Кто хоронил своего ребенка/близких - вы верите что вы еще встретитесь?

’Потому что вы живёте чужим умом, я живу своим’
вот переход на личности - это неуважение к собеседнику.

Но это констатация факта. Я же не назвала вас дурой или тупой или ещё как-то оскорбила. Это факт из того, что вы рассказали.

тоже помните чтото?

да? я роп него не знала.
непутевый вобщем мужик оказался.

Я знаю, що там не кінець. Снився померлий друг, рік просила приснитися- не снився, через два роки після смерті приснився, казав, що він «живий» там і смерть тут у нашому світі- це помилка. Вірте у це, ви зустрінетеся в інших світах. Обіймаю вас.

Це при народженні сталося?

не понимаете, что такое вежливость и корректность.
Бывает. Учитесь дискутировать корректно.

Так вы читали? Или просто что то изучали о библии, разные мнения гуглили?
Самое простое, когда Иисус сказал разбойнику, что тот ныне же будет с ним раю. Отрывок о лоне Авраамовом о богаче и нищем. Сколько мест о воскресении душ, этих цитат очень много.
Не буду превращать эту тему в споры и цитирование, она нет том

Внутриутробная гипоксия на 39 неделе, гипоксия, ивл 3 недели.

Наука объясняет это играми мозга, ложными воспоминаниями, каждый делает вывод для себя сам.
Ещё с детства я помнила, как попала в эту жизнь. Помню себя в месте, где нет времени, нет физических тел, где все энергия и наши души (или как это назвать). И свое решение, желание воплотиться на земле. Когда желание сформировалось, помню себя с несколькими сущностями высшего порядка, которые помогали мне в воплощении. Я очень хотела воплотиться человеком, потому что камнем, растением и животным я уже была. Я хотела испытать эмоции, которые есть у людей, хотела познать любовь. В общем, мне дали выбрать свой пол, маму, потом начали мелькать образы тех, кто поможет мне пройти все уроки. Помню себя за секунды до воплощения, скорее всего за секунды до рождения.
В 17 лет я пережила очень сложную операцию, где счёт шел буквально на минуты. Под наркозом я очнулась, как мне казалось. Это ужасное чувство, когда осознаешь все, что происходит, слышишь диалоги врачей, понимаешь, что тебя режут, но ничего сделать не можешь. Этот весь ужас, скорее всего, побудил отделение или не знаю как это назвать, и потом я помню, как оказалась в густом тумане и летела на тусклый свет. Рядом, кстати, летели и другие субстанции. Отлично помню состояние всепоглощающей любви. В жизни такое чувство ее испытаешь никогда. Потом меня остановили и сказали, что рано, ещё слишком рано. И я опять оказалась в своем теле, слышала шутки врача, когда меня зашивали, потом врубилась. И с наркоза выходила очень тяжело.

Написала ниже

Написала ниже

Частина Вами написано вірно.Але є й про те духовний світ міняє і Ви переходите в іншу форму.Читайте уважно.Мненія не цікавили.Читала Біблію,що б знайти підтверження,що ми ще зустрінемося і навіки будемо разом.Будемо,тільки в іншій формі.

Само так сталось чи халатність лікарів?

Само....

Я сама решу как мне дискутировать. Не нравится правда, общайтесь с теми кто лицемерит. Вы на форуме, а не с подружкой

я с вами прекратила дискутировать после первого невежливого выпада. И сказала об этом. Речь не о правде, а о форме выражения мыслей.

Дискуссия возможна, если люди относятся уважительно к оппоненту.

Получается, что все, кто умеет дискутировать корректно - лицемеры?)) Ну даете!)))

На форуме правилами запрещено переходить на личности.

Всего хорошего.

Если вы не видите разницы между переходом на личности и констатацией факта, то я не удивлена, что вы живёте чужим умом) взаимно.

повторяетесь и троллите. Я больше вам не отвечаю.

Так, живу в цій квартирі. Нічого не хочу з нею робити. Це пам´ять про сина. Він в ній жив зі мною

Сказал человек, который трижды повторил одно и то же про якобы переход на личности)) Давно пора не отвечать, если диалог вам не приятен, а вы его продолжаете

Дівчата, трохи не про тему, я вибачаюсь перед автором що не зовсім по темі. Але я бачу що тут є багато знавців, може хтось підкаже мене. Бо дуже це непокоїть. І здається це пов´язано з життям душі до і після земного життя.
Від самого народження, точніше скільки себе пам´ятаю, то пам´ятаю відчуття печалі й суму. Де воно бралося в дитини, звідки? Чому виникало? Сім´я нормальна, активна, ніяких такий сумних тяжких розмов не велося, все як у більшості : побут, родичі, як в школі, як у кого на роботі справи. Мені уваги вистачало. А от була в мені якась печаль. Ще пам´ятаю що змалку було відчуття, якщо щось мінялося в побуті - більше цього не буде, прощай стара шафа, прощай старий стільчик... З дитинства відчувала усвідомлення і печаль що більше не побачу якихось людей - наприклад тих з ким їхали в одному купе. Так було не завжди, зовсім ні, і це були не обов´язково люди з якими приміром спілкувались по дорозі. А от до деяких, наче чужих людей, відчувала. Де воно в мене бралося?
Вже писала колись про те, що за кілька років до війни в снах відчувала страшну печаль. Це словом печаль не передати. Я не знаю слова, яке могло би передати ті відчуття. Темнота, туга, печаль тяжка, але ці слова все одно не передають те що відчувала. Прокидалась як з того світу вставала, так було тяжко. Думала що це через те що в той час якраз розлучалась, але ж для мене то було якраз звільнення, я не сумувала так, я сама пішла від чоловіка. Ще снилися колись хлопці молоді, спокійні, у військовій формі, їхала з ними в одному автобусі але вони сиділи а я стояла і дивилась у вікно, було світло і спокійна тиха легенька печаль. Іноді снилась велика небезпека, всеосяжна, відчуття що в світі ніхто не врятує від цієї небезпеки, але якось наче вдавалося втекти. Це все снилося років за 5-6 до війни.
Коли почалася війна, я зрозуміла що то були за сни. Як війна почалася, більше мене печаль ота безмежна не снилась. Але снилися люди в азовсталі, мені здається я була серед них, бачила все що там наче під стелею літала.
Також вже писала -мені років за три до війни, чи якось так, час від часу вчувався запах ладану, в різних місцях, за різних обставин. Чим ближче до війни, тим частіше. У війну це пропало. Коли звільнили Херсон, були великі надії на мир, я знову почула той запах і зрозуміла що буде ще багато смертей.

Тепер почала бачити в снах що було в житті інших людей. Сниться сюжет, через кілька днів чи тижнів я чую від інших людей щось, і розумію що мені снилась ця історія. Звідки це, чому?...

Авторе, я віруюча, хрещена в православ´ї.
Але разом з тим маю сни, і відчуття, по яким розумію що після смерті щось є. Сни були після смерті бабусі, знакові. Їй було погано там, я замовляла різні молитви та поминання в різних церквах, а їй все було погано. А коли замовила поминальну в Лаврі в Києві - наснилося, що бабуся, яка до того приходила а снах голодна, погано вдягнена, сумна тощо, то вже наснилася за столом, повним тих страв що вона любила при житті, одягнена в гарне плаття, за столом на тому місці де любила, і надворі світло, сонячно, гарно, і вона задоволена і з усмішкою.