Как вы занимаетесь хобби, если ваше окружение не понимает этого?

Это мое хобби и почему меня должно волновать, что по этому поводу думают окружающие?
Возможно материал от вашего хобби мешает жизни домашним, тогда понятны их возмущения.

Почему они ставят себя выше вас. Тут нарушена субординация. Дело не в хобби. Вы человек с правами, НП придаток к мужу или детям

У нас прийнято терпляче ставитися до тарганів один одного. Тому у нас сімейка 4х різних психів :)

Я вяжу, муж играется с 3Д принтером. Оба захламляем.

вот одно из моего хобби, нужно любить, убирать, лечить, воспитывать, любить! Это было моей мечтой с детства, но родители не разрешали, когда я выросла и появилась возможность материально обеспечивать свои желания, в моем доме появились эти носы. А сейчас мой папа ждет от четвероногих воинов весточки... эх если они могли писать смс.

Ми ж не в рабстві, що хочу і подобається, те й роблю. Також поважаю і захоплення чоловіка, доньки.
Якісь коменти типу «делать больше нечего» були б для мене дзвіночками.

Наприклад мій чоловік багато читає, записує якісь нотатки в зошит своїм неймовірним корявим почерком, який він же не може прочитати, і тих загальних зошитів вже штук 30. Ну, виділили йому шафу на балконі для цього діла, іноді пожартуємо, та й по всьому. Мій син комплекцією як дядько в 15 років любить погратися своїми улюбленими фігурками. Дочка в 17 помішана на собаках і котах, ходить в салон грумінга безкоштовно допомагає робити процедури тваринам, потім приходить вся в шерсті. У мене прям якогось хобі нема, але є елементи окр, я люблю мінімалізм і порядок, наді мною теж підсміюються, коли я починаю в стіній шафі все переставляти і організовувати.

Не хвилює думка оточуючих.

Я трохи розумію ваших оточуючих.
Купіть пластикові контейнери і організуйте зберігання вашого рукоділля.
В мене чоловік захоплюється радіоелектронікою і в мене очі сіпаються віл всіх цих плат, паяльників, схем.
Квартира в нас двокімнатна, в одній дитина в іншій ми з чоловіком. І я десятиліттями спостерігаю всі ці черви проводів, і гори зламу. Це прямо моя біль. Наче я не в себе в кімнаті, а в майстерні живу

Красавцы Немцы одни из умнейших пород собак.

Хобби на то и хобби, что делаешь себе в удовольствие. На мнение других пофиг.
На моё хобби смотрели спокойно. Не понимали, но и не говорили ничего подобного. Отношение было типа ’чем бы дитя не тешилось’.
Но когда началась война, я уехала, и меня с моим хобби взяли на рабоиу-зауважали)
Да и мне это, наконец, прижало уверенность, что я все делала правильно.
А то тоже иногда у самой возникали вопросы - зачем я это все делаю?)

А яким саме рукоділлям займаєтеся?
Тут ще справа в тому, що хоббі захламлює простір і не усім це подобається.
Це мені як рукодільниці подобаються мої тільдо равлики, мотанки і вишиті картини, а для домашніх це пилозбірники. Змирилися, але захвату не розділяють. Більше того, я зараз зупинилася тільки на вишивці і умовно вишиваю ’в стіл’, більшість картин просто не оформлені. Бо 2-3 картини на стіні це ще нормально, а припустимо 15 картин одночасно - перебор і не кожен може жити в музеї. Мрію колись оформити все в рамки, але вішати наприклад по 2-3 картини одночасно, періодично їх змінюючи. Але оформлені картини теж займатимуть багато місця. Продавати теж не хочу, мало хто погодиться купити їх за ціну, яка покриє витрати на матеріали і затрати часу.
В моєму випадку загалом має значення, що вишивати. Бо якщо б це були вишиванки і вишитий одяг загалом, то цьому можна знайти практичне застосування і домашні більш зраділи б. Але саме вишиванки затратне хоббі, там і тканина, і нитки потрібні якісні і дорожчі. З картинами простіше - процес вишивки більш легкий, оформляються в рамку і не потребують постійного прання, тому нитки і канву обираю дешевшу.
Те ж саме з кімнатними рослинами і орхідеями - захламляють простіп, перестали радувати, але шкода з ними розлучатися.

Удивительная тема. Почему меня должно волновать, что думают другие люди о моем хобби, если это никак не отражается на их жизни? Если, например, я в городской квартире заведу трех лошадей, тогда понятно. А в других вариантах пусть свое мнение оставят при сеье.

Если окружение не понимает ваше хобби и постоянно вас за него гнобит, я бы задумалась о том, что пора сменить окружение. Потому что люди, которые вас любят, даже если недовольны, донесут это корректно или помогут с этим что-то сделать, например, упорядочить ваши материалы, купить вам шкаф для них, контейнеры, выделить уголок и т.д. Если они этого не делают, значит, им на вас на самом деле пофиг. Или в обратную сторону: если у вас везде валяются эти ваши узелки, и вы не прислушиваетесь к окружению, которое просит их убрать или хотя бы упорядочить, а потом уже не выдерживает и начинает вам выговаривать, значит, это вам на них пофиг. Часто бывают актуальны оба варианта. И во всех трёх случаях совет один: сменить окружение.

Конечно мешает. Так бы там было пространство, а так заполнено. Плюс время. Могло быть время потрачено на что-то другое.

Так это Вам мешает хобби кого-то из членов семьи?

Какие красавцы! Вы - счастливый человек! Потому что счастье измеряется в собаках))
А почему- воины? Они служебные в ЗСУ?

Моє хоббі-квіти. Але крім мене ніхто не миє підвіконня і їх. Може моїм це і не подобається, але вони приймають моє захоплення. Але моє хоббі обмежене підвіконням, я себе стримую.

Да. Помощники сапёра. В мирное время - Борисполь.

Обалдеть. Вы - большой молодец! Здоровья вашим хвостикам!