Слухи-руки не распускаю• 02 июля 2025
Чи змогли б Ви жити з чоловіком, який кинув Вас у тяжкий період життя?
Ми з чоловіком разом уже 18 років. 10 років зустрічалися, все було прекрасно. І от народилася дитина. У мене була депресія. І він просто відвернувся від мене. Не давав гроші, на всьому жостко економив, особливо на тому, що стосувалося мене і дитини. Я в той час забула, що таке турбота і увага. Я плакала, була дуже подавлена, хотіла підти від нього, але не могла. І от зараз, коли я стала фінансовонезлежною, він строїть із себе прекрасного сім´янина. Але мені він вже огидний. Він чудовий батько для моєї доньки, але на цьому все. Як чоловік він мене зовсім не приваблює. Я постійно згадую минуле і мене аж верне від цієї людини. Доньці 7 років. Вона дуже до нього прив´язана((( А я просто марную своє життя. Мені 36. Я так хочу зустріти хорошу людину, справжнього друга, рідну душу. А натомість заради дитини марную час на це недорозуміння. Для мене вчинки чоловіка це найголовніше. І якщо він хоч раз проявляє себе огидно, то він падає в моїх очах нижче плінтуса. Я протерпіла 7 років. Кожного дня я гризу себе і терплю знову, "бо в дитини ж має бути батько". Але розумію, що більше так не можу. Вже отримала кучу болячок через нерви. Я не можу з ним нормально розмовляти, а тим більше спати. Якось так. Дуже захотілось виговоритись((. Хочу розлучення, але боюсь наслідків і це знову куча зіпсованих нервів. Але так жити теж не можу. Замкнутий круг.
показать весь текст
12
5
2
50
0
Автор, ну вы прям бесите. Одни противоречия в ваших ответах. Хвостом виляете везде. Что вы хотите услышать?
Финасово вы не независимы. То, что вам временно платят пособие - это не независимость.
Отсюда вытекает два момента. Чтобы уйти от мужа, от которого вы зависите, нужно или каторжно работать, или искать нового мужчину. Первое вы не хотите, а второе не можете.
Остается сидеть с мужем, от которого тошнит, потому что это путь наименьшего сопротивления.
Что здесь еще обсуждать?
Дело не в том, что ребенок привязан к папе. У вас просто нет денег уйти
Финасово вы не независимы. То, что вам временно платят пособие - это не независимость.
Отсюда вытекает два момента. Чтобы уйти от мужа, от которого вы зависите, нужно или каторжно работать, или искать нового мужчину. Первое вы не хотите, а второе не можете.
Остается сидеть с мужем, от которого тошнит, потому что это путь наименьшего сопротивления.
Что здесь еще обсуждать?
Дело не в том, что ребенок привязан к папе. У вас просто нет денег уйти
11
Ви з ним балакали про той період, коли народилася дитина і ви доглядали за нею?
Коли, по вашому, все налагодилося?
Коли, по вашому, все налагодилося?
Зазвичай, народжуючи дитину, їй є де жити. Але, далеко не завжди, кожен з подружжя, окрім шлюбного, має ще своє власне окреме житло. Ні, на цьому форумі, звичайно, тільки так і не інакше))) Як і фінансову подушку в мільйон доларів.
Пока автора не распнули, я допишу, так как помню её темы, про третий момент (кроме смены работы и мужа) это преодолеть проблемы со здоровьем. Они есть и отсюда такая специфичность темы.
1
Может у мужика тремор неврологический, а автор думает, что он над ребенком трусится. Ибо сложно представить отца, который трусится, а лишнюю игрушку ребенку не купит.
2
3
Ми з чоловіком разом років 17, в цьому році буде 13 років як сім´я, дитині 9 років. Мені 36. До появи дитини все було чудово....тому що мені не потрібна була допомога, з усіма труднощвми я справлялась сама. Коли я була вагітна в мене відкрились очі про відношення до мене. А коли настав декрет -це була жопа. Все як у вас. Грошей не давав, поміч була перші два тижні і тоооо....треба було прям керувати і 100 раз казати, і коли вже я накричала що записуй, тоді і перестав допомагати, я майже не спала 1.5 року. А і ще інтиму не було, ну точніше був раз на пів року, і дивився на мене як на кусок 
. Ну короче фігово мені було всі три роки, я прям збиралась виходити у вікно, дякувати подружкам я ще тут.
Вигляд мала як бомжара, а чоловік машину купує - нормальну, не стару, 2й власник, весь в дорогих речах...женіх.
Дочка дуже прив´язана до батька.
Іти мені було нікуди, батьки мої не підтримували, я думаю що я все ж таки в мене є психічні порушення, вобщем я вирішила що я ж любила цю людину, зможу ще раз, і я почала відноситись до нього як до коханої людини, торкаюсь, чухаю, обійми, якщо він не в настрої-не чіпаю. І от зі сторони, візуально, у нас чудові відносини. До сексу я відношусь як до сексу з любим чоловіком, я просто отримую задоволення не від конкретного чоловіка, а від самого процесу.
Живемо в прифронтовому місті, з роботою в мене не дуже стабільно, можливо скоро скоротять. Але як би я знала що в мене і далі буде такий дохід-то я б пішла, наразі я можу забеспечити нас із дитиною.
Машину мені не дає, кваритра куплена у шлюбі, але власник мій чоловік...вобщем я дурна.
. Ну короче фігово мені було всі три роки, я прям збиралась виходити у вікно, дякувати подружкам я ще тут. Вигляд мала як бомжара, а чоловік машину купує - нормальну, не стару, 2й власник, весь в дорогих речах...женіх.
Дочка дуже прив´язана до батька.
Іти мені було нікуди, батьки мої не підтримували, я думаю що я все ж таки в мене є психічні порушення, вобщем я вирішила що я ж любила цю людину, зможу ще раз, і я почала відноситись до нього як до коханої людини, торкаюсь, чухаю, обійми, якщо він не в настрої-не чіпаю. І от зі сторони, візуально, у нас чудові відносини. До сексу я відношусь як до сексу з любим чоловіком, я просто отримую задоволення не від конкретного чоловіка, а від самого процесу.
Живемо в прифронтовому місті, з роботою в мене не дуже стабільно, можливо скоро скоротять. Але як би я знала що в мене і далі буде такий дохід-то я б пішла, наразі я можу забеспечити нас із дитиною.
Машину мені не дає, кваритра куплена у шлюбі, але власник мій чоловік...вобщем я дурна.
2
3
Ответ дляНесу пургу
Ми з чоловіком разом років 17, в цьому році буде 13 років як сім´я, дитині 9 років. Мені 36. До появи дитини все було чудово....тому що мені не потрібна була допомога, з усіма труднощвми я справлялась сама. Коли я була вагітна в мене відкрились очі про відношення до мене. А коли настав декрет -це була жопа. Все як у вас. Грошей не давав, поміч була перші два тижні і тоооо....треба було прям керувати і 100 раз казати, і коли вже я накричала що записуй, тоді і перестав допомагати, я майже не спала 1.5 року. А і ще інтиму не було, ну точніше був раз на пів року, і дивився на мене як на кусок . Ну короче фігово мені було всі три роки, я прям збиралась виходити у вікно, дякувати подружкам я ще тут.
Вигляд мала як бомжара, а чоловік машину купує - нормальну, не стару, 2й власник, весь в дорогих речах...женіх.
Дочка дуже прив´язана до батька.
Іти мені було нікуди, батьки мої не підтримували, я думаю що я все ж таки в мене є психічні порушення, вобщем я вирішила що я ж любила цю людину, зможу ще раз, і я почала відноситись до нього як до коханої людини, торкаюсь, чухаю, обійми, якщо він не в настрої-не чіпаю. І от зі сторони, візуально, у нас чудові відносини. До сексу я відношусь як до сексу з любим чоловіком, я просто отримую задоволення не від конкретного чоловіка, а від самого процесу.
Живемо в прифронтовому місті, з роботою в мене не дуже стабільно, можливо скоро скоротять. Але як би я знала що в мене і далі буде такий дохід-то я б пішла, наразі я можу забеспечити нас із дитиною.
Машину мені не дає, кваритра куплена у шлюбі, але власник мій чоловік...вобщем я дурна.
. Ну короче фігово мені було всі три роки, я прям збиралась виходити у вікно, дякувати подружкам я ще тут. Вигляд мала як бомжара, а чоловік машину купує - нормальну, не стару, 2й власник, весь в дорогих речах...женіх.
Дочка дуже прив´язана до батька.
Іти мені було нікуди, батьки мої не підтримували, я думаю що я все ж таки в мене є психічні порушення, вобщем я вирішила що я ж любила цю людину, зможу ще раз, і я почала відноситись до нього як до коханої людини, торкаюсь, чухаю, обійми, якщо він не в настрої-не чіпаю. І от зі сторони, візуально, у нас чудові відносини. До сексу я відношусь як до сексу з любим чоловіком, я просто отримую задоволення не від конкретного чоловіка, а від самого процесу.
Живемо в прифронтовому місті, з роботою в мене не дуже стабільно, можливо скоро скоротять. Але як би я знала що в мене і далі буде такий дохід-то я б пішла, наразі я можу забеспечити нас із дитиною.
Машину мені не дає, кваритра куплена у шлюбі, але власник мій чоловік...вобщем я дурна.
Дурдом.
1
Ні, не труситься. Вони весело разом проводять час, я нажаль не можу приділити сиільки уваги дитині, бо багато працюю понаднормово, і з моїм внутрішнім станом не виходить так бузтурботливо радіти. Тому вони ближче один до одного.
Я без сарказму і засудження. Просто для мене це недоступний рівень розуміння, як можна чухати, обіймати, хотіти людину, яка тобі, в кращому випадку, неприємна, в гіршому - викликає відразу? Як можна змусити себе «полюбити»? Про секс за даних умов взагалі мовчу…(
3
Ну як я казвла, думаю що в мене був або є психічний розлад. Чодовіка я не полюбила, я б сказала ми перейшли у приятельські стосунки, зараз він вже не викликає відразу. Інтиму з людиною мені хочеться. Із людей в мене тільки мій чоловік))) я працюю дистанційно, тому не контактую з людьми офлайн.
Як то кажуть дружба між чоловіком і жінкою існує -це називається брак))).
Як то кажуть дружба між чоловіком і жінкою існує -це називається брак))).
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу