празники не помню• 19 января в 14:24
Как вы поддерживаете отношения с друзьями на расстоянии?
Ощущение, что отдаляемся, каждый живет своей жизнью.
Лукава_Кiшка• 19 января в 14:32
Конечно каждый своей , даже если не на расстоянии ! Но на связи 24/7 . Всегда можно пожалиться , помочь или попросить о помщи . Видимся раз в два-три года ...
из желе я• 19 января в 14:35
Никак, нет необходимости в друзьях. Знакомых и коллег вполне достаточно.
1
Копуша• 19 января в 14:38
Я наоборот еще ближе стала с тем, с кем дома меньше общалась. Мы сутками на связи, видео/голосовые/текстовые. Рассказываем обо всем на свете.
1
Cinnamonka• 19 января в 14:41
Я - та людина, у якої всі подруги в різних країнах. З деякими стабільно переписуємось, день в день, бачимось в кращому випадку раз в рік, з іншими спілкуємось рідше, але коли зустрічаємось, то наче вчора бачились. Як на мене - головне не втрачати контакт, старатись бути на звʼязку якомога частіше, цікавитись життям, розповідати про своє.
6
Рожева юбка• 19 января в 14:44
Тоже самое. Год назад ещё по несколько раз день созванивались, было о чем поговорить. А сейчас есть раз в неделю и то хорошо. Разговоры ни о чем
Завжди з рушником• 19 января в 14:48
Розіірвала відносини з друзями.
Прийшла до висновку що жили в Україні за 1 км від одного, а зустрітись їм було складно. Раз на рік і то ініііатор я.
Потім всі роз´їхались і я декілька разів пропонувала зустрітись але у всіх не виходить.
Потім по соц мережам бачу , що між собою вони зустрічаються ну і в Україну приїздять і зусьрічаються з іншими друзями.
Стало якось тошно від того, що я як собачка за всіма бігала і намагалась щось організувати.
Просто впала нв мороз і видалилась з усіх чатів.
Іноді пишуть, ’ а шо случілось?’.
Та нічого не сталось, просто я взагалі не страждаю від того що цих людей зараз немає в моєму житті.
А ті кому я треба мене знаходять і мені не треба місяцями писати і призначати зустрічі і розробляти маршрути.
Прийшла до висновку що жили в Україні за 1 км від одного, а зустрітись їм було складно. Раз на рік і то ініііатор я.
Потім всі роз´їхались і я декілька разів пропонувала зустрітись але у всіх не виходить.
Потім по соц мережам бачу , що між собою вони зустрічаються ну і в Україну приїздять і зусьрічаються з іншими друзями.
Стало якось тошно від того, що я як собачка за всіма бігала і намагалась щось організувати.
Просто впала нв мороз і видалилась з усіх чатів.
Іноді пишуть, ’ а шо случілось?’.
Та нічого не сталось, просто я взагалі не страждаю від того що цих людей зараз немає в моєму житті.
А ті кому я треба мене знаходять і мені не треба місяцями писати і призначати зустрічі і розробляти маршрути.
1
2
Khmelnichanka• 19 января в 14:52
Вже багато років моє спілкування з друзями - це переважно листування в месенджері або соцмережах. З кумою ще десь раз на місяць розмовляємо по телефону .
Проня_Прокоповна• 19 января в 16:03
У меня в основном все друзья на расстоянии, причем давно. С кем-то почти каждый день (а порой и каждый) переписываемся в мессенджерах, созваниваемся реже, видимся по возможности, но пару раз в год стараемся встретиться, если выходит чаще - вообще супер. Поздравления с праздниками - если не выходит встретиться, то заказываю удаленно и доставку курьером (и они аналогично) или дарю деньги.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу