Чоловік постійно свариться з дитиною. Чи є вихід?

Син з важким характером і чоловіку постійно не такий. Імпульсивний, не завжди може стримати своїх емоцій, в школі періодично жаліються на поведінку, на те, що він не слухає, перебиває, задирає інших дітей. Постійно переговорюється, влазить у всі розмови, вважає себе експертом у всіх темах.
Вдома теж не все добре з поведінкою. Хоча ми постійної з ним розмовляємо, але він не чує!
Я, як мати, більш стримана, тому багато чого пропускаю крізь вуха і пробачаю.
А чоловік сам по собі холерик + ще й гіперактивність і певно перехідний вік (дитині 11 з половиною років).
Як син щось не робить чоловік починає кричати, словесно ображати, погрожувати.
Справа ще в тому, що син не може стримуватись не лише емоційно або словесно, він періодично розпускає руки і бʼє шестирічну сестру. Чоловіка це дуже виводить з себе. Ми й за це неодноразово говорили сину, що як вона щось сказала/зробила - будь розумнішим, відійди, але не чіпай її. Але він не чує, ще й бʼє з усієї сили.
Сьогодні була така ситуація, сестра йому щось не те сказала, він кинувся з кулаками, донька тікала, впала і вдарилась, почала плакати. Виявляється, син грав у телефоні, вона його щось запитала, а він її штовхнув. Чоловік виходив ж рук телефон і хотів розбити, кинув об землю. Захисне скло розлетілось на шматки.
Результат: чоловік кричить заведений, син плаче, що боїться його.
Я так розумію, що далі буде лише гірше.
Але й розлучення не вихід тому, що син мене взагалі не буде слухати. Зараз він хоч має стоп у вигляді батька, якого боїться.
Колись ми вже у подібній ситуації посварились з чоловіком, я стала на захист сина, ми не спілкувались з чоловіком місяць. Чоловік тоді сказав, що я ще побачу сина у «всій красі» і щоб потім не приходила жалітись.
І дійсно, за цей час син, розуміючи, що я його не сваритиму, сів на голову ще більше і звісив ноги: матюкався на сестру, замахувався на неї, повністю ігнорував мої прохання вчити уроки, робив лише коли у школі почали сварити.
І чоловік через місць запитав мене, як результати мого виховання та самостійності?
Я боюсь, що далі буде гірше.
Можливо хтось був у подібній ситуації та порадить, як бути.