Одинокі жінки. Ви витягуєте це життя? Фінансово, морально?

Пф, мне 42. Я обожаю свою свободную жизнь. Замуж не стремлюсь, просто общаюсь с интересными мужчинами. Какие коты?

По вашему самый счастливый, кому достаточно продавленного дивана в съемной квартире

Нормально жила до 33 років. Але я із самого початку загартована - у 17 пішла від довбанутих батьків у стару бабину хату на краю міста, сама її приводила до ладу, сама виживала, було що овочі крала з полів, щоб поїсти та продати трохи. Я вмію буквально усе, і звикла розраховувати на себе. Може тому й не пропала, а вилізла з бруду, і навіть не запачкалася. Бо багато дівчат у такій ситуації шукають порятунку в чоловіків, буває знаходять, але частіше нажаль, протилежне.
Якщо я змогла - а я не краща за усіх, я сама звичайна, і була малим нікому не потрібним дівчам, виходячі у самостійне життя, то й ви автор, зможете.
Багато часу пройшло, багато подій, зараз живу добре, маю дві квартири - одна у спадок від біологічного батька, другу я купила, маю хорошего, надійного та турботливого чоловіка, і от доречі розніжилася трохи - приємно таки, коли про тебе піклуются і інколи вирішують проблеми. Якби знов довелося одній тягнути це життя - потягнула б звісно, але вже було б важче, враховуючи досвід життя з опорою не лише у вигляді себе самої.

Ок. Котів не буде. Бо люблю подорожувати

Вы просто профан в психологии,дайте человеку голову поднять,отойти от стресса.Женщинам легче,на них не охотятся,нет ограничений никаких.А насчет квартиры,даже если бы были деньги,где ее сейчас покупать и стоит ли ?

А в чем фактическая ценность ребёнка?

Фактична? Немвє фактичної. Але якщо дитину доросла людина народила свідомо - то взяла на себе певні зобов´язання, по факту прийняття цього рішення. Не кажучи, що дитина без дорослого просто не виживе. На відміну від дорослого чоловіка. Це навіть дивно пояснювати, вибачте. Ніби ж абсолютно очевидні речі

Ну т е когда вы обещаете мужчине ’в горе и в радости’ - то вы никакие обязательства на себя не берете?

Любите за то что он бесполезен и не работает?
Это не мужчина, а балласт, причем трусливый.

Ну ми починали, здається , з порівняння дітей та дорослих. По факту фактичної різниці питання будуть, (крім лірики, яка справи не стосується). Чи я доступно окреслила, чим доросла людина відрізняється від дитини

Я розійшлась з чоловіком в 2017 році, син є. Все прекрасно в мене в цьому житті. Заміж не збираюсь.
Друзів вистачає. Коли моя собака почала задихатися, я була на роботі, син набрав по телефону . Через 5 хв вже в мене вдома була подруга, а через пів години друг приїхав і ми відвезли собаку в клініку і спасли.

У вас с логикой беда

А якби ви почали задихатися, а вдома лише син?
А якби якась операція, після якої за вами місяць-два треба доглядати?
Добре говорити про незалежність, коли ти здорова.
П.С. я саме зараз місяць проводжу вдома після операції, коли можна лише лежати. Якби не чоловік - не знаю, що б робила і як це пережила

Я після операції, я і донька 8 років. Також потрібно лежати, дуже важко (

Я правильно розумію, що дітей у Вас немає?
Про що тоді ниття? Що Ви там ’не витягуєте’?
UPD. Про дитину вже прочитала. Пишете, що на роботі Вас цінують, отже і з/п нормальна. Що Вас лякає?

Мне 41, я счастлива когда свободна.
Правда у меня есть дети и кот.
В отношениях находится мне сложно, обычно это в тягость, какие-то дополнительные проблемы.
Нет желания кого-то морально и физически ублажать

Ой, яка цяця. А жінці голову підняти не треба чи вона а якихось інших умовах? А так то я знаю як мінімум двох, які за бойові але квартири купили для родини. А за цими бідами, ти глянь, полюють

І ми з чоловіком зайшли в тупік
Він стає пивним алкоголіком, зникли цілі, амбіції, перестав турбуватись про мене.
Ми мовчки ввечері зустрічаємось - він дудле пиво і грає в ігри
Поки я після роботи з дитиною уроки, прибрати, приготувати.
І ще проблема що ми втратили житло.
Живемо на оренді.
І в нього жодної думки, ідеї - де ми будемо жити

Нормально жила до 33 років. Але я із самого початку загартована - у 17 пішла від довбанутих батьків у стару бабину хату на краю міста, сама її приводила до ладу, сама виживала, було що овочі крала з полів, щоб поїсти та продати трохи. Я вмію буквально усе, і звикла розраховувати на себе. Може тому й не пропала, а вилізла з бруду, і навіть не запачкалася. Бо багато дівчат у такій ситуації шукають порятунку в чоловіків, буває знаходять, але частіше нажаль, протилежне.
Якщо я змогла - а я не краща за усіх, я сама звичайна, і була малим нікому не потрібним дівчам, виходячі у самостійне життя, то й ви автор, зможете.
Багато часу пройшло, багато подій, зараз живу добре, маю дві квартири - одна у спадок від біологічного батька, другу я купила, маю хорошего, надійного та турботливого чоловіка, і от доречі розніжилася трохи - приємно таки, коли про тебе піклуются і інколи вирішують проблеми. Якби знов довелося одній тягнути це життя - потягнула б звісно, але вже було б важче, враховуючи досвід життя з опорою не лише у вигляді себе самої.

Пусть автор сама решает,нужна ли ей квартира за боевые и контуженный муж впридачу.А женщины сейчас да,в других условиях,на них нет охоты на улице и на убой в бусе не везут

А якби ви почали задихатися, а вдома лише син?
А якби якась операція, після якої за вами місяць-два треба доглядати?
Добре говорити про незалежність, коли ти здорова.
П.С. я саме зараз місяць проводжу вдома після операції, коли можна лише лежати. Якби не чоловік - не знаю, що б робила і як це пережила

Я ж питаю про досвід жінок що вже кілька років живуть одні.
Бо я ж собі малюю одні картинки, а в житті може виявитись по другому