Якби повернути час на початок війни? в 22 році

І що ви від мене хочете? Нащо мені ваші проблеми і переживання. Я вдома! Мені на всіх виїхавших насрать.
Розказую, що люди виїхали і психіка не справляється.
Я би теж не змогла. Тому і дома

Вам вже кокошнікоголові фіолетову бабу натикали

Я живу в соседней с Германией стране. Большинство украинских беженцев тут нормально адаптировались. Никто не рыдает и депрессиями не страдает. Язык учат , работу находят или спокойно на социале живут. Дети спокойно ходят в сады и школы. И никто домой ехать не хочет .Особенно мужчины призывного возраста. Рады что вырвались и никто их не мобилизует насильно.

Это страшно.Уборка,фермы и здоровье ж надо иметь.Дома лучше

У 22 чотири роки війни - за такі розмови вас би вважали псхічно хворою. Зараз деякі експерти прогнозоють уразі зомороження конфлікту у нас буде купа біжанців з кацапії. Звісно зараз це звучить як повна маячня

Чого це вони будуть втікати в Україну якщо є Європа?

Господи, ви видно дуже щаслива і задоволена життям, раз так неадекватно реагуєте.
Тоді до чого ви пишете ці опуси про беруфшулє? Тихесенько сподіваєтесь, що дійсно всім погано і ви правильно дома сидите?
Та вам і дома не дуже добре, раз така зла🤣

І мої знайомі так в Німеччині.
Тоді ще могли виїхати по багатодітству, вже старшому сину від першого шлюбу 18.
Кажуть, враження, що життя на паузі і цевсе нез ними. У чоловіка там тяжка депресія. Часом находить і він збирається їхати, жінка розлученням погрожує зразу.
Віндзвонить друзям і плаче....

часто об этом думаю... мы уехали из Киева во Львов на 3 месяца, потом вернулись домой. Не могу сказать, что у нас какая-то тяжелая жизнь. И я и муж работаем, сын ходит в школу, в школе есть убежище и он в младшей школе, поэтому дистанционки нет. У меня иностранный контракт в долларах, так что из-за бешеного курса я даже особо не почувствовала повышение цен. Да, какие-то плюшки довоенной жизни исчезли (путешествия в часности), но в принципе мне грех жаловаться. Что бы я точно хотела сделать в 22 году, так это заставить мужа пройти медкомиссию и сняться с учета. У него были все основания так сделать, он был обмежено-придатний, но можно было напрячься и сделать ему белый билет даже без взяток (просто пройти несколько доп. обследований). Но тогда об этом никто не думал, а вот месяц назад он перепроходил влк и ему там врачи абсолютно не скрывая говорили, что в 22 году его с такими диагнозами легко бы списали, а сейчас уже извините, все придатни. Вот об этом жалею, да

Вы знаете, 22 февраля я уже верила.
Но , видимо, неувереннось в себе , потому что когда на мои слова все смеялись: 21 век, какая война, ты что, зачем ему это?
Действительно, подумала, что это я себя накручиваю зря.

в 22-м было дешевле и инвалидность купить и выехать как волотнер и прочее, сейчас для нас нереально дорого и гарантий не дают, а деньги вперед хотят

Мені вдома прекрасно.
Ви не слідкуєте за ниткою розмови. Діалог був не з вами про мого сусіда.
А на вас насрать, живіт де хочете. Думаєте крмусь є до вас діло? Тільки не розказуйте потім що тут не так воювали, не тих обирали і тд.
Удачі

Виїхала з України у 2022, дитина пішла в Німечинні у школу, так і лишились, бо все чекали ось ось... Знала б, ніколи б не виїхала, а переїхала в іншу частину одразу. По приїзду в Німеччину, все було зрозуміло, пошук освітчених людей для неквсюаліфякованих робіт, бо місцеві так люблять.... хоча за 3 ррки вивчила мову до С1, пішла на магу, та знайшла кваліфіковано роботу, бачу нерівність і безперспективність крізь. Не той час що б носити рожеві окуляри. Ми сильні лише вдома і шлях для наших дітей у світ тільки через українську освіту . Бо в Німеччині вже почалась ма ова обробка наших - уні не потрібен всі насепедньо спеціальну освіту ..Молодь 15-18 ше непогано підтримується, а ось підлітки одразу в робочі школи направляються

Надо в более ранний период возвращаться. И там менять, чтобы не было привязок. Ни жилья, ни бизнеса, ни животных. Тогда не за что было бы держаться и можно было бы легко уехать. Но это надо не в 2022-й, а как минимум в 2014-й

патриотичненько

У тетки соседка периодически звонит из Германии, пенсионерка на социале, так ей там плохо, так плохо, так тоскует, ночь не ест, день не спит, только в Украину ни ногой, дом цел, линия фронта далеко.

Одннозначно да.Чувствую себя ,как в тюрьме,что чувствует муж,даже словами не передать.Как под красивыми лозунгами сделали свободный народ рабами,уже почти вошли в махровый тоталитарный режим.Тут даже вопросов нет,как здесь можно жить и хотеть оставаться?

Це по всій Європі так, бо вища освіта коштує державі дорого, а країні потрібні робочі руки. Але як дитина хоче вчитися то її ніхто не смоєе заставити змінити думку. А освіта українська та європейска - небо та земля. Українською дупу можна підтерти, нафіг нікому не впала

У мене так само. Але я давно була у нього закохана, під час війни почали зустрічатися. Я б нізащо не виїхала. А ще придбала свою першу квартиру, зробила ремонт. Майже всі мої знайомі, друзі залишилися. Тут наше життя. Син також обрав лишитися, йому скоро 18.