Дивна поведінка психолога. Які ваші історії?

Або вас. Я не виправдовую агресію, але дитині краще думати, що тато її любить, просто хворий.
Навіть якщо це не так.

Навіть коли тато в обличчя дитині каже ’краще б ти не народжувалася, ти мені життя зіпсувала’? Називає виродком? Хоча саме він наполягав на народженні дитини.
Вибачте, але які висновки після цього зробить для себе дівчинка? Що буде дозволяти потім чоловіку по відношенню для себе? Теж буде вважати, що якщо б´є і матом криє - то просто любить, але хворий, чи проблеми, чи сама винна, бо вибісила?
Ми цю ситуацію пропрацювали і з психологом (і я, і вона), і самостійно. Донька має хороші стосунки з бабусею і дідусем по батьковій лінії. Але батько для неї абсолютно небажана людина. Не тому, що ми з ним розійшлися. Не тому, що він мені щось сказав чи вдіяв - це вже наші з ним справи. А саме тому, що він дозволив собі абсолютно аморальну поведінку по відношенню до доньки. І вона, будучи вже підлітком, знає, що якщо людина дозволяє собі таку поведінку, людина НЕ любить, щоб не казали. Так буває. Ми не 1000 доларів, щоб нас всі любили. І сприймати це на свій рахунок не варто. Виключенням може бути тільки якщо є довідка про психічне захворювання. Але там свої нюанси.

Ну, я ж підробить не знала.
Психолог знала? Тоді то інша справа. Співчуваю :(