Вступ в вищі навчальні заклади в радянські часи

Ну з моїх родичів ніхто через хабарі і знайомства не вступав. Думаю, готувалися так само, як і ми до введення зно - підручники, вирішення завдань, вивчення формул або матеріалів і т.п.

По разному
Сестра с золотой медалью не поступила в торгово экономический а друг сдал все экзамены на 3 и прошел в педагогический ибо недобор был

Можу за батьків написати. Мама у Каразіна вчилася (економічна), жодних хабарів, направлення на роботу, звісно,було. Тато у медичному (Запоріжжя), жодних хабарів, теж було направлення. Дідусі і бабусі теж без хабарів вчились.

Хабарів не було. Були підготовчі курси і проходний бал.

Сейчас вам все напишут, что все было идеально, никаких взяток. По факту на врача или экономиста не реально было поступить. На инженера - запросто.

Не *издіть, будь ласка.

Папа учился ( поступил без взяток), крестная в медицинском, а ее муж три раза поступал в медицинский , не поступил ( сочинения плохо писал).

Розкажу не про радянські часи. 1995 рік. Педуніверситет, факультет, де навчали вчителів початкових класів. Бажаючих десь до 30 людей на місце. Дуже великий відсоток - через хабарі. Багато контрактників. Хто не за контрактом, потім мали відпрацювати за направленням, якщо до цього не знайшли собі місце самі.

Мені здається, що хабарі почалися в 90ті і до введення зно.

У моей мамы точно был репетитор по математике. Она 1954 года рождения.
Закончила с красным дипломом - поэтому куда ра пределяться могла выбирать.

Хабари - это про независимую Украину. При ’проклятом’ совке поступали честно.

А мой муж 1971 года рождения 2 раза в вуз поступал. После 11 класса не поступил. Год работал, потом армия. И со второй попытки поступил

Щоб вступити до Полтавського медінституту (стомат) люди не один рік свиней відгодовували )))
Туди нереально було вступити без хабаря і всі про те знали.

Саме так! На економіста простіше, на лікаря складніше. І дуже залежало від регіону ще.

На лікаря майже нереально було вступити в Одесу, наприклад.
Мамина однокласниця вступала 8 років, готувалася, знала матеріал ідеально. Поки батьки не заплатили, її не взяли.
Інші вступали на інженерів у Дніпропетровську, то з тих, хто готувався, майже всі пройшли.
Мама моя вступила на бібліотекаря у Києві з першого разу, хоча за іспит з англійської отримала 3. Бо конкурс невеликий був.

Ага, ніхто
Блат був не пустим звуком при совку. І на всі хороші спеціальності без блату було важко, хіба там бували якісь винятки після війни, ще після армії часом

Я вступала сама. Здавала екзамени. Хабарі ніхто не платив.

Бо в торговий треба був блат.

Ну вже про 90-ті я теж чула, що нерідко навіть відмінників з хорошими результатами іспитів валили, навіть при вступі в середньо-спеціальні заклади - без ’блату’, знайомства чи хабаря було дуже важко.

Чула не раз схвальні відгуки про ЗНО (тепер НМТ), що попри всю критику ця система все ж дозволила зрівняти таку несправедливість

І не тільки в Полтавський. Ще був варіант пропрацювати кілька років санітаркою, отримати від лікарні направлення, а потім ще й відпрацювати там 3 або 5 років. Тому лиш посміхнулась з того ’тато поступив без хабарів’))) Моя однокласниця теж поступила ’без хабарів’, просто тато був зав. профільною поліклінікою, а мама - зав.відділенням в обласній лікарні

Чула історію про дівчину, яку в 70-х взяли в ВНЗ (після трьох провальних років), після того як вона вступила в партію

Ага. Саме у творі справа
Якщо що, мій закінчив при совку Богомольця, так, вчився добре, щось там в Артек їздив як зразковий учень. Але без ілюзій визнавав, що на лікаря вступив, а на стоматолога вже зв´язки батька не тягнули.
А головне був ще розподіл. Так, дехто вдало щ киянами одружився, а далі теж блат... Мійсбув кращий студент кафедри акушерства і гінекології, але інтернатура отримав іншу, бо гінекологія - то таки тільки хороший блат

я теж, але поступала на інженерну спеціальність і факультет був важкий

Я вступала в 98, були ще радянські правила.
Був список тем, які слід було знати. 2 чи 3 іспити. Кожен предмет в окремий день. Тягнеш квиток, сідаєш готуєшся, потім по черзі йдеш до комісії і або розказуєш рішення, або на щалану тему усну відповідь. Комісія може спитати щось додатково. Оцінка суб´єктивна.
Чи прям 90% за хабарі - наврядчи, але вони були і процвітали, адже єдиний документ на іспиті - протокол від комісії.

Вам здається

Спеціальність?

Ну мабуть мої родичі вступали на погані, якщо вам так буде легше - 3 інженери, вчитель, бібліограф, інженер-економіст.

Хіба це популярна спеціальність була в середині 90х? Одна з найменш привабливих. Половина вчителів в 90ті з Туреччини дублянки тащили, бо то не зп була взагалі.

Брехня. Маю знайому, що все життя працювала перекладачем і репетитором іноземних мов. Вона 1949 р.н., куди вже більш совковіше? Після школи досить вільно говорила іноземною, бо вчилася у Києві у дуже крутого викладача. У університеті Шевченка під час вступних іспитів їй приймальна комісія сказала, що на жаль 10 бюджетних місць вже зайнято, у неї нуль шансів (екзамени ще не пройшли :) ) Але так як у неї дуже високий рівень знань вони хотіли б зберегти її як студентку. Тому пропонують перекинути документи на вечірній факультет і гарантують їй туди зарахування. То дійсно, вступали без ’хабарів’)))
Моя рідна тітка вступала у 1970 році в Дніпро. Аналогічна історія. Хімію знала так, що вчитель в школі часто просила провести її урок на заміні у інших класах. На вступі у дніпропетровський університет після іспиту з хімії її голова комісії відвела у сторону і сказала, що цього року у неї нуль шансів потрапити в університет, але щоб вона не робила дурниць і наступного року їхала до них, місце гарантоване. Ось як?... За часів срср насправді були професії та ВНЗ куди вступали за хабарі та знайомства. Часто хабар не називався хабарем, а робили хитріше: ’наймали’викладача, що був у приймальній комісії, щоб він ’підготував’ до вступу. Платили дурні гроші, але дитина гарантовано вступала. Звичайно, що такі гроші і можливості були не у всіх.

Пед, бібліограф й інженер могли без блату. Про інженер-економіст не в курсі, як це
Просто довго на заводах зп інженера при щоденній роботі була значно нижча за зп токаря, що працював не щодня.
Чоловік тітки свого часу сховав диплом і перевлаштовувався на свій завод токарем, бо сказав, що сім´ю годувати треба