Народжені в 60 роках в більшості інфантіли

Дивлюсь на батьків своїх і чоловіка і їх оточення, більшість інфантильно відносились до життя, жили як стадо, головне на день народження накрити стіл і поїхати в село шось допомогти там щоб не брати відповідальність за себе і сімʼю, всі питання були на бабі з дідом починаючи з того шо ми будемо їсти закінчуючи внеском в советску квартиру бо усім давали по кількості дітей, 1 дитина 2 кімнатну а 2 дитини 3 кімнатну. Потім відвозили дітей в село на 5 місяців і жили своїм життям. Я зараз рідко бачу шоб такі були баби хто на півроку візьме виховувати дітей.
Потім все розвалилось, а люди так і не подорослішали. Багато хто бізнес зробив, працював на себе, а основна маса залишилась масою ходили на дядю за хліб.
Тепер ті села вимерли, батьків нема, попадали на дупу до старості ніяк не підготувались, діти самі якось, були під дахом у батьків своїх - тепер лізуть в позиції жертви до своїх дітей, яким нічного не дали шоб почати нормальне життя, мені так набридла оця безпомічність і безпорадність, елементарно зуби не можуть зробить, поробили із себе жертву і ходять. Як дітям допомогти - то впадають у позицію жертву тіпа ми хворі, а як бігати допомагати подружкам фіг зна кому і в храмах по 2 часи вистоювати то ніяких хвороб нема.
Онуків допомагати не хочуть виховувати бо краще у телефоні сидіти і взагалі життя цікавіше є,
На Західній ситуація краще, там розумніші і більш сімейні люди, інше мислення.
Звірка така інфантильність недальновидність і безпорадність у покоління народжених у 60-х?
Чи це просто егоїзм.