=shared

Автор, згодна з Вами.
Я знаю багато тих, хто лише ниє, але нікуди не їде. Тому що треба підняти пʼяту точку, трішки поворушити мозком, вийти з зони комфорту. Всі, як один, кричать: «кому ми там потрібні?».
Але ж ті, хто виїхав, теж нікому не потрібні були за кордоном (хто їхав не до родичів та друзів), але приклали зусиль і змогли облаштуватися.
Я з ниючими людьми рано чи пізно перестаю спілкуватись. Одні лише розмови: «як тобі класно! Як добре дітям, що не сидять в підвалах. Ой, а грошей там стільки!»
А жодна інфузорія не розуміє, що діти та дорослі проходили складну адаптацію, вчили мову, щоб більш-менш себе почуватись, і то до кінця не звикли і їх тягне додому, але здоровий глузд перемагає.
Ось почнеться зима і почнеться новий виток ниття: «світла немає, діти в підвалах. А ви там шикуєте, сидячи в європейському ресторані»😁 І жоден, хто лишився вдома, не повірить, що ті, хто за кордоном, кожен день мають свої власні задачі, які потрібно виконувати, щоб триматись на плаву.

Тема прям показатель того, о чем автор написала. Что тут обсуждать. Выехавшие кость в горле, потому что людям плохо и они хотят что б всем было плохо. При этом вообще не отсвечивая в своей голове, от куда люди, что они пережили и почему выехали. Сдайте своё жильё за копейки ВПО- слабо да?