Одинокі жінки. Ви витягуєте це життя? Фінансово, морально?

То вы Крутая 👍

Ви сама заробите на своє житло?

Дякую вам
Я як почитаю тут жінок
Ну якось не можна так жити
Як вони живуть

Ну то не будет
Готовы деньги потратить?

Все идет из головы, как себя настроишь, так и будет, если думать , что все мужики козлы, то только такие и будут попадаться.
Нужно знать чего хочешь и на меньшее не соглашаться и быть благодарной за то, что есть.
Вы жто умеете, а автор пока нет .
Вот ей бы с благодарностью отпустить своего мужа, поблагодарив за всё, но сказав, что в сложившейся ситуации она больше так жить не может, ее психологическое состояние больше не позволяет, тем более при наличии ребенка и обеспечении его будущего.
Мирно проститься с мужем и начинать жить так как хочет, никого не искать, хороший мужчина сам появится, когда ты счастлива и в ресурсе

Ні)
Тоді вони скажуть, що ’двадцяяяять роооооків був нещасний і самооотній поруч із тобою, тому пив’ або ’ти мені не дала бути чоловіком, бо все робила спритніше і краще’, або ще щось в такому ж звинувачувальному дусі)
І все одно відчепити таких можна тільки силою.

Самі вони не відпадають.

Якщо буду одна все тягнути, звісно не зароблю.

В 44 роки я шукаю в своєму чоловікові партнера і підтримку.
Шукаю і не знаходжу.

Навіщо гризти землю? Коли ви збираєтесь жити?

+++

Ну война же не вечная

Ну многие хорошо выглядят и после климакса

А если у меня мама толстая,то и я буду тоже толстой после 45?

А у многих мужчин вообще зарплата 10-12 тыс грн((((

Квіточка ви наша

Та, ні. Навпаки. Але в нього попередні стосунки теж були з жінкою на 20 років його старшою.

примерно 30%

да, если не держать себя в руках.

Хотите сравнить количество еды, которое нужно женщине и мужчине? )

После смерти мужа материально мне легче содержать семью. Хотя я тоже курю, заправляю а/м , продолжаю оплачивать съемную квартиру и содержать дочь.

Якщо чоловік був хороший, то буде важко. А якщо до сраки був, толку не будо від нього, то вам буде легче.
А загалом, ви часто бачили ситуації, коли чоловіки доглядали хворих жінок?
Зламана нога то дрібниця. А коли щось серйозне?
Я будучи заміжньою, розраховувала на себе. Але у мене в душі було сподівання, що я недооцінюю чоловіка і на нього можна покластися.
Нє, не можна. Коли ми розлучалися і у мене щось сталося з спиною і я тиждень не могла ходити, він сміявся що я така тепер не потрібна нікому, а от його нове кохання, активна і нічого у неі не болить.
А я бляха йому чайок варила з медом і імбирем, ліки давала від температури, бо він не знав які треба.
Тьху, та хай би зд🙌х зе тоді.

Не було в мене друзів, коли я з ним розійшлась. Він мені не давав з людьми дружити. Якось само собою все зʼявилось. Взагалі мені повезло, що я пішла на цей крок, розлучення.

Я тоже про это думаю. Мужиков накрывает, просто они это глушат кто как...кто молчит, кто пиво-игрушки. Мне мой казался как кремень...ан нет...накрыло...начал потягивать пивко, новости смотрит сутками, всякие аналитики-политологи...покупает кучу хрени с Тему...Но с домашними делами справляется, вопросов к нему нет. Я подожду...это все ког-то закончится, а опрометчиво потерять мужика и отца детей мне жалко...я столько за 20 лет его воспитывала для себя...а тут кому-то отдать готовенькое...та ну...

Женщины за 70 лет замуж выходят и счастливо живут. А вам всего то 44

Автор, ну трошки чурбан у Вас муж, раз так повел себя и сказал...но он же не сегодня таким стал...он таким и был, наверняка.Тут надо разобраться Вам и понять, а не ли депрессуха его накрывает и он это не понимает сам, Вы не понимаете и просто срываетесь друг на друге...Вы точно хотите потом все тянуть одна? Вам точно будет легче?Постарайтесь отключить эмоции, оцените свою ситуацию...тут Вам никто не поможет..Вы только сами можете понять Ваши отношения и Вашего мужа...Искренне желаю Вам разобраться

ну так не всі можуть знайти коханця,який би їм допомагав.та й зп 45 тис не мала. а якби не було коханця, ви б витягли одна на 45 тис себе і життя сина закордоном? навряд чи. Отже,сьогодні коханець є,а завтра нема, бо він іншу може знайти. ви розумна,бо є чоловік, який витягує ваші потреби.
є знайома,яка отак як ви хизувалася. подорожі,одяг..43 роки. а він узяв та й оженився на жінці,на 12 років молодшій від себе. а її покинув за добу. і всі подорожі враз скінчилися, і пиха збитлася.а то ходила,землі під собою не чула- така пані. і ось вже 2 роки нікого знайти не може. Багато чоловіків втратили дохід, сидять вдома,виїхали.

И еще на жилье заработать

Он что вообще 3 года нигде не работает?

Я одинока, але і заміжня не була.
Тому звикла розраховувати на себе.
Є сестри, батьки в моєму ж місті.

Вытягиваю, а что есть выбор.
Все +/- нормально, мне 42.
Связки на ноге рвала, тоже сама ни родителей, ни сестер/братьев/ детей никого, как видите жива.
Поэтому поменьше драмы автор, в 44 это ещё не конец.
Котиков люблю, но не имею))

Нормально жила до 33 років. Але я із самого початку загартована - у 17 пішла від довбанутих батьків у стару бабину хату на краю міста, сама її приводила до ладу, сама виживала, було що овочі крала з полів, щоб поїсти та продати трохи. Я вмію буквально усе, і звикла розраховувати на себе. Може тому й не пропала, а вилізла з бруду, і навіть не запачкалася. Бо багато дівчат у такій ситуації шукають порятунку в чоловіків, буває знаходять, але частіше нажаль, протилежне.
Якщо я змогла - а я не краща за усіх, я сама звичайна, і була малим нікому не потрібним дівчам, виходячі у самостійне життя, то й ви автор, зможете.
Багато часу пройшло, багато подій, зараз живу добре, маю дві квартири - одна у спадок від біологічного батька, другу я купила, маю хорошего, надійного та турботливого чоловіка, і от доречі розніжилася трохи - приємно таки, коли про тебе піклуются і інколи вирішують проблеми. Якби знов довелося одній тягнути це життя - потягнула б звісно, але вже було б важче, враховуючи досвід життя з опорою не лише у вигляді себе самої.