Работаю с подростками. Каждый второй

От дурі це все.
У нас двоє підлітків, живемо в селі, немає коли голову підняти, літом заробляють собі на ягодах, що зберуть це їхня гроши, так що купують що хочуть . Так завжди є робота, бо три маємо теплицю. Всі веселі, і гуртом

Чомусь ніхто не дає дитині одразу кілограми цукерок з народження. Бо знають, що шкідливо для здоров´я. До 3х років багато хто взагалі солодощі не дає. Потім дають трошки, дозують. Так і з емоціями і здійсненнями бажань -їх потрібно ’дозувати’. Бо буде перенасичення. І той, хто місяць кожного дня їсть торт, в кінці кінців захоче оселедець. Бо вже верне від торта. Це я образно.

Это пока они не попали в другое окружение, в вуз, переехали в др город. Проблемы начнутся там

ваши слова бы, да родителям в уши
но они этого не понимают, к сожалению
я своих вывезла, и они живут нормальным счастливым детством, но в другой стране
много подруг остались с детьми в Киеве, и рассказывают, что ’все норма’ ’куча детей’ ’школы полные’ , а к шахедам ’все привыкли ’
При том, что у ребенка в душе , и в какой он тревоге и депрессии, они в упор не видят.
И это не объяснить , как в глухую стену.
тоже работаю с детьми ... ((((

Всі коменти не читала, але скажу так - винний швидкий дофамін (звідки вони його беруть не буду писати, хто не знає, погугліть)+ дуже багато емоцій і вражень із самого раннього дитинства. Намагаючись зробити дитинство наших дітей ´яскравим’, ми даємо все і одразу, і багато. Свята -такі, як вони хочуть, і щоб з аніматорами. Подарунки -такі, як вони бажають. І так далі, в залежності від фінансових можливостей родини. Їм немає вже від чого отримувати задоволення, а організм вимагає його, бо звик. Авторе, думаю, що ви помітили, що це в основному діти, в яких все є. Тут не бужемо враховувати дітей із маргінальних сімей, бо там причинами депресій вже стають алкоголь і наркотики.

Сільські діти зазвичай легко адаптуються у вузах. Вони вміють працювати - і заслуговують повагу викладачів. Та й результат не забариться. У них вихована повага до сташих - читай розвинені соціальні навички - їм легко вирішити будь яке питання з викладачами. Вони підтримують одне одного - і швидко знаходять друзів. У них купа нових вражень - вони радіють універу, парам, місту, гуртожитку, якось з радістю живуть.
Не всі звісно, але тенденція помітна, я давно спостерігаю.

в моєму колі є дитячі суїциди і спроби у тих хто виїхав в перші дні .Це теж не легко для дітей .Ніхто не знає як краще саме для конкретної дитини і як вона витримає розлуку з батьком ,друзями ,будинком і почне все з 0

Да ну, вы вполне можете видеть то, чего там и в помине нет) вы же смотрите через призму своего восприятия на все

вот опять же, описанный случай с медсестрой - за границей процент образования высшего очень маленький , там система построена совсем иначе, даже местные чиновники еще не привыкли к тому, что у нас 90% приезжают с ВО
обьясню почему) т.к. у нас наше ВО - это фикция по сути, любой дебил сможет закончить ВУЗ
в Европе ВО - это реально надо пахать, знать, сдавать, и из 100% поступивших половина просто бросает, а поступить могут далеко не все

поэтому и округляются глаза, не потому что именно вы конкретно как заробитчанка воспринимаетесь))) а потому что медсестра там на приеме вообще людей с высшим образованием раз в пятилетку видит)))

и, кстати, опять же, это ваше восприятие и менталитет - в Европе люди без высшего образования не являются людьми второго сорта.

Похоже на те, що ви описали. Доньці 14 років. Наче стараюсь їй якось підняти настрій(готую смачненьке, купую, що хоче), завжди готова вислухати-поговорити, допомогти з уроками при необхідності. Але бачу по ній, що вона якась подавлена, не в настрої.

Я не рекламую свої послуги. Вибачте.
Вище надали центри, в одному з них працюю, але запис наперед на декілька місяців
Якщо б у вас була потреба ви б записались вже

Всегда так было. У подростков происходит ломка сознания от детского к взрослому.
От «все мне должны» до «я никому не нужен».
Поэтому именно подростки чаще всего сигают с балконов или наглатываются чего-то.
А сейчас окружающая нас действительность еще усугубляет картину. Потому что подростки видят, что и родители в тревоге. В первую очередь в тревоге за будущее детей. Никто не хочет, чтобы в 18 лет сын стал заключенным в своей стране и т.д.
И дети этого не хотят, вот и дополнительный аргумент бесперспективности жизни и депрессии.
Чтобы жить счастливо, надо верить с светлое будущее. А верится все сложнее.

Виховання дітей - це не булінг!
Ясно?

Якби я хоч одне заняття провела орківською - до мене ніхто б вже не прийшов наступного разу з дітей

А працюю я з дітьми від 9 міс і до початкової школи

І моя донька почала дряпати себе.... от у школі якась контрольна-дряпаж, самостійна-дряпає. При тому, що я взагалі не пресуюьща оцінки. Найняла репетитора потзімії тільки, а зараз по математиці тільки, щоб вона спокійніше себе почувала. Пішла на якісь там бої, я думала, це її трлхи переключить, не дуже....

самоушкоджуюча поведінка - це спосіб зменшити емоційний дистрес. Спорт допомагає зменшити напругу, але тільки цього може бути не досить. Тут треба розвивати стесостійкість через розвиток корисних навичок емоційної регуляції, і обов´язково опрацювання наданих значень оцінкам в школі.
Тобто якщо вас і її така поведінка турбує, в цьому може допомогти психотерапія.

Я це розумію...... але поки намагаюсь знайти толкового психотрапевта. Знову. І це працюючи в середовищі психологів і психотерапевтів. Проблема в тому, що тим, кому довіряю, занадто довго знаємо один одного, вони не візьмуться. Іншим дивлюсь, і самим би щнадобився психотерапевт. Беруться працювати з людьми, а у самиз такі таргани....
Донька готова тільки оф-лайн. Просила поради, порадили, ніби донці ’звйшло’ але психотерапевт пропала. Через колегу дізналась, що були проблеми зі здоров´ям. Я все розумію, але ж повідомлення в телеграм можнамю написати. От сижу і думаю, що далі робити. Вирішила ще психіатру покащати доньку. Але це вже мої страхи вилізли, бо у подруги донька на 3 міс старша, ніж моя. Років 5 вже працювали з психологами, психотерапевтами, поки не потрапила донька в поліцію з наркотиками.... лікарня, виявилось в неї психіаатричний розлад....
От як ту стресостійкість розвивати у дітей? Ніби трохи і в темі, і стосунки довірливі, і є кого щапитати, але такою безпомічною часом почуваєшся..

Мій за кордоном. Є можливість подальшого навчання. Але в нього дійсно ’ їде дах’. І я абсолютно не справляюсь

розумію вас( хочу підтримати і сказати, що такі проблеми у дітей насправді ефективно лікуються психотерапією. Підлітковий вік - це такий буремний період, але разом з тим дуже висока нейропластичність. Тобто мозок набагато швидше і легше навчається.
Я працюю лише з дорослими, з дітьми в моєму методі треба додаткова 1,5 річна спеціалізація, тому власне так важко знайти кваліфікованого дитячого психотерапевта.
Можу рекомендувати колег з ’Коло сім´ї’, у них є офіс у Києві і Львові, але на психотерапію буде велика черга( Але там гарні дитячі психіатри і психотерапевти.

Дякую дуже за підтримку .Так, знаю про них. І знаю, що до них черга у Києві. Буду шукати.
Можна питання з цікавості: в якому методі Ви працюєте?

Когнітивно-поведінкова терапія і схема-терапія.

Как вы решили проблему? Дочка режет ноги, 15 лет( Все в себе держит, не разговорчивая

Їде тому що щось не складається?, Він там сам, скільки років?

Виховання дітей - це не булінг!
Ясно?

Якби я хоч одне заняття провела орківською - до мене ніхто б вже не прийшов наступного разу з дітей

А працюю я з дітьми від 9 міс і до початкової школи