Йди туди де страшно, казали вони.. І я пішла…

Автор, я ваша ровесниця, плавати вмію, але боюсь глибини. В родині плавають всі, як риби: мої батьки, бабуся, зі сторони чоловіка також. А я, як ви - щойно розумію, що глибина більша за мій зріст - і бере паніка.
В басейні плаваю недалеко від бортика, бо коли діти стрибають бомбочкою і мене накриває вода - теж панікую. Коли була мала, то в такі моменти пірнала і долала відрізки під водою , не так було сташно.
Я прийняла цей факт, не соромлюсь цього і так і кажу, що боюсь. Доречі, чому так - не знаю, в дитинстві не топилась, не лякалась на воді..

Мріяла, що мої діти будуть добре плавати . Донька і син навчились у 5 р. Єдине, про що шкодую, що не можу підтримати їх активні ігри на воді, мені не комфортно. Але дуже ними пишаюсь

В мене молодший син в 9 років сам інтуїтивно навчився плавати. А старший такий самий боягуз як я.

Я пішла туди не щоб долати страх, а я реально хотіла навчитися плавати і ходити в басейн чи їздити з дітьми на море чи річку.
Вони люблять воду, а більше нема кому з ними їздити.

Ну я технически умею, но долго плыть не могу, руки устают. Ну могу на глубину чуточку заплыть и обратно.
Лежать на воде не умею.
Автор неумение плавать море не отменяет, не заходите на глубину, ну плавайте с подушкой. я люблю море, очень, но плаваю написала - ну так. Трохи туди, трохи сюди. И шо?
Нашо ви себя насилуете, не пойму..

Вам надо с лягушатника начинать.
Там где воды чуть больше чем по пояс, как детей учат. С доской. Освоить технику, а потом потихоньку поднимать планку.
В чём именно заключается страх? Откуда ’ноги растут’: из-за того что не умеете или посттравматическое?

*плавать умею, но боюсь глубины, где дна не видно.

Я пішла туди не щоб долати страх, а я реально хотіла навчитися плавати і ходити в басейн чи їздити з дітьми на море чи річку.
Вони люблять воду, а більше нема кому з ними їздити.

Ви звідки? Їдьте літом в Солотвино, тренуйтесь там. Вас вода сама буде тримати на поверхні, не потонете)
В плаванні найголовніше навчитись триматись на воді, а для цього потрібно розслабитись. Від переживань Ви перетворюєтесь на камінь, тому нічого і не виходить.

Так, Ви праві. Я дуже напружена і не можу розслабитися і воді.

Зачем вам это в 48 лет? Чтобы что?
Откровенно - это базовый навык, ну как ходить, бегать, ездить на велосипеде
Если вы этого не умеете в таком уже ну нормальном, зрелом возрасте - не стоит и начинать
Просто поверьте
Вам не надо
И поменьше слушайте психолУхов из инсты, с их заезженными фразами про побороть страх, проявлять себя и прочим бредом )

Смотрите, страх полностью иррациональное чувство. Не ищите почему, как и зачем. Он уходит реально, только если делать. А причин может быть миллион.
Попробуйте плыть с доской на вытянутых руках для начала. Но самый важный нюанс, чтобы плыть, вам нужно расслабить тело. Понятно, если вы в стрессе, фиг расслабишься. Поэтому сначала там где мелко и вы можете в любой момент почувствовать дно ногами, попытайтесь лечь просто на воду. Может пройдите чуть пораньше всех остальных, чтобы попробовать просто расслабиться в воде.
Я очень боялась высоты. При этом я не боялась летать на самолете. Но на колесе обострения просто истерика начиналась. В горах я не могла посмотреть вниз, сразу мороз по коже и привет ПА. Вообщем, я начала по утрам бегать в парке и почти каждый день покупала билет на это чертово колесо) На меня странно смотрели, но через месяц плюс - минус уже все равно было вообще. И я полезла на стеклянный мост во время экскурсии в Китае. И вообще ничего не почувствовала. Я поняла, что победила

Автор, я теж до 45 років не плавала. Потім захотіла, почала потихеньку. Не можу сказати що зараз добре плаваю, але страх пройшов. Я дуже хотіла навчитися, щоб полетіти на червоне море і побачити тих рибок з коралами). Мрію здійснила.
У вас все вийде, треба більше часу.
На морі легше, вода солена і вона тримає сама.

Ви мій герой! Я панічно боюся висоти, просто ціпенію від страху. Колесо оглядове було двічі в житті, в дитинстві і вже дорослою, на вмовляння дітей повелася, уффф, як мені було страшно. Я думала, що це галочка така від народження і нічого з цим не поробиш, в літаку літаю норм , але то теж потрібно було не раз пролетіти, щоб ’відпустити’. Плавати теж не вмію, росла на суходолі, ніяких басейнів не було.

Я пішла туди не щоб долати страх, а я реально хотіла навчитися плавати і ходити в басейн чи їздити з дітьми на море чи річку.
Вони люблять воду, а більше нема кому з ними їздити.

Я тоже боягуз. Ні фіга вона не тримає. Ні Середземне. Ні Червоне. Плавала тільки в Солотвино. І то на спині. Але ж плавала. І озеро навіть перепливала. На живіт не могла лягти на воду. Зразу мандраж і страх. Зате дитину навчила плавати. По крайній мірі триматися на воді. Далі вже вона сама.

Благодарю. Меня просто прям бесило вот это ощущение, что в моменте ты ничем не управляешь. Всем руководит страх.
Я без понятия, кстати, откуда он взялся. Но часто снились в детстве сны, что я падаю со скалы вниз🤷‍♀️

Мене тримає червоне , просто лежиш і дивишся тих рибок)
Я плисти швидко не вмію, немає вірної техніки, а лежати запроста на морі.

У меня тут бабушка в 71 начала учить итальянский и выучила на приличном уровне к своим 74. Знаете зачем? Ей кровь из носу нужно было в Италию и услышать в оригинале оперетту какую-то. Так вот, все получилось.
Что значит «вам уже 48»? Как-будто автору 108.

Було таке, пам´ятаю сни, тільки якась висотка і зриваюсь в прірву. Це прям таке жахливе відчуття, коли просто сковує по руках і ногах, ти нічого не можеш вдіяти, я до краю не можу підійти на висоті, ніякі вежі і т.д., про скляний міст то взагалі - мабуть би знімали з вертольота. ПРичому син взяв мої гени, він теж ’обережний’, а донька навпаки, готова стрибнути з парашута, пролетіти над каньоном (у мене дихання зупиняється, поки вона там), зате кров з пальця - то все, катастрофа всесвітнього масштабу. Отакі різні страхи можуть бути. Як же воно мені заважає в житті, це просто капец.