Я не справжня з людьми. Соромлюсь моєї історії і загнала себе на дно

Так идите к психологу, прорабатывайте ваши детские травмы, страхи, комплексы. Вы сами не справляетесь

Ви дуже велика молодець!
Не потрібно брехати і цим тебе спустошувати. Навчіться говорити, що ви про це не хочете говорити.
Ви не зобов´язані розказувати про себе все.
Я вам більше скажу, брешуть абсолютно всі. Я деякі речі просто не говорю, щоб не забрехатися.

Так, це стереотипи, вони несправедливі об´єктивно, але людей не переробиш, якщо вони сільських зневажають. А треба виживати, вписуватись.
Я теж з малого забитого села і все життя цього соромлюсь, не згадую ніде. Мені вже 45, живу в передмісті Києва 20 років, все склалося, як я хотіла в житті. Але цей стереотип живий і зараз. Селюки - це така ж зневажлива назва для певних людей і в поколінні моїх дітей. Це існує, я це бачу і чую. Тут в останні 2 дні обгиджували селючок на всі заставки.
Тому це правильно приховувати це, поки ти не впевнений в своїй позиції.
Я не думаю, що це морально і тд, але треба діяти так, щоб вигідно було тобі в оточенні, в якому ти знаходишся. Це основи виживання

Плюсуюсь! Автор, идите к психологу, проработаете свои травмы, станет легче жить, а там и муж с детьми подтянутся)

Ну почему?
Можно и обговорить дальше тему. Во всяком случае, обязательно добавить-’и я очень горжусь собой, что несмотря на это я смогла стать тем, кем я есть сейчас-я добилась успехов в учёбе и карьере’, ну и попутно ещё добавить себе плюсиков, какие там есть-добрая, щедрая, бескорыстная и пр. и пр...
Короче, полтзуясь случаем, можно ещё себя похвалить)

Стільки ’Я’ в вашому посту , що аж страшно. Здалось , що ви просто насолоджуєтесь всім тим , що з вами відбувалось. Якийсь мазохізм , вибачте

тут другое. Перестать быть хорошей для всех. Ставить на первое место себя. Что делает большинство.

автор, вашу історію треба розказувати, нехай вона надихає інших. ви вибрались з тої Ж. ви молодець.
повірте в себе. розкажіть правду всім.
просто візьміть і розкажіть!
будуть засуджувати і тріпатись. але на те людям язики дані )))
коли ви розкриєтесь, то вам стане сил рухатись далі і все буде у вас добре!

Ну залишитесь і що? Ваша кар´єра дозволяє найняти няню?
Власне, для чого взагалі кар´єра, якщо все нажите вам нема кому залишити. Молодші родичі є? Діти знайомих? Хтось, хто успадкує за догляд. Хоча може вам і не треба буде догляд, будете жвава старушка до останнього. А потім вже байдуже буде

Уедьте заграницу,найдите там мужа иностранца,и рассказывайте ему все,что хотите

Ну залишитеся сама і з дитиною?
І що?
Це не трагедія зовсім
Але вам би в терапію
І серйозну терапію
Самій не вигребти точно

Ну то минули змінити не можна ніяк
А от ставлення до нього можна змінити
Шукайте свого психолога
Шлях буде не легкий, але дієвий

Так вони колишні. Яка тепер різниця.
Наступним кажіть - з села, ми мало спілкуємось, давно не спілкуємось, щось таке.
Але насправді стосунки батьків партнёра мають значення. Бо його сімейна модель може бути така сама. Або всупереч, тільки б не як батьки. Дивіться уважно на людину і її оточення.
Брехати не треба, треба пропрацювати.

Так, я отримала супер освіту, я зробила кар´єру, я ніколи нікому не зробила зле, вчиняла по совісті, но взамін нічого не отримувала. Брехня 🤣

Вам пощастило. Я жила у гуртожитку з дівчатами з моєї області. Вони були з міста, а я з села. То вони за очі вважали дівчат з села недолугими. Я звісно їм не говорила, що я з села, бо було неприємно чути це все. Місцеві теж зневажали людей з села

Я все життя поважала людей з села, хоча сама ніколи не жила там, тільки в гості приїздила до баби з дідом (вони туди з міста переїхали хату купили, на старість знов у місто перебрались). Мені подобалось що там люди більш згуртовані ніж в місті, де сусідів не знають як звати і хоч вбивай за стіною, ніхто не втрутиться. І велика повага за те що вони великі трудяги з дитинства по старість.

Вам надо решать свои детские травмы. Они мешают вам жить сейчас.
Я бы начала с психиатра, а он уже направит дальше. Главное - сейчас вас немного в чувство и сознание привести

Тю чому такі передчасні висновки, в мене батько алкашом був все життя, я не вживаю алкоголь, не палю, маю свій бізнес.

https://www.dda.org.ua/alive-groups/skype-groups

Я не поняла зачем вы кому-то отчитываетесь о ваших родителях? Кому какое дело? Если даже кто и спросит, живут в такой то области в таком районе, частный дом. А хорошо или плохо они живут, никто не касается. Вас что спрашивают как живут ваши родители, ссорятся или нет? Употребляют алкоголь или нет? Бред какой-то.

Автор, я так розумію, кар´єра і гроші у вас є? Раджу вам звернутись до психотерапевта. Не пошкодуйте грошей, пройдіть терапію.

Мене (і я впевнена більшість людей) ніколи ніхто не запитував про моїх батьків, ким вони працюють. Я могла в загальних рисах щось написати, якщо про це заходила мова, але без подробиць. Це нікому не потрібно.
Ви асоціюєте себе з деструктивною сім´єю, але ви лише там народилися. Ви не маєте тягнути за собою цю історію. Залиште її в минулому.

Нет,у нас такого не было. Конечно девочки иногда рассказывали,как с другого факультета, крутого,где почти все местные городские пренебрежительно говорили про наш факультет. Но там были такие понты и деньги,что лучше туда было не смотреть. Мои однокурсницы ещё на первом курсе все сделали модные стрижки,купили модную одежду, Орифлейм,ейвон, мелирование,ногти. Все вычухались. С ними было легко и просто .
Пацаны вообще все были простые, весёлые.
На последней работе была девушка,зам начальника,мы сдружились. И вот она часто приставала ко мне с вопросами,не с села ли я и в какой школе училась. Потом однажды показала свой паспорт, там место рождения село, недалеко от города нашего. Оказывается,это ее капец как мучило. Она никому не говорила,что там родилась и жила почти до окончания школы. Хотя всем было пофиг. Но она реально имела комплекс. Сама она часто шутила над теми ,кто с села. Например, одной коллеге говорила, Оля,ты опять все выходные сидела в своем селе и забыла как работать. Оле например было пофиг и она вообще отвечала,что село у них классное,есть ЖД вокзал и асфальт.
Короче, есть такое.

Прямо драма-квин.Возьмите себя в руки.

Так а при чем здесь правила приличия и этикет? Ну идите витрину разбейти-перестаньте быть хорошей.

Не уступить место, потому что я не хочу уступать у вас равносильно разбить витрину? Тоесть разницу между не хочу и административным нарущением вы не видите?

Вообще-то это была типа гипербола. Не хотите не уступайте. С повышением самооценка и любви к себе это никак не связано. Это просто ваше воспитание и импатия.

Автор, давайте я вам пораджу хорошого психолога? з нею все це розберете.

Это называется высокая самооценка

Глупая вы( ну даже ЕСЛИ , ( что далеко не факт) останетесь с реб неком одна и что? И весь ваш мир поменяется появится смысл жизни и наконец-то ворвется любовь в ваш мир вместе с малышом. Рожайте пока не поздно. Иначе после 40 те мысли которые были у вас в 9 вернутся …

Не верю
Расскажите про ваш успешный успех
Кем работаете?
Какая зп?
Какой такой крутой вуз закончили?

И при этом нет денег на психотерапевта? Или чего нет?