Чи змогли б Ви жити з чоловіком, який кинув Вас у тяжкий період життя?

Ми з чоловіком разом уже 18 років. 10 років зустрічалися, все було прекрасно. І от народилася дитина. У мене була депресія. І він просто відвернувся від мене. Не давав гроші, на всьому жостко економив, особливо на тому, що стосувалося мене і дитини. Я в той час забула, що таке турбота і увага. Я плакала, була дуже подавлена, хотіла підти від нього, але не могла. І от зараз, коли я стала фінансовонезлежною, він строїть із себе прекрасного сім´янина. Але мені він вже огидний. Він чудовий батько для моєї доньки, але на цьому все. Як чоловік він мене зовсім не приваблює. Я постійно згадую минуле і мене аж верне від цієї людини. Доньці 7 років. Вона дуже до нього прив´язана((( А я просто марную своє життя. Мені 36. Я так хочу зустріти хорошу людину, справжнього друга, рідну душу. А натомість заради дитини марную час на це недорозуміння. Для мене вчинки чоловіка це найголовніше. І якщо він хоч раз проявляє себе огидно, то він падає в моїх очах нижче плінтуса. Я протерпіла 7 років. Кожного дня я гризу себе і терплю знову, "бо в дитини ж має бути батько". Але розумію, що більше так не можу. Вже отримала кучу болячок через нерви. Я не можу з ним нормально розмовляти, а тим більше спати. Якось так. Дуже захотілось виговоритись((. Хочу розлучення, але боюсь наслідків і це знову куча зіпсованих нервів. Але так жити теж не можу. Замкнутий круг.