Нужно ли дарить подруге подарок на ДР?

в ее тяжелом положении вы не виноваты и содержать ее не обязаны. Если чувствуете напряг, то ничего не дарите

нууу, наравне с мужчинами, она иногда использует и вас, подкидывая свои намеки

... Советы не принимает?
Пожелайте ей приятного аппетита, пусть и дальше вкушает воду. Запора не будет.

трудяга)))
а вы продолжайте грызть себя сомнениями и не забудьте пополнить банку ей)
Она садится всем *опом вам на шею (и не только вам).
Обижается... Намекает?
Так и скажите, Маша, я все понимаю, всем трудно, но ты отсиживаешь зад 5 лет, ничего даже не пытаешься делать, работать и обеспечивать себя, почему это должна делать я?

Для мене чомусь ситуація з подарунками в кінцевому випадку закінчувалася розчаруваннями. Тому зараз дарую просто так тільки квіти, солодощі

Автор , ну давайте без детей . Они никакого отношения к ней не имеют ваши дети .
А то что вам ничего не дарила - не ок . Хотя с другой стороны если вы заграницей - это сложнее и дороже .
Я б подарила какую то мелочь , но приятную

Автор , але якщо ви створили цю тему , значить це вас турбує .
Нічого не дарять , раз вам це не приносить задоволення (я так розумію що подруга не цінить , раз не працює і курить і вірить що їй впаде з неба . Вам то не падає з неба )

Живіть на розмовах і тд

Автор, за столько лет она могла вам подарить на небольшую сумму сертификат на те же 500 грн, просто как знак внимания или заказать доставку цветов. У меня есть приятельница, мы давно с ней работали в одном месте и очень хорошо общались, то периодически на день рождения друг друга поздравляем мелкими подарками, которые можно скинуть в виде сертификатов онлайн на небольшие суммы. Просто как знак внимания это делаем. Ваша подруга могла сделать так же

З роками зауважила, що коли я роблю комусь добро і мені за нього дякують, то розумію, що це добро я зробила для себе, бо саме мені так хотілось. Не для бога, карми, подяки, а для себе. І ще: так легко зробити подарунок бідній людині, бо в неї багато незакритих потреб, і навпаки, багатому що подаруєш, острів? Будь е добрими для себе.

Автор, судячи з ваших же відповідей, ви абсолютно вірно все розумієте. І щодо використання і щодо палити є на що, а кушать допоможи. Про подарунки і відкриту для цього банку взагалі unreal. Не подруга вона вам. Можливо вам справді цікаво із нею, але то як енергетичний і фінансовий вампір, ну або кровосісь ))

Дійсно, життєві обставини бувають різні. Бувають зліти і падіння, але 5 років?! Ви що! Вона гарно влаштувалась і її все задовільняє. Що всі на неї працюють, а вона живе своє краще життя прикриваючись війною, прифронтовою зоною, відсутністю роботи тощо. Ваша подруга дуже нагадує мені осіб чоловічої статі (мужиками назвати їх не можу, вибачте), що підходять на вулиці і просять ’на покушать’. І я не про інвалідів, це зовсім інша історія. Мені хочеться спитати: вибач, а я що маю працювати, щоби всяке... кормити? Ні! Так нещодавно в обід забігла в АТБ, стою вже на касі і бачу зайшло циганське кодло. Причому не малі діти, а всі добре дорослі і не старенькі пенсіонери! На чолі циганка років 50-60 така собі дорона тітка, доволі жвава і фізично і розумово. Це ж видно, а з нею чоловік і два бевзя років 25-35, синочки. Так от, вона зайшла і одразу січе оком, до кого підійти з черги. Я на касі була і щось не багато зовсім купила. Так вона розкидала оком і давай в штурм, кого намітила зі словами щось типу пАмагіте на покушать, чи просто пАмагі. Я чесно кажучі охреніла. Повертаюсь до неї і кажу, а синочки тобі нащо? Он які вимахали, вони нехай і допомагають, а мені є кому допомагати. Просто коли бачиш таку ....бидлоту відбувається взрив мозку і хочеться дати в пику. Вони всі такі дородні зайшли, гарно і не дешево вдягнуті, одна бабисько і три ’чоловіки’ поруч теж не пухнуть з голоду і вдягнені явно не на секонді і навіть не на ринку, а ти їй пАмагі. Дисонанс якийсь. Чим ваша подруга відрізняється від таких ’немічних’?
Авторе, полюбіть себе врешті решті і почніть відсівати всілякий непотріб поруч. Навіть, якщо вам цікаво спілкуватись. Або перейдіть виключно на спілкування, без фін.підтримки і подарунків і тоді, якщо людини буде сприймати вас і далі, як гарну подругу і спірозмовника, то ви на рівних, а якщо почне клянчити, то або скажіть прямо, або відзеркальте. Скажіть, щось типу: ой, витратилась дуже зараза, чи не можеш ти підтримати мене, бо дуже кушать хочеться. Чи щось подібне.
Авторе, мені 47 і я все життя всім допомогала. Отаке собі помагайло ходяче. Мамі весь час щось було потрібно, з дитинства: прибери, приготов, попери і т.д. Виросла, мені теж казала: із кобелями ще нагуляєшся, а зараз: капай, сапай, приберай… і т.д. По ітогу, я сама, без дітей і чоловіка. При тому, що варіанти були і дуже гарні, але я весь час відкладала, переносила, відмовлялась… а тепер і хочеться і не можеться. Але ж мама залишилась із своїми запитами: все кидай і приїзди, принеси мені те, купи те, відремонтуй те, відкрути лампочку, вікрути кришку в бочці із водою… На моє, що я на роботі, не можу відпрошуватись, щоби приїхати і відкрутити кришку на бочці із водою. Спустись з 4-го поверху, у дворі є точка із водою і принеси собі баклажку, а після роботи я приїду і відкручу кришку. Ні, бросай все і приїзди відкрути, бо я хочу борщу зварити. На мою пропозицію спуститись на ліфті у двір, де є точка із водою (безкоштовна) – ніби не чує, не реагує. Або вчора, звоню зранку (я звоню щодня двічі на день, щоби вона випила ліки, діабетик. Тому я купую і розкладаю ліки по таблетниці, а потім телефоную, щоби вона випила). Так от, звоню і кажу, мама спустись вниз (з 4-повенрху на ліфті вийти на поріг під’їзду) будь ласка, бо я спішу на роботу, я тобі віддім торбу (приготувала їсти і купила овочі, хотіла завести їй свіже, бо ліниться готувати). Що ви думаєте, вона спустилась? Куди там! Я підїхала і полетіла до неї, бо треба було мчатись на роботу. Але, вона не проігнорувала, ні. Вона відкрила квартиру і чекала мене на порозі! Велику справу зробила. Це так, маленька замальовка з мого життя. Після того я попередила її, що це в останнє я примчалась і привезла щось. На майбутнє цього робити не буду. По факту звісно буду, але не з надривом в серці, а по можливості і не поспішаючи, а коли буде час
Так от я про що. Почніть любити і поважати себе. Мені майже 50 і я лише починаю цьому всьому вчитись. Усвідомлювати, що ми дійсно маємо бути у себе на першому місці, а потім все інше. Допомогати – так маємо, ми ж люди! Але не на шкоду собі, а по можливості. Немає сил, не робимо! Не варто здихати. Не обов’язково здихати заради того, кому ви потрібні лише для того, щоби щось зробити, допомогти, покормити, хоча на цигарки є. Тому що завтра може не бути. Війна це довела дуже реалістично.
Опус вийшов не малий. Але, сподіваюсь ви його дочитали і зробите переоцінку цінностей в своєму житті і перестанете оточувати себе тими, хто вас використовує і зовсім вам не друг. Бажаю вам щастя у всьому і почати любити себе!

есть люди которые живут за счет других, прибедняются, вытягивают подарки и денгьги...если не работает пусть идет работать если ей так плохо...вы не должны ее жалеть, это ее выбор, вы не ее муж, мужчина..она да будет потом еще и еще ждать подарком, и возможно обижаться когда не подарите...сложно конечно, может вы так и скажите наши с тобой такие отношения могут испортить нашу дружбу...но если хочется вам ей что-то подарить, то дарите только на праздник например день рожд. и все

Я так розумію, вони в різних країнах мешкають. Коробку цукерок переслати- в 5 разів дорожче самої коробки.

Ви бачили квіти і ціну на їх доставку? Особливо закордоном.
Навіть в Україні за 500грн не купити букет квітів. Не те щоб ще і за ці гроші була доставка.

Речь идет не о подраках сейчас. Я говорила о временах когда мы жили рядом и она зарабатывала больше меня. Так повелось что ничего по сути не дарилось ни с одной стороны. Если приглашали на ДР только и то я дарила деньги потому что она озвучивала это а она какую-то безделушку. Но тогда мы дружили без мыслей о подарках - просто общались, поддерживали друг друга. Мне было норм. А сейчас стало не норм после ее намеков.

Ви написали:
- Вона нічого не дарувала «навіть на народження дітей».

Але я так розумію, народжували ви перша. У подруги на той час дітей не було і вона знати не знала, що для вас подарунки дітям важливіше ніж подарунок вам.
Я дарую подарунки без повернень. У мене є можливість- дарую. Немає можливості- не дарую.
Ось у мене було ДН, але у подружки була скрутна ситуація. Я запросила її без подарунка. Але коли у неї був ДН, я їй подарувала. У мене було бажання це зробити. Я роблю це Для себе. Мені хочеться - я роблю. І ніколи не чекаю відповіді. Так простіше жити

Я в Україні. За 5 років назбирати на букет можна було. Гілочка хризонтеми 70 грн коштує , маленькі міні троянди,як для весільних букетів, 1 штука 10 грн - вчора купляла собі додому це все

Перепрошую, але я б з такою людиною взагалі не товаришувала. І справа не в самих подарунках - вони мені сто років не треба, я запрошую когось на ДН тому, що мені приємно спілкуватися з цими людьми. А справа в споживацькому ставленні. Тобто ви можете рано прокидатися і йти на роботу. А вона для цього занадто ’класна’, не те що всякі там плебеї.

Я б поставила питання так: НЕ дарувати чи ні, а подруга вона вам чи ні та чи треба товаришувати з нею взагалі. Бо ви дуже різні. Вона міцно вжилась в роль попрошайки, доїть чоловіків і вас заодно. Це огидно. Навіть коли в неї є гроші, вона не думає щось вам подарувати, щоб порадувати. Її мета нити. Навіщо така людина в вашому житті?

Мой кореш как то год не работал,не мог найти подходящую работу а может ине хотел,это не важно
Когда у него был дн,я оплатил боулинг,ресторан в боулинге ибо это друг и мне интересно с ним общаться,бухать и гулять
В твоем случае странный даже сам вопрос дарить или нет на днюху подарок,значит это не дружба а что то другое хотя может я дружбу у баб не понимаю

Я с Вами полностью согласна. Да, у меня 2 детей, у нее нет детей. Я не ждала подарки. Я это написала чтоб пояснить ситуацию. Что в наших отношениях в принципе подарки были не приняты. Это для картины. Я не обижаюсь.
Сейчас у меня есть возможность дарить. Просто после вот этих намеков не хочется. Когда это звучит в таком ключе от человека который тебе ничего не дарил ... ну если еще не кинула мне денег то я уверена кинешь, спасибо за это... звучит странно. И, да, денег я тогда не кинула о чем честно сказала. Не знаю видно ли там в банке кто пополнил.

Давним-давно вам пора перестати спілкуватися і скинути цей баласт, не те шо подарунки від вас, ні звичайно

Хай працює, а не клянчить у подруг

Вне материального контекста она очень классная: образованная, разносторонняя, умная, открытая. Но из-за того как открыто мы общаемся я вижу это потребительство в отношении мужчин и иногда провожу паралель. Поэтому если убрать материальное - она отличная подруга.
И да, когда у нее есть деньги - она не думает мне ничего дарить. Поскольку у меня денег все-равно больше. Но я и не жду. Для меня идеально общаться так как есть - без денег в отношениях. Но когда близкий человек буквально голодает - трудно отморозится. А потом еще труднее не лезть с советами типа поищи работу.

Я не знаю особенности дружбы у баб. Не уверена кто это такие. Стрекозы по украински? А если бы друг 5 лет не работал и периодически намекал что нужны деньги - тоже бы помогали 5 лет? Мне просто интересно о дружбе у корешей.

Сразу видно чётенького пацанчика

Автор, спасибо вам за тему, как-то душевно получилось.
Вы все правильно понимаете и чувствуете. Подруга ваша вправе доить своих или не своих мужиков, если они на это ведутся, это их проблемы. Применять ту же тактику к вам, считаю эгоизмом. Не хотите переводить все в материальную плоскость и портить отношения, просто мягко соскользните с этой дружеской благотворительности, перерастающей в вымогательство. Хорошо, когда человек в нужный момент умеет сказать ’нет’ (я, например, не умею, но старательно учусь).

Правильно ви вище написали про відхід від грошових моментів.
Чому ви маєте працювати, щоб дарувати їй гроші/допомагати грошима, а вона не має працювати, щоб дарувати СОБІ гроші. Ну це якась дивина 😮

Вона хоче зиску з вас, це явно видно. Що ви отримуєте зі спілкування з нею? Судячи з написаного, ви абсолютно різні люди, що вас повʼязує?

Але вона не робила такого, коли автору було важко. Чому автор має це робити?

Вона маніпулює, і явно має що їсти, але нащо йти працювати, якщо можна пробиратися по подругах, і чоловіках. Вона жінка легкої поведінки у всіх сенсах цієї фрази.