Ось таке повідомлення мені прислала дівчина, яка займається з моїм сином

Ви вважаєте, що вам тяжче, ніж матері неврологічно хворої дитини? Ви сходите з розуму за короткий контакт з есдевегешкою, а матері живуть з ними постійно. Спочатку вони просто виснажені, думають, що мають справу зі складним упертим характером і невгамовним темпераментом дитини. Потім ці матері завмирають від страху, коли розуміють, що це хвороба. А попереду ще перехідний вік. А от оточення дійсно жорстоке. Діти з синдромом дауна обо дцп для інших вочевидь хворі, їх батькам співчувають. А от гіперактивний, то, мабуть, наглий і тупий? Люди засуджують, що батьки ростять лідера і т.п. Давайте ще ізолюємо таких дітей, вони ж вас дратують. Адольф вас би підтримав.
Так, я засуджую нетерпимість. У мене все ок з емпатією. Я розумію, чому вчителі намагаються позбутися таких дітей, я розумію, чому родичі дистанцюються, чому інші діти не хочуть дружити. Але я не розумію, чому матері мають слухати негатив від таких як ви. Більшість з них прикладають зусиль у вихованні на багато більше, ніж інші середньостатистичні жінки. Просто вам здається, що немає результату.