Мост_Устал• 13 апреля в 22:22
Тема від виїхавшої
Розуміння не чекаю. Але з якого переляку я маю почуватися винною і "мовчати в тряпочку"?..
Були під окупацією, бачили все, маю двох хлопців-підлітків, давно розлучена, виховую сама. Це коротко для розуміння ситуації. Виїхали неповних два роки тому.
Що зараз? Всі ці два роки я мовчала в тряпочку, бо на мене хоча б не летять ракети, бо вдома залишились важливі люди, у яких обставини і без варіантів. Два роки я не дозволяю собі відкрити рота про те, що в мене (як і в більшості таких як я) свій пи..дець, щоб не дай Боже, не применшити пи..дець тих, що лишились. Але вони чомусь дозволяють собі оцінювати, робити висновки, типу "ой, ви там вовка смаленого не бачили". Це бляха що??? Я задралась применшувати свій депресняк, проблеми, щоб не образити тих, хто лишається, але навпаки це чомусь не працює.
Ще є купа всяких нюансів, але не суть.
По факту. Залишимо зараз тих, хто реально не може з вагомих причин. Всі решта просто зробили свій вибір. Чому ж блін ви когось в ньому звинувачуєте???
Приклади. Подруга, заміжня, дітей двоє, чоловік не служить. На перші півроку поїхала з дітьми, але вернулась, бо тут чоловік, він повністю забезпечує, вона не працює, а там треба було все самій, плюс немає бабусь. Зараз сидить в Києві, в меншої дитини почавсь енурез, в старшого безсоння і нервовий тик, але вона обирає свою зону комфорту.
Наступна - стоматолог. Теж чоловік, двоє підлітків, вона обрала роботу, майбутнього дітей не бачить, але повторює як мантру "а ким я там буду". Третя - топовий перукар, без чоловіка, двоє підлітків. Її тримає квартира і клієнтська база, бо починати з нуля без жодних гарантій ну таке собі. Хлопцю вже 17.
Я можу продовжувати довго. Але суть одна - вони всі зробили свій вибір. Як і я. Тільки хочеться задати одне питання. Як ці люди житимуть, коли трапляється черговий Чернігів, Кривий Ріг, Суми... з своїми роботами, з своїми квартирами... І чому, не знайшовши в собі сил, щоб зробити цей крок в невідомість, в повний нуль, вони можуть дорікати тим, хто це зробив?
П.с. Я не про перегини, не про тих, хто постить фотки з інстаграмних локацій, ніби з голодного краю, не про тих притрушених, які не пропустять випендритись закордонним брендом тощо. Я про адекватних людей, яких вирвали з коренем. Ще багато всякого є сказати. Мені особисто дуже болить за всіх, бо наше життя більше ніколи не буде таким, як раніше.
Були під окупацією, бачили все, маю двох хлопців-підлітків, давно розлучена, виховую сама. Це коротко для розуміння ситуації. Виїхали неповних два роки тому.
Що зараз? Всі ці два роки я мовчала в тряпочку, бо на мене хоча б не летять ракети, бо вдома залишились важливі люди, у яких обставини і без варіантів. Два роки я не дозволяю собі відкрити рота про те, що в мене (як і в більшості таких як я) свій пи..дець, щоб не дай Боже, не применшити пи..дець тих, що лишились. Але вони чомусь дозволяють собі оцінювати, робити висновки, типу "ой, ви там вовка смаленого не бачили". Це бляха що??? Я задралась применшувати свій депресняк, проблеми, щоб не образити тих, хто лишається, але навпаки це чомусь не працює.
Ще є купа всяких нюансів, але не суть.
По факту. Залишимо зараз тих, хто реально не може з вагомих причин. Всі решта просто зробили свій вибір. Чому ж блін ви когось в ньому звинувачуєте???
Приклади. Подруга, заміжня, дітей двоє, чоловік не служить. На перші півроку поїхала з дітьми, але вернулась, бо тут чоловік, він повністю забезпечує, вона не працює, а там треба було все самій, плюс немає бабусь. Зараз сидить в Києві, в меншої дитини почавсь енурез, в старшого безсоння і нервовий тик, але вона обирає свою зону комфорту.
Наступна - стоматолог. Теж чоловік, двоє підлітків, вона обрала роботу, майбутнього дітей не бачить, але повторює як мантру "а ким я там буду". Третя - топовий перукар, без чоловіка, двоє підлітків. Її тримає квартира і клієнтська база, бо починати з нуля без жодних гарантій ну таке собі. Хлопцю вже 17.
Я можу продовжувати довго. Але суть одна - вони всі зробили свій вибір. Як і я. Тільки хочеться задати одне питання. Як ці люди житимуть, коли трапляється черговий Чернігів, Кривий Ріг, Суми... з своїми роботами, з своїми квартирами... І чому, не знайшовши в собі сил, щоб зробити цей крок в невідомість, в повний нуль, вони можуть дорікати тим, хто це зробив?
П.с. Я не про перегини, не про тих, хто постить фотки з інстаграмних локацій, ніби з голодного краю, не про тих притрушених, які не пропустять випендритись закордонним брендом тощо. Я про адекватних людей, яких вирвали з коренем. Ще багато всякого є сказати. Мені особисто дуже болить за всіх, бо наше життя більше ніколи не буде таким, як раніше.
показать весь текст
3
3
3
6
6
15
51
79
257
0
Тобто? Ми, виїхавші, все ще українці, як би там комусь чогось іншого не хотілося. Я цей форум давно читаю, мені тема автора дуже відгукнулась.
7
3
5
1
Вы то украинцы, но что вы знаете о реальной жизни сейчас в Украине? Это вы не спите ночами? Это ваших мужчин хотят отловить и на убой отправить? Это вы в маркете офигеваете от ежедневного изменения цен? Это вы детей зимой кормили из термоса и дома одевали как на улицу, потому как нет электричества?
Этих ’это’ вагон и тележка и только живущие тут это понимают.
Этих ’это’ вагон и тележка и только живущие тут это понимают.
9
3
Північний захід - це Луцьк, Рівне можемо віднести. Тобто Ви попали в окупацію на північному заході України чи Росії?
7
1
Так а автор темы вам что, ваши страдания преуменьшала? Или в личку к вам пришла обесценивать ваши переживания?
Она на ФОРУМЕ поделилась СВОИМИ переживаниями.
Она на ФОРУМЕ поделилась СВОИМИ переживаниями.
1
1
5
4
Уехали те у кого не было своего жилья и жили на съеме и те у кого денег было дофига, чтоб кинуть все что есть в Украине. Мое мнение. Я не оставлю свое жилье и своих многочисленных животных, не говоря уже о пожилой маме и муже, я выбор сделала. Никого не осуждаю за то что уехали, но вот по поводу того как тут читаю орут «надо стоять до последнего украинца» просто в недоумение приводит. В моем реальном мире и окружении нет таких отбитых, кто выехал постоянно интересуется и сочувствует нам, хотят побыстрее окончания войны. Это говно на вентиляторе читаю только здесь
4
1
Автор темы сопоставляет обычные бытовые проблемы с тем, что происходит в Украине, а это как минимум не равноценно и не нормально, потому как ежедневно рисковать жизнью и выживать это не обычно жить.
8
У меня квартира и муж военный, который там остался. Я представляю как мы это после будем разгребать в наших отношениях, потому что он то молчит, но знаю, что предательницей меня считает, потому что уехала. Но я между ребёнком (и собой, не буду лукавить) и мужем выбрала первый вариант на данный момент.
Мне уже давно плевать какой мир, абы мир был.
Мне уже давно плевать какой мир, абы мир был.
3
4
Ой да ладно, тут из западной части дамы тоже на автора накинулись. Тоже рисковательницы жизни?
3
1
2
Ну там не очень, в основном только Львову досталось, если прям совсем про западную. А так если дамы из того же Хмельницкий или области, то им регулярно достается.
2
Моя позиция - не нужно обесценивать переживания друг друга. Мы выехали в начале войны, малому на тот момент 12 было. Так вот он когда сирена учебная той стране где мы сейчас первый раз прозвучала, начал плакать и говорить где убежище, куда бежать? Я не хочу думать что было бы с его психикой, если бы мы все это время жили в Украине. Да, мне действительно лучше чем многим оставшимся. Но и у меня есть свои переживания. Переживания том, что мы 3 года живём не семьёй а не пойми как, о том, чтобы муж был цел, о своих родных, которые там остались. Я без успокоительное здесь тупо не могу. Да, многим в Украине хуже чем мне. Но многим и лучше. Тем, у кого мужья с бронь и выездные, у кого семья как семья. Хотя опять-таки, там тоже могут быть свои проблемы у людей.
2
1
1
Клоунихи и рыгательницы, напишите хоть что-то, аргументируйте свои реакции. Ну или порыгайте и поставьте клоунов опять, себя покажите😆
2
1
У кого мужья выездные те сами делают выбор, тут пытань нема, бронь это способ выжить от тцк, тоже ок, хотя семье немногим легче.
По поводу остальных, вы решаете обычные базовые вопросы, нам же ещё ’бонусом’ идёт это все, понимаете разницу? Без брони мы тут живём не лучше вашего, так как муж и чихнуть на улицу не может.
Но, если ваш муж воюет то и вам не позавидуешь, вам тоже хреново без привязки к локации, если он не штабник.
По поводу остальных, вы решаете обычные базовые вопросы, нам же ещё ’бонусом’ идёт это все, понимаете разницу? Без брони мы тут живём не лучше вашего, так как муж и чихнуть на улицу не может.
Но, если ваш муж воюет то и вам не позавидуешь, вам тоже хреново без привязки к локации, если он не штабник.
1
Чи означає це, що взагалі нікому скаржитись не можна? Завжди знайдеться хтось, кому гірше
Якщо теоретично припустити, що у вас із проблем головне це погані дороги (бо конкретно в ваш район ракети не літають), то чи можна сказати, що автору важче, ніж вам (згадайте вашу ж цитату Костенко).
Якщо теоретично припустити, що у вас із проблем головне це погані дороги (бо конкретно в ваш район ракети не літають), то чи можна сказати, що автору важче, ніж вам (згадайте вашу ж цитату Костенко).
1
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу