Ось і кінець казки. 18 років коту під хвіст.

Жили довго, але не можу сказати що щасливо.
Бо чоловік проявляв незрілу позицію, любить гульки, компанії, пиво
а я маючи руки з потрібного місця...працювала і думала що то може зміниться з часом..бо він людина може і не погана..але не пристосований до роботи..вже через одне місце.На роботу ходив і ходить...та амбіцій немає..від зарплати до зарплати...хоча можливості дуже не погані має.
Та ж не за гроші тримали мене...бо увесь час працюю...і навіть у декреті бува усього рік...а якісь надії, і упертість що може бути краще.
А потім з часом стала розуміти що не хочу з ним зістаритись...то не має на нього надії і просто страшно бути з людиною якій ти не потрібний.
Бо в мене приклад моїх батьків які усе роблять разом...усе!
І на городі і на кухні і в садочку. А його батьки, на жаль вели інакший спосіб життя..і прикладу хорошого немає. (до речі зараз розумію як важливо мати гарний батьківський приклад)
Тож якщо ваш чоловік думає тільки про себе, любить компанії більше ніж компанію з дружиною, не має планів і цілей на життя., а до того ж егоїст, в якого руки з одного місця...то дуже навряд чи, що він зміниться..
Бо він можливо як і мій колишній, вважатиме що то у вс не усі дома...а у нього усе добре..)) .."бо у інших, ще гірше"..))

Просто поділитись..Може комусь мій досвід буде у нагоді.
І ви не вратите так багато часу.

Дуже хочеться зустріти людину з моїми ціностями...і вірю що такі є...
Бо ж з чоловіком має бути краще ніж самій..а не навпаки..)