Аутизм? А ви б сказали про це приятельці?

Дівчат, запросила в гості до себе приятелька з роботи. Я в неї не була ніколи, про дитину знала лише з її слів, що ще не говорить, але хлопчики заовз пізні, заговорить.
Приходжу і бачу ситуацію непросту з малим. 3,7 років. Говорить тільки «так» не завжди в тему, показує де в машини колеса і що йому 3 роки пальцями. Це все. В туалет тільки в памперс або по великому іноді ховається за шафу. При спробі посадити на горщик страшний крик. Іграшками грається не функціонально, а кидає та трощить.
До мене вперше побачивши підбіг обійматись і цілуватись, рідну бабу почав бити бо не хотів їсти. Баба скаржиться що їсть саму картоху, нагодувати неможливо. Махає руками як крильцями. Бігає кімнатою туди-сюди. Розуміння зверненої мови не схоже що є.
Мені не по собі стало, бо багато читаю про аутизм, якось бентежить тема. Бо сама мама.
Дилема: з олного боку не моє діло і лізти з порадами до приятельки некоректно. Може і свмі в курсі, але не вважають за потрібне ділитися. Хоча її позиція здалась дуже оптимістичною, типу просто він пізній такий в все. З іншого, знаю яка важлива при аутизмі вчасна корекція і як багато можна надолужити, якщо не запускати. Ніби совісно бачити і не підказати.
Не знаю як бути. Ви б сказали?