«Оставшиеся»

Чистила сообщения и вспомнила, что мать троих детей у которой муж «никуда не уедет» та и не соизволила мне ответить. До этого постоянно писала, каждый, блин, месяц. А теперь «боневтікла».

Мать троих детей( с грудничком я так понимаю) сейчас занимается выживанием в жару с отключенниями ээ, воды и без лифта. Даже не подозравает как вы планируете ей отомстить)

Какое добро в том, чтобы рисковать жизнями детей?

Лень - да. Нежелание ничего менять - да. Страхи - да. Неумение зарабатывать и заботиться о детях - да. Где тут добро?

Я не говорю о Штатах (тут нужен мозг или профессия), но в той же Германии можно было бы выучить язык, учитывая помощь, и дать детям нормальное детство.

Так что где тут добро и где зло? Это уже если начистоту говорить о том, что я думаю.

P.S. Этим двоим я этого, конечно, не говорила - но да, я действительно считаю их плохими матерями. Зависли в своих страхах, одна насильно тянула детей, потому что без мужа не может заработать, вторая - не может с мужем найти общий язык, чтобы из увезти, а страдают дети.

Нормальное это какое. Отсутствие у родителей соцализации, нереализованность, житье на пособие ?

Я серьезно! Что за поведение и разговоры «через губу».

Вы же понимаете, что война не будет длиться вечно!

Потому что многие думают про выехавших как про людей,которые сбежали и бросили свою землю

Я не планирую ей мстить. Я планирую с ней не общаться.

Потому что это видно. В разговоре короткая фраза - ой, а что, вы выехали? Я перезвоню.

И пропала насовсем. До этого писала постоянно.

Вторая родила третьего - разговариваю с ней - говорю - можете к нам выехать, мы поможем - муж на заднем плане орет - ми нікуди не поїдемо з України.

Спустя время спрашивала как дела - она вообще не ответила.

Тоже писала мне и звонила постоянно до этого последние лет 10.

Может , вы - токсичная?

А я розумію про що автор написала. Я з дітьми за кордоном, чоловік в Україні. І моя подруга дитинства з якою нормальні були стосунки, почала сухо відповідати, а тепер тільки з днем народжання вітаємо один одного і все.
Вона не поїхала, бо дитині 23 роки, я її розумію, не може кинути дитину.
Але ось чомусь тепер їй образливо що я не повернулась. Спочатку казала що всі вже повернулися знайомі, я сказала що поки що не плануємо і все, людина перестала відповідати на питання як справи...
Так що всім хто пише, що не має діла до тих хто виїхав, відверта брехня. Ще й як є діло. Але я прийняла її позицію і тепер так, в подальшому так і буде по іншому ніяк.

А ще сімя дядька ніяк не заспокоюється, все питають скільки ми там збираємось сидіти і питають чи чоловік собі когось не знайшов. То я пояснила, що хай вони всі дружно дивляться що в них робиться.
Так що так, зривають очі)))

Ну так это у ваших есть дело, это ваши отношения в семье. А подруге просто вы не надо, другие проблемы и интересы. Сами не лезьте и вас трогать не будут. Завидуют, не иначе

Ну так это у ваших есть дело, это ваши отношения в семье. А подруге просто вы не надо, другие проблемы и интересы. Сами не лезьте и вас трогать не будут. Завидуют, не иначе

А я розумію про що автор написала. Я з дітьми за кордоном, чоловік в Україні. І моя подруга дитинства з якою нормальні були стосунки, почала сухо відповідати, а тепер тільки з днем народжання вітаємо один одного і все.
Вона не поїхала, бо дитині 23 роки, я її розумію, не може кинути дитину.
Але ось чомусь тепер їй образливо що я не повернулась. Спочатку казала що всі вже повернулися знайомі, я сказала що поки що не плануємо і все, людина перестала відповідати на питання як справи...
Так що всім хто пише, що не має діла до тих хто виїхав, відверта брехня. Ще й як є діло. Але я прийняла її позицію і тепер так, в подальшому так і буде по іншому ніяк.

А ще сімя дядька ніяк не заспокоюється, все питають скільки ми там збираємось сидіти і питають чи чоловік собі когось не знайшов. То я пояснила, що хай вони всі дружно дивляться що в них робиться.
Так що так, зривають очі)))

Потому что это видно. В разговоре короткая фраза - ой, а что, вы выехали? Я перезвоню.

И пропала насовсем. До этого писала постоянно.

Вторая родила третьего - разговариваю с ней - говорю - можете к нам выехать, мы поможем - муж на заднем плане орет - ми нікуди не поїдемо з України.

Спустя время спрашивала как дела - она вообще не ответила.

Тоже писала мне и звонила постоянно до этого последние лет 10.

Потому что это видно. В разговоре короткая фраза - ой, а что, вы выехали? Я перезвоню.

И пропала насовсем. До этого писала постоянно.

Вторая родила третьего - разговариваю с ней - говорю - можете к нам выехать, мы поможем - муж на заднем плане орет - ми нікуди не поїдемо з України.

Спустя время спрашивала как дела - она вообще не ответила.

Тоже писала мне и звонила постоянно до этого последние лет 10.

Всем пофиг на вас, узбагойтесь уже

Ага, тобто повний ігнор, коли ще за кілька тижнів сама питала що ми надумали, чи вертаємось, це інші проблеми і інтереси? мило))))
Буду знати

Дивлюсь жабодави підтягнулись і мабуть такі самі ігнорщики, понаставляли рука-ліцо і пальців. Мабуть неприємно слухати, і навіть признатися собі, що да, погано коли в іншого краще, принаймі що так здається що краще. За кордоном є свої плюси, це немає війни, але мінуси теж дуже великі, але це до теми не стосується.

Ну мне теперь тоже плевать. Но я запомнила это все 😉

Ну вот вам пример. Люди дружили семьями 15 лет. Одна из подружек выехала с 22 летней дочкой в Польшу, она не замужем. Вторая осталась потому что у нее одному сыну 25 другому 20, а еще и муж есть.
О чем им дружить?

То ж якось дружили))
В мене подруги по всьому світу розкидало. Зустрічаємось буває і раз на кілька років, бо наприклад з Америки не сильно покатаєшся, але спілкування є, роками.
Ми ж не рибки гуппі, в яких мозку немає, повернувся і забув з ким спілкувався.

Ну вот вам пример. Люди дружили семьями 15 лет. Одна из подружек выехала с 22 летней дочкой в Польшу, она не замужем. Вторая осталась потому что у нее одному сыну 25 другому 20, а еще и муж есть.
О чем им дружить?

Сегодня парад троллей?
Куча тем от них. Автор, это работа или по велению души?