Чому мої стосунки завжди закінчуються невдачею? Це випадковість чи я винна?

Чоловік 1: Ми познайомились у спільній компанії. Довгий час він бігав за моєю заміжньою подругою, яка тримала його у френдзоні. Потім він звернув увагу на мене і почав розпитувати про мене в неї. Запитав: "Чи є шанс?" — але що саме мав на увазі, так і залишилось незрозумілим. Я вирішила проявити ініціативу, але отримала лише холодну відповідь. Поки я чекала, що він зробить перший крок, він підвозив мою подругу додому, писав їй і носив подарунки. Ми тримались за руки, обіймались, але на цьому все й закінчилось. Згодом я дізналась, що для нього стосунки не були важливі — тільки секс, а моя подруга залишалась його ідеалом.
Чоловік 2: Мій постачальник, який мені сподобався. Я почала писати йому, заводити розмови, але не запрошувала на побачення. Через деякий час він почав проявляти інтерес, але все закінчилось, коли він перестав нам постачати товар.
Чоловік 3: Тут усе було довше — півроку ми виносили один одному мізки. Він намагався знайти підхід, а я чекала серйозного розвитку: запрошень, побачень, переписок. Спілкувались тільки вживу. Я вимагала більше уваги, більше проявів почуттів, йому ж було достатньо того, що ми мали. І, врешті-решт, все зійшло нанівець. Він звільнився з роботи через мене, став уникати.
Чоловік 4: Він запрошував, писав, але через місяць повідомив: "Вибач, мені не потрібні серйозні стосунки, я досі сплю з колишньою, яка заміжня."
Мені важливо, щоб все було по-моєму. Щоб постійно мене слухались і все було так, як я хочу. Більшість чоловіків цього не витримують. І ніхто не дійшов до стосунків, і вони навіть не знають, яка я можу бути ніжна і спокійна, коли відчуваю безпеку. Як тільки я відчуваю інтерес до себе - починаю проявляти ініціативу і квапити події. Кличу сама на побачення. У відповідь - мороз.
І тепер я картаю себе за ці 4 ситуації і відчуваю себе винною. Що ви думаєте?