кто из вас отдавал ребёнка в садик в 1. 5 года?

Нечего там делать лет до 4-5.

Знакомая отдала. Не знаю, какая моча в голову стукнула. Дальше не работает, сидит в декрете, ещё и бабушка на пенсии. Живут вместе. Я ещё понимаю, если на работу надо выходить.

В 1 год и 10 месяцев отдали. Был активный, развит хорошо, говорил и ходил на горшок, сам ел. Ходил около года, потом забрала- начал болеть.

ну да, в таких условиях зря, если не работает) типа устала 😅

Знакомая в 8 месяцев отдавала, ге о чем не жалела

Авторе, у вас безвихідна ситуація? Не вистачає на найнеобхідніше?
Бо інакше не розумію таку нагальну потребу віддавати таку малечу в садок.

Моя младшая пошла в 2,10 без проблем и с удовольствием ходит. Старшую в 3,10 ели отдали с истериками и регулярными отказами от сада
Все зависит от ребенка

Такі, що в 8 місяців віддають, точно не жаліють ні про що.

А, вспомнила. Ради социализации она отправила малую в сад.

так, я працюю. допомогає бабуся. але іноді думаю, що для дитини було б цікавіше не просто дивитись мультики, а якось розвиватись.

Я отдала,именно в год и пять месяцев,не пожалела, все ок ,вырос дядька.

Для социализации отдали, ребенок стал ходить на 3,5 часа в день 3 раза в неделю. А у меня появилось время на стоматолога, массажи итд.
Няню я не хотела, сидеть сиднем с ней дома. А в небольшой группе частного садика у меня ребенок и заговорил быстро на 2м языке (мы не в Украине), и очень коммуникабельный, не жмётся ко мне, не стесняется других новых взрослых. Но это мой опыт и мое с мужем решение, у других может быть иначе

Найкращий розвиток для дитинки до 3-х років - то спілкування з мамою/татом/бабусею.

Я вас понимаю, тоже работаю. Но в 1,5 очень рано, не могу отдать такого маленького. У меня и бабушек нет, пытаюсь в каких-то промежутках делать работу.

Думаю, ее ребенку повезло намного, больше, чем детям тех, кто отдает в 5-6 - вообще не отдаёт.
Ну, и это помогло в изучении языка.

Отдала дочку в 1,5 года и вышла на работу. Адаптировалась очень быстро, в садике ей нравилось и там, кстати, ее к горшку приучили полноценно. Все дети шли в сад со слезами, а моя бежала с радостью, даже обидно было)) Сейчас, если что дочке почти 18 и у нас отличные отношения, это я к тому, если кто-то будет писать о психологических травмах ребенка и прочей фигне.

Сад обычный, не частный

Люди, ви порівнюєте, що було колись і ситуацію зараз
Повітряні тривоги одна за одною. Діти тільки заснули, тривога - їх будять і в підвал. Напісонним дітям кричать, що треба поспішати, бо тривога. І я розумію вихователів, бо вони за 5 хвилин повинні всіх спустити в підвал. І добре, якщо вхід в підвал є в приміщенні, а не з вулиці. Дітям стрес щоденний. Як можна нормальній мамі в нормальній життєвій ситуації хотіти віддати півторарічну дитину в садок?

Я в 1,10 отдала. Нужно было работать. Всё ок было. В сентябре пошли в садик, в феврале на пару дней заболел и всё. Но сын закалённый с рождения. До сих пор болеет раз в год по пару дней. Сейчас ему 10 лет) У меня выбора не было, поэтому настраивалась позитивно и закаляла с рождения.

да пришлось из-за проблем и развода, но слава богу не надолго, вышла замуж второй раз через полгода. Потом отдала только в 4
из положительного, бросил ребенок сразу соску, от которой не могли избавиться

Я віддала в два і п´ять, бо наша чудова няня не могла більше до нас їздити.
Садочок був приватний, останній рік перед школою - комунальний.
Все добре з дитиною, навіть майже не хворіла :)

Старшу доньку віддала в 1,4. Просто вибору не було. Чоловік постійно на роботі, з/п тоді йому затримували на пару місяців, то ходив на шабашки і по вихідним. Я навчалася заочно + треба було працювати. Моя мама на той час теж ще не була на пенсії, тож допомоги було чекати ні від кого. Але у мене дитина тоді вже добре говорила (навіть Р), сама їла ложкою, була допитливою і добре з усіма ладила, ’душила’ обіймами і поцілунками всіх дітей на майданчику. Все пройшло чудово, садочок дуже любила. Молодшу я віддала вже у 2,8. Тут причин було дві. 1. Вона січнева у мене, віддати у садок взимку і піти на роботу в її три -так собі.. 2. Плюс вона взагалі на той момент не говорила навіть мама, то садок був потрібен саме для соціалізації і вирішення неврологічних/логопедичних проблем... Садок дуже допоміг, навіть не хворіла взагалі але вихователькам і няням було важко. Не шкодую. Обидва рази рішення було оптимальним. Доньки виросли, вже дорослі) Старша дуже самостійна, амбітна і любить командувати та двіж великої кількості людей у своєму оточенні.

В 1,5 года бабусиных развиваний ребёнку совершенно достаточно.

Не говорящего ребенка страшно отдавать в сад , он пожаловаться не сможет если его будут воспитатели обижать. А там разные работают к сожалению.