Розлучення після 40.

А вас що саме хвилює? Власні відчуття або думки оточуючих?
Я розлучалася в 38. Ніяких таких думок в мене не було, і доречі, тих хто їх озвучує також.
Рішення приймала сама. Чітко відповіла собі на питання, що, так, буду сама, без чоловіків. Що потягну сина. Що він не буде травмований.
І що йому потрібна мати з нормальною психікою. Бо чоловік був моральний садист. Жодного дня без скандалу. Коли я зрозуміла, що моя самооцінка повністю знищена та надалі міц шлях тільки в психіатрію, тоді рішення прийнялося дуже швидко. Ні з ким не радилася. Всіх поставила перед фактом. Бо це моє життя.
Не жалію. Абсолютно. Вийшла заміж знов за спокійного чоловіка, він допоміг пережити розлучення, підтримав, сім років живемо душа в душу

Мільйон плюсів.
Це туди ж в копілку: «Він ще 10 разів одружиться і своє життя влаштує, а ти так і залишишся дитину тягнути сама».

Дівчата, ви прекрасні! Дякую вам за ваші історії.
Можливо, ніхто не розуміє моїх намірів, бо просто не в курсі, як воно є насправді. Я ніколи не жалілась. Нікому нічого не розказувала. А, з боку , ми - абсолютно нормальна сімʼя. Не пʼє, не бʼє, гроші заробляє…
Хоча, стосовно «не пʼє», не зовсім так. Випити він любить. Це теж одна з причин.

Я Вас розумію як ніхто, бо сама пройшла цей шлях. У вас все буде добре, щоб ви ні вирішили. Я розумію- жалко, страшно... Але раджу просто не приймати остаточне рішення на емоціях. А саме з холодною головою, продумавши для себе все. Ви знаєте, після того як ви написали що не підтримуєте його у сварках, я також згадала, як це у нас було. Протягом останніх двох років нашого спільного життя я також не приймала участі у зясуванні стосунків. Бо зрозуміла, що мені так легше. Я просто відрізала його для того, щоб він не підживлювався моїм відчаєм, сльозьми, поганим настроем. Я вирішила що такого задоволення йому не подарую. А вже потім стала задумуватися чому ж мені так все одно? Що я не відчуваю жодних емоцій, навіть поганих... Це психіка людини так спрацьовує захистом, блокує, щоб зберігтися. І я зрозуміла що прийшов час..
А вже після розлучення почитала про того, з ким прожила 9 років- перверзний нарцис в психології. Читала і плакала, як я змогла допустити, щоб мене використовували як жертву. Там було написано слово в слово про його поведінку. Почитайте і ви, матеріалу багато. Там є не тільки як розпізнати нарцисса, але і як від нього захищатися

Дякую вам за підтримку. Це дуже цінно. Часом читаю теми і думаю, ну, як так, що жінки намагаються вдарити в найболючіше, що, коли людина потребує допомоги, будучи вразливою, її ще й засуджують, висміюють, клюють…. Так не має бути. Дівчата повинні триматися разом)
Стосовно чоловіка. Останній час його улюблена тактика - це зачепити, влаштувати скандал на рівному місці, образити, а потім, самому ж ображатись, вдаючи з себе жертву()