Пез Году Неделя• 04 марта в 19:35
Це нормально - не відчувати нічого до родичів та не хотіти спілкуватись?
Помітила, що мені з віком (мені 31) стало абсолютно не цікаво спілкування з родичами.
Ні, я не сварюся з ними, не ненавиджу, але й якихось теплих почуттів до них не маю. Як звичайні сторонні люди, типу сусідів. Достатньо знати, що вони здорові й все. Не хочу їхати спеціально в гості, кликати до себе чи дзвонити щотижня "як справи". Спілкування не приносить жодної користі, абсолютно не цікаво.
В мене є своє коло спілкування, мені його вистачає, мені там цікаво. З приводу рідних - з однієї сторони розумію, що ніби я й повинна якось підтримувати звʼязок, але - абсолютно не маю бажання.
Хтось є ще такий "дивний"? Ви спілкуєтесь щиро через бажання це робити чи підтримуєте звʼязок "для годиться"?
Чи це мені потрібно поколупатись в голові й зрозуміти, чого в мене такі відчуття?
Ні, я не сварюся з ними, не ненавиджу, але й якихось теплих почуттів до них не маю. Як звичайні сторонні люди, типу сусідів. Достатньо знати, що вони здорові й все. Не хочу їхати спеціально в гості, кликати до себе чи дзвонити щотижня "як справи". Спілкування не приносить жодної користі, абсолютно не цікаво.
В мене є своє коло спілкування, мені його вистачає, мені там цікаво. З приводу рідних - з однієї сторони розумію, що ніби я й повинна якось підтримувати звʼязок, але - абсолютно не маю бажання.
Хтось є ще такий "дивний"? Ви спілкуєтесь щиро через бажання це робити чи підтримуєте звʼязок "для годиться"?
Чи це мені потрібно поколупатись в голові й зрозуміти, чого в мене такі відчуття?
11
2
24
0
Ходимо в гості на день народження, більше бажання спілкуватися немає, різні погляди на життя, немає нічого спільного.
1
2
С одной стороны да, а с другой если они у вас нормальные и отношения нормальные, то потом может и жалеть будете. Особенно, когда круг общения испаряется, так сразу понимаешь как на самом деле все устроено и что кроме родственников ты и не нужен особо никому. И им тоже бывает также не особо нужен, но это другая история.
1
4
Редко общаюсь с родственниками, не интересно. Родственники мужа постоянно просят деньги в долг и никогда не отдают
4
1
Да ? А вчера по теме за маму , автора обосрали с ног до головы, за нежелание потакать манипуляциям.
Ще цікаво, наскільки це близькі родичі. Якщо бабусі-тітки- двоюрідні брати, то нормально. А якщо батьки - то печально трохи
5
Спілкуємось майже щодня, ділимось новинами, планами, проблемами, допомагаємо порадами, фінансами, не з усіма родичами, але з найближчими так.
1
Ответ дляЖертва интернета
цікаво, де тут звʼязок 
я от себе люблю настільки, що на котів вже не вистачить 
я от себе люблю настільки, що на котів вже не вистачить
Та э такі знайомі хворі люди
1
если это дальние родственники,то норм. Но что то мне кажется,что это родители или брат(сестра) родные. И конечно вам 30+ странное поколение..которое никому ничего не должно .
3
Как показывает мой 50 летний опыт, иногда чужие люди ближе, чем кровные и даже самые близкие родственники.
А вообще по жизни, никто никому не нужен. Разве, что мамы-дети и то, % 40 могут сохранить добрые, тёплые отношения .
А вообще по жизни, никто никому не нужен. Разве, что мамы-дети и то, % 40 могут сохранить добрые, тёплые отношения .
4
Ну не скажите, кровь не водица. Да, есть противные родственники, всякие мерзавцы. Но все таки, часто сестра или брат, мама, это те люди, которые помогут, когда все отвернулись. У меня есть братья, мама, мы с ними не общаемся постоянно. Но даже через 3-4 месяца не общения, можно позвонить брату спросить как дела, попросить о помощи. Короче это нормально, если у каждого своя жизнь. А ходить каждые выходные общаться никому из нас не интересно. Мне кажется, так и должно быть.
1
Ой, не починайте за поколєніє.
Поколєніє інфантілов з совковими мізками й сервізом рибок, яким всі все винні - кращє?)))
Поколєніє інфантілов з совковими мізками й сервізом рибок, яким всі все винні - кращє?)))
4
2
Я би цьому взагалі не здивувалася би. Люди які нікого не люблять, то частіше за все переключаються на котів, собак і.т.д. Мені шкода таких людей.
Никогда никаких особых чувств к родственникам не было и никогда особо не общалась, для меня это нормально
Маму люблю, с ней общаюсь много. Бабушку и дедушку любила, тоже много и близко общалась
С папой более формально, раз в пару недель созвон.
Остальные мне не нужны, хватает своего круга общения
Маму люблю, с ней общаюсь много. Бабушку и дедушку любила, тоже много и близко общалась
С папой более формально, раз в пару недель созвон.
Остальные мне не нужны, хватает своего круга общения
Автор, я совок, как вы выражаетесь. Безумно любила только папу и маму. Когда не стало отца, казалось, что и я наполовину умерла. Свекровь всю жизнь носилась с родственниками, кучей родственников, а на похоронах из их числа был только мой муж и племянница свекра. Все.
Ответ дляСвоего не предлагать
Кажется, вы лукавите, это ваши родственники не хотят с вами общаться 
в точку! Сразу вся натура у автора и повылазила наружу !
1
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу