Почему обеспеченные люди просят деньги?

В чем наглость? ’Скромнее надо быть’ или что? Пусть собирают, и на новые диваны, и на кофемашину, и на люстру дизайнерскую. Им помогут те, кто посчитает нужным. Не хотите - не помогайте. Но как я понимаю дело тут в другом. В том, что очень хочется залезть к донатящим в карман и ’перераспределить’ там средства по своему усмотрению. ’Ах ты ж сволочь, не туда донатишь, вот я точно знаю куда надо и кому надо, но у меня денег нет’

А как у нас в Днепре, сгорел Барталомео, хозяин в топе самых богатых но открыл банку на восстановление и люди идиоты скидывают. А многие остались без домов, им никто банки не открывает(((

Так никто не пишет подайте на новый двухэтажный дом и кофемашину с люстрой. Пишут что ’спасите помогите, как и где теперь жить! что одеть! что поесть! голые и босые, все сгорело!’ информация подается под определенным углом и в стороне остается что вообще то есть и другие средства, жилье и прочее. И донатят часто люди которые живут в худших условиях и зарабатывают меньше чем бедоси которые просят, потому что для них потерять единственное жилье и вещи это катастрофа, а для семьи с таким домом это не конец света

Ну и что, что есть другие средства? Как это отменяет то, что дом, в котором люди живут - разрушен и они остались с руинами вместо стен? Да, сгорели их вещи, сгорели ценности. Как и у других это происходит. Почему они не должны просить помощь?

Потому что не являются нуждающимися, потому что не нужно прибедняться и вводить в заблуждение. Или уже честно писать - как жить без дизайнерской люстры, кофе машины и отдыха теперь! И смотреть много ли накидают на это.

Кто опять же сказал, что собирать деньги на свои нужды могут только нуждающиеся? А то, что разрушен дом, остались руины, всё сгорело - так это правда. Здесь нет вранья

С другой стороны у меня прекрасная квартира, завтра прилетит ракета, развалит ее и я выставлю слезный пост с фотками и мне накидают денег знакомые и незнакомые в твердой уверенности что раз прошу значит мне действительно надо. А я сложу эти деньги, уеду в другую свою не менее хорошую квартиру и устрою себе шоппинг и отдых чтобы нервы поддержать. И буду думать, ну раз они давали, значит им это зачем-то было нужно, что я права не имею просить (ну они и лохи!)

Попросити допомоги може кожен.
На те, на що йому потрібно в даний час, або на те, на що він вважає потрібним.
І кожен може сам вирішити, на які потреби він хоче людині допомогти, а які - не варті того.
І я, можлиао, вас здивую, та часто люди свідомо донатять на те, що не є життєво необхідним, але важливим для того, хто звертається за допомогою.
І якщо в проханні про допомогу нема брехні в обману, то не бачу проблеми.

Бо кожен сам може вирішити, кому і на що він хоче допомогти.
Для мене проблемою є якраз те, що часто люди соромляться просити допомоги, бо це соромно.
Хоча насправді це зовсім не соромно, в цьому нема нічого постидного.
А претензії в стилі «я ледь виживала, та ні в кого нічого не просила» - вважаю маніпуляцією.
Ви - не просили.
Справлялись самі.
Це був ваш вибір.
На який Ви маєте право.
Інша людина - не спрааляється.
Тому просить.
Це її вибір.
На який вона має право.

Я зараз не говорю про якісь махінації чи шахрайські схеми, де благодійників вводять в оману або привласнюють кошти.

Я зараз про інше.

Да, вам надо. Если вы напишете ’друзья, кто желает меня финансово поддержать, то вот номер карты’ - вы сможете делать с собранными деньгами что угодно. Хоть ремонт затеять в руинах, хоть годовой абонемент к психологу купить, хоть дубайских шоколадок купить контейнер и жрать их.

Такое, меня не нужно поддерживать так как прилет не поставит меня в безвыходное положение - хотя дубайские шоколадки это очень хорошо :)

я зараз вам трохи поясню логіку - ті хто потребує допомоги і не просить її діють не через якусь гординю чи пиху. Ось я напишу про себе - ще й півроку не пройшло як я закінчила майже річне лікування сина від онкології. Опустимо моральний аспект але мені було дуже тяжко фінансово теж. Чому я не змогла попросити про допомогу? Перше це тому що як би там не було, в зовсім безвихідне становище в плані фінансів я не потрапила, тобто не продавала квартиру, не влазила в величезні кредити і т.д. Так, ми якраз збиралися поміняти машину на більш-менш нормальну, але тепер будемо ще хтозна скільки їздити на драному Ланосі, відкладемо на невизначений термін придбання шафи та дивану і омріяний ремонт на кухні, бо тепер треба знову зібрати назад ті гроші, щоб раптом що - мати хоч якусь подушку. Але я не могла морально ніяк просити гроші коли розуміла, що в мене є якісь запаси хай і мінімальні, хай і останні - бо для мене це вже було би як обман людей, я просто не могла просити коли розуміла що ще не витратила останню копійку. Морально мені це було б як піти працювати в кол-центр по розводу людей на гроші, все одно що крадіжка. А другий аспект що коли я дивлюся на ті коментарі що лишають під зборами, коли я читаю, що робиться навіть тут коли на щось просять гроші, як прискіпливо слідкують за тими хто лікує дітей і тикають їм навіть за манікюр, одяг та фарбування - я розумію що я не вивезла би це морально - якби мені ще й почали писати що я брешу, тролю, почали б вести оці всі розслідування мого життя аж до того що я постила два роки тому в стрічці або що купила в 2017 році. Не знаю, чи я зрозуміло пояснила, може дещо сумбурно, але думаю я далеко не одна так мислю. Так, якби в мене вже була повна абсолютна безвихідь то я б скоріш за все звернулася по допомогу, але є ось ця внутрішня установка що поки ти можеш вивозити хоч якось сам ти не маєш морального права просити бо це типу обман. Тому більшість і не відкривають банки а гребуть самі.

Я не вижу ни одного повода думать, что просить что-либо можно только в состоянии безысходности. Ну не получается у меня. Это из серии ’когда тебе ПЦ вообще совсем - у тебя не остается вариантов, кроме как попросить помощь, но если тебе не совсем ПЦ - то ты можешь просить, а можешь не просить, вариантов у тебя чуть больше’. Ну и всё. А дальше вопрос - какой вариант выбрать, красное платье или зеленое)

Я дуже- дуже Вас розумію.
Але я лише про те, що Ви мали повне моральне право попросити допомоги.
Інша справа - що Ви не готові були до того, що Ваше життя почнуть розглядати під мікроскопом, дорікати і т.п.
І вибрали «гребти самим».
Але якби Ви відкрити збір - то я впевнена, що дуже багато людей допомогли б Вам свідомо.
Не вимагаючи «спочатку продати останню сорочку, а лише потім просити».

Знаєте, в мене в житті були такі ситуацїї, що мені допомагали зовсім незнайомі люди.
ТАКИМИ сумами, про які я небуду тут писати, бо заклюють.
І на такі потреби, які тоснотне всім здадуться першочерговими.

І я дуже вдячна за ту допомогу, бо вона реально витягла мене з прірви.

І тепер особисто я часто доначу саме тоді, коли відчуваю потребу і вірю людині, яка звертається по допомогу.

Без прив»язки до того, чи вважається цей збір життєвонеобхідним в загальноприйнятому сенсі.

Бо інколи навіть не життєво необхідні речі можуть врятувати життя і здоровʼя.
В тому числі - і ментальне.

Чисто до прикладу ( таких прикладів в мене, нампрааді, безліч): я дуже суттєво допомогла людині оплатити відпочинок.

Дорогий і не життєвонеобхідний наче.

Але я знала, в якій напрузі ця людина живе щодня, і знала, що без перезавпнтаження вона може «вийти у вікно».

Хоча в неї є власна квартира, і машина, і певні заощадження.

Але все це було необхідним саме для того, щоб лікувати її дитину, і возити її на безкінечні реабілітації.

І тому та мама не могла дозволити собі виділити частину грошей на себе, морально не могла, бо ж «краще я оплачу зайвий курс масажу сину».

І тоді їв друзі відкрили збір.
З поясненням як є.
Без обману.
Збір конкретно на відпочинок, не на реабілітацію.

Для мами, а не дитини.

І зібрали ШАЛЕНУ суму грошей, на реально дорогий і крутий відпочинок.

Там частину грошей мама навіть повернула назад ( перевела на благодіцний фонд), і потім не раз писала, що в той момент той відпочинок буквально врятував її від вигоряння , бо з «дитячих грошей» вона б ніколи на нього не зважилась.

І я радаза неї, що в певний час вона погодилась прийняти цю допомогу.

І рада за себе, що в пеаний час також знайшла в собі сили попросити помочі не на «життєвонеобхідне».

І саме тому особисто я зараз слухаю лише себе, і допомагаю тоді, коли вважаю за потрібне, для мене маркер лише в тому, щоб все було чисто і прозоро, і щоб люди чітко розуміли, кому і на що вони допоможуть.

Або не допоможуть.
Бо це суто добровільна справа.

Здоров»я Вашому сину і всім нам!

Спасибо вам за коммент. Полностью согласна вот вообще со всем

Я дуже- дуже Вас розумію.
Але я лише про те, що Ви мали повне моральне право попросити допомоги.
Інша справа - що Ви не готові були до того, що Ваше життя почнуть розглядати під мікроскопом, дорікати і т.п.
І вибрали «гребти самим».
Але якби Ви відкрити збір - то я впевнена, що дуже багато людей допомогли б Вам свідомо.
Не вимагаючи «спочатку продати останню сорочку, а лише потім просити».

Знаєте, в мене в житті були такі ситуацїї, що мені допомагали зовсім незнайомі люди.
ТАКИМИ сумами, про які я небуду тут писати, бо заклюють.
І на такі потреби, які тоснотне всім здадуться першочерговими.

І я дуже вдячна за ту допомогу, бо вона реально витягла мене з прірви.

І тепер особисто я часто доначу саме тоді, коли відчуваю потребу і вірю людині, яка звертається по допомогу.

Без прив»язки до того, чи вважається цей збір життєвонеобхідним в загальноприйнятому сенсі.

Бо інколи навіть не життєво необхідні речі можуть врятувати життя і здоровʼя.
В тому числі - і ментальне.

Чисто до прикладу ( таких прикладів в мене, нампрааді, безліч): я дуже суттєво допомогла людині оплатити відпочинок.

Дорогий і не життєвонеобхідний наче.

Але я знала, в якій напрузі ця людина живе щодня, і знала, що без перезавпнтаження вона може «вийти у вікно».

Хоча в неї є власна квартира, і машина, і певні заощадження.

Але все це було необхідним саме для того, щоб лікувати її дитину, і возити її на безкінечні реабілітації.

І тому та мама не могла дозволити собі виділити частину грошей на себе, морально не могла, бо ж «краще я оплачу зайвий курс масажу сину».

І тоді їв друзі відкрили збір.
З поясненням як є.
Без обману.
Збір конкретно на відпочинок, не на реабілітацію.

Для мами, а не дитини.

І зібрали ШАЛЕНУ суму грошей, на реально дорогий і крутий відпочинок.

Там частину грошей мама навіть повернула назад ( перевела на благодіцний фонд), і потім не раз писала, що в той момент той відпочинок буквально врятував її від вигоряння , бо з «дитячих грошей» вона б ніколи на нього не зважилась.

І я радаза неї, що в певний час вона погодилась прийняти цю допомогу.

І рада за себе, що в пеаний час також знайшла в собі сили попросити помочі не на «життєвонеобхідне».

І саме тому особисто я зараз слухаю лише себе, і допомагаю тоді, коли вважаю за потрібне, для мене маркер лише в тому, щоб все було чисто і прозоро, і щоб люди чітко розуміли, кому і на що вони допоможуть.

Або не допоможуть.
Бо це суто добровільна справа.

Здоров»я Вашому сину і всім нам!

На такой отдых и я б дала - все чесно, ситуация разяснена и нет обмана. Кто захотел - тот помог.

Думаю это еще и культурный код ’просить только если ПЦ’ и многие кто откликается на просьбы тоже так думают что раз просят значит ПЦ. А так есть руки-ноги, силы-средства, проживу-заработаю. Конечно это невыгодно, парадигма-смотрю поменялась, но уж как есть.

Вы просто не представляете даже, сколько в мире людей, которые с радостью купят дизайнерскую люстру в любимый ресторан в рамках его восстановления или оплатят центнер дубайских шоколадок, чтоб подсластить жизнь знакомой, у которой пентхаус сгорел. Потому что для них деньги - это просто деньги, они не считают копейки, они могут порадовать и помочь таким же, как они, ’своим’.

Все решает формулировка запроса - если там на люстру, то я даю на люстру, а если там манипуляции негде жить а на самом деле надо на люстру в новом особняке, то я пас. И опять же - у меня деньги есть, ну лоханусь, ничего страшного, а если там давали не ’свои с деньгами’ а простые люди и оказалось, что то на люстру и шоколадки...некрасивенько

Для меня было шоком, когда после обстрела сбор открыл владелец комплекса в Днепре.
Миллионер открыл сбор на восстановление.
Это говорит о том, что богатые люди считают нас лохами.

А,вы с двух акков пишите,круто молодец, наверное тоже всех лохами считаете ))

С четырех!
Расслабьтесь уже или гугл Вам в помощь.
Вы свободны.

Ну так если лохи кидают им деньги то почему нет?? Деньги к деньгам 😁

Для меня было шоком, когда после обстрела сбор открыл владелец комплекса в Днепре.
Миллионер открыл сбор на восстановление.
Это говорит о том, что богатые люди считают нас лохами.

А им свои тратить? Они поэтому и состоятельные,потому что умеют развести другого,урвать где-то что-то,не стесняются. А бедняки всегда жмутся,стесняются»а что подумают»и прочее,слишком совестливые