Незламна• 21 марта в 16:39
Не вмію ходити в гості та приймати гостей? Є тут такі?
Коли запрошують в гості, одразу відчуваю тривогу. Щоб потім не дорікали. Або коли хтось хоче прийти до мене в гості, також тривога, що будуть засуджувати, що в мене в оселі «не так». Після деякої роботи над собою, гостей приймати в себе наче трохи навчилася. Але от ходити в гості геть не можу. Мені краще зустрічі на «нейтральній території». Це стосується всіх - і родичів, і друзів, і колег, і подруг. Можливо, хтось таке ж відчуває? Як ви з цим боретеся? Бо почуваюсь наче «біла ворона» чи якась дикунка. Підозрюю, що причина родом з дитинства, бо мені не дуже дозволяли когось запрошувати, а як дозволяли, то потім при нагоді дорікали.
3
4
43
0
Ответ дляДоль Чекомбана
Все дитинство і юність повен дом гостей, подорослішала, ні до кого не ходжу, нікого не кличу. 
О, я точно такая!
Так, схоже на це. Виросла, коли всім дорікали, абсолютно всім, від включеної води, світла, до зʼїденого бутерброду. Намагалася боротися з цим в дорослому віці, з тривожністю в сенсі. Соромилась комусь сказати. Наче поборола. Але марно. З початком війни та віком наче ще більше тривожна.
З цим все ок. Але наче на нейтральній території. Ідеальний варіант на відпочинку. Коли в кожного є своє житло. Словом, жесть.
Никогда не думаю об этом.
За моей спиной могут хоть бить меня.
Вы слишком много о себе думаете и возвышаете свою значимость в жизни других людей.
За моей спиной могут хоть бить меня.
Вы слишком много о себе думаете и возвышаете свою значимость в жизни других людей.
6
А чем упрекнуть могут, когда вы в гостях? У вас ноги воняют, или вы об скатерть руки вытираете?
5
Думаю, зовсім не підвищую, скоріше боюся, що подумаю про людей, що друзі, а вони будуть дорікати. Мабуть, деякий відбиток дитинства чи комплекси, коли дорікали за все. Засіли, та не можу позбавитися.
Я тоже не пойму.ну ладно у меня дома, как моя покойная бабушка говорила - гости придут и увидят пыль/грязные окна , никто тебя замуж не возьмёт, свекровь будет приходить и втихаря пальцем провела под кроватью - а там пыль и будет тебе стыдно. ...
А в гостят то чего бояться
А в гостят то чего бояться
5
Ответ дляДоль Чекомбана
Все дитинство і юність повен дом гостей, подорослішала, ні до кого не ходжу, нікого не кличу.
Я теж не кличу, а рідня? На 8 березня за день сказали прийдемо, а я хотіла просто відпочити, довелося ставити на стіл і три години посміхатися.
Не, то если у неё в гостях. А автор пишет, что и в гости боится ходить. Потому что там упрекнуть могут. Вот я и спрашиваю - чем?
2
Можливо, щось зайве зʼїм чи навпаки не зʼїм, скажу, випʼю. Якось ображу своїми словами чи мовчанням, чи поведінкою. Мене в ранньому дитинстві дорікали за все побутове, можливо, звідти той комплекс. От моя колега говорить «гості все пожрали» (це цитата), і тут же запрошує в гості мене, і мені до неї йти не хочеться, бо про мене таке скаже. Таких прикладів багато. Я наче наперед намагаюсь продумати, щоб мені не дорікали. По-дурному, мабуть, але як є. Хоча я завжди і не з пустими руками, щедрість присутня. Але боюся докорів.
5
Ответ дляСвекруня
Я тоже не пойму.ну ладно у меня дома, как моя покойная бабушка говорила - гости придут и увидят пыль/грязные окна , никто тебя замуж не возьмёт, свекровь будет приходить и втихаря пальцем провела под кроватью - а там пыль и будет тебе стыдно. ...
А в гостят то чего бояться
А в гостят то чего бояться
Да, за свой дом ещё как-то понять можно, но чтоб в гостях косо смотрели...только, если вы ходите к людям, которые вас совсем не ждут.
Схоже, і те, і інше. Думаю, в обличчя дорослі люди навряд дорікнуть. А за спиною можуть. Це наче я боюся, сама по собі (типу наперед продумую, щоб мені не дорікнули)
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу