Можно ли вернуть ребёнка?

Дякую
Я теж з тих що не все одно
Дитина це не собака, не погратися

Своих не любят и издеваются, мало таких?

А люди ошибаются и понимают свои ошибки

Она и девочек вернула? Как началась война, перестала за ней следить, она какое то время не вела инсту, я и забыла за нее

Тук
Можна
В мене однокласниця всиновила, потім чудом завагітніла і коли народила, то всиновлену віддала.
Я настільки не прийняла такі дії, що заблокувала її і її родину скрізь.
Я вважаю, що суспільство повинно засуджувати такі вчинки, а не робити вигляд, що нічого не сталося

у Подкопаевой была такая история, но она не вернула усыновленного ребенка. Так и вырастила 2-их.
Это про уровень нравственной развитости у человека.

Так і я про теж саме.
Людина бере на себе відповідальність. Дитина не річ, щоб нею користуватися.
Але навіть з цієї теми видно, що для багатьох це норма

не смотрела всю тему, но если это так, то печально , потому что это моральная деградация нации. Нация теряет моральные ценности.

Усыновила, 100%
Это же как своего вернуть. Когда принимаешь решение принять ребёнка в семью, то соглашаешься на риски. Я так думаю. Она не справляется, да. Мы с другими мамами одноклассников пытаемся помочь. Но кроме разговоров я не знаю чем ещё можно помочь им.

Да, привезла и молча оставила, девочки не знали что она не вернётся. А у насти видимо закончились бабки и теперь она раскручивает блог ’сильной и готовой к обсуждению’ и её куча людей поддерживают, лохи не переводятся

Ні, це просто «не справилися», «переоцінили можливості», і все в такому дусі

Так і я про теж саме.
Людина бере на себе відповідальність. Дитина не річ, щоб нею користуватися.
Але навіть з цієї теми видно, що для багатьох це норма

Привезла в Украину, а сама вернулась? Нашла сейчас ее инсту новую, почитала посты. У нее депрессия, она на АД, у младшего сына диагностировали аутизм. И еще закончила киевские курсы психологии заочно.
Ну что сказать, еще как она взяла детей, иногда меня очень удивляли ее поступки, потом сама про себя пишет, я дурочка, не знала, что так будет. Но оно видно было, что человеку сложно во всем, и в незнании, и в нехватке какого то разума.
Не осуждаю Настю, девочек жалко. Видно, что им было не плохо, раз хотят назад.
Но родных детей Насти жалко, они реально мучились и времени на них у мамы не хватало никогда. Старший сбежал из дома. Люди не тикают в 17-18 лет, если им спокойно и хорошо

Ні. Не норма.

Але інколи прийомні батьки під впливом
отаких от гасел на кшталт «дитина - це іграшка, поверненню не підляга» і тд., та з почуття відповідальності роками живуть у пеклі, а потім вбивають дітей або самі «виходять у вікно».
Бо стороннім людям і близько не зрозуміти ВСІХ нюансів життя всиновительских родин, їм аби обсмоктати кісточки та поговорити про високі почуття совісті, відповідальності і іншого бла-бла-бла….

Так, до появи прийомноі дитини ТРЕБА готуватися.
Так, це відповідальність.

Але.
НІЯКІ курси підготовки прийомних батьків не дадуть ГАРАНТІІ того, що все складеться якщо не ідеально, то хоча б не трагічно.

І межі свого потенційного ресурсу людина вповні може побачити лише ПІСЛЯ того, коли дитина вже опиниться в родині.

І так, треба звертатись за допомогою.
До психологів, терапевтів, соцслужб.
Треба стукати скрізь, щоб допомогти і дитині і собі.

Та все ж.

Не все і не у всіх родинах можна виправити.

І інколи краще відмовитись, ніж погубити ((((

І так, тимх, хто не пройшов цей шлях, краще утриматись від оціночних суджень.

Бо слово теж може вбити.

Ну і наостанок :).

Я зовсім не прихильник повернень, зовсім.
І не виправдовую ВСІХ батьків, які пішли на цей крок.
Я зараз про інше.

Ну вот я удочерила девочку в 6 месяцев, сейчас ей 15. Спрашивайте.))
Сразу скажу, что ребенок был здоров и от нормальных родителей, не алкоголиков-наркоманов. И я не вижу особых отличий между ней и моим кровным ребенком.

А если не становится , как родной?

Знаю такий випадок, дівчинку страшу віддали, хлопчика меншого лишили, тоді була в шоці. Знаю, що проблем з грошима там в сім´ї не було точно.

Всё она знала и понимала что свои дети с диагнозами. Думаете почему Сашу первого вернула? Он очень умный мальчик, на фоне её кровных детей был вундеркинд, она ж не выдержала и Саше приписали диагноз. Куча фактов как она над ним издевалась. Девочки были удобными пока блог приносил деньги, а в Англии девочки стали статьёй растрат и стали не нужны. Ждите скоро анонс её платных услуг как доулы и психолога, настя не пропадёт, писать слезливые тексты она умеет

Для мене ви герой. А що сталося з батьками дівчинки? Вам розказали відкрито? Чи вам прийшлося самій знаходити інформацію. Бачила інтерв’ю Інни Мірошниченко, публічна людина, в неї двоє своїх біологічних, і ще двох діток вони взяли, непростих діток, то вона писала, що про батьків хлопчика зовсім нема інформації, їй не дали, лише імʼя та прізвище, а от про батьків дівчинки інфо була, їй надали. Ви велика молодець!

А по мне ребенку нужна помощь психиатра, и психолога. И родителям также нужно консультироваться у психолога, чтобы понимать что происходит с ребенком, и как ему помочь, как корректировать его поведение, как помочь ему научиться взаиомдействовать с социумом.

Спасибо) Биомать дочки отказалась в роддоме официально, при этом она заполняла анкету. Я знаю, что она приезжая, иностранка, даже есть скан паспорта, у нее еще 4ро маленьких детей, а ей 39 лет было и муж внезапно умер. Родственников нет, она приехала сюда, родила, отказалась и уехала. Написала, что материально не потянет еще ребенка и желает ему лучшей жизни. Все ее анализы в норме, там целая куча на все болезни, алкоголь и наркотики. Но при этом вес 48 кг при росте 163, и это сразу после родов, видимо голодала. Ребенку тоже сразу сделали все анализы, никаких отклонений или интоксикации. И роды легкие. Так что ничего не предвещало, так и вышло.

В нас своїми дітьми не вміють задуматися, куди там чужими
Те що ви пишете, це все виправдання своєї безвідповідальності.

Йолки.
Ви знаєте, скільки є випадків, коли прийомні діти гвалтують інших дітей в родині?

Ви знаєте, що таке реактивний розлад прив»язанності, і що досить часто його не діагностуєш одразу, а картина вимальовується лише тоді, коли поведінка стає вже явно психопатичною і небезпечною для інших?

Ви знаєте, як часто в підлітковому віці дебютує саме велика психіатрія , яка раніше НІЯК не проявлялась?

Тобто, я зараз не про побутові і психологічні труднощі, які обмежуються типу супер- проблемами (насправді -ні): погано вчиться, не поважає батьків, краде і т.п.

Ото все - дійсно поле для роботи з фахівцями і відточування своєї відповідальності.

То все - «рєшаємо».

Але я - про ІНШЕ.

І саме оте «інше» досить часто стається саме з депривовпними травмованими сирітством дітьми (((((

Йолки, саме через отаке «моралізаторство» ( я не про вас особисто, я в цілому), свого часу я мало не вкоротила собі віку.

Дякувати Богу і фахівцям - обійшлося.

Та я ніколи не дозволю собі голосних лозунгів щодо інших людей, які можуть бути на межі, і декларативних заяв на ті теми, в яких я і близько не шарю.

Спасибо) Биомать дочки отказалась в роддоме официально, при этом она заполняла анкету. Я знаю, что она приезжая, иностранка, даже есть скан паспорта, у нее еще 4ро маленьких детей, а ей 39 лет было и муж внезапно умер. Родственников нет, она приехала сюда, родила, отказалась и уехала. Написала, что материально не потянет еще ребенка и желает ему лучшей жизни. Все ее анализы в норме, там целая куча на все болезни, алкоголь и наркотики. Но при этом вес 48 кг при росте 163, и это сразу после родов, видимо голодала. Ребенку тоже сразу сделали все анализы, никаких отклонений или интоксикации. И роды легкие. Так что ничего не предвещало, так и вышло.

Как мерзко 🤢

Мій брат у дитинстві хом´яка задушив. Його за це не віддали нікуди. Кровний. Виріс нормальним. Це ж дитина, треба вчити та виховувати.

А какого ума нужно быть, чтобы брать 5-летнего ребенка с 100% гарантированными психологическими проблемами после детдома, и сразу же привезти домой щенка? Даже я, не проходившая курсы усыновителей, понимаю что ребенок и щенок будут конкурировать за внимание. И для ребенка это ретравматизация, потому что она еще не успела почувствовать себя дома, почувствовать себя в базовой безопасности, и тут на тебе - щенок. Следующий вопрос, как они ходили на курсы усыновителей, чем слушали, и что у них в головах. Господи, бедный ребенок, и несчастный щенок.

Свої дати роблять те ж саме.
Знали про це?

Тогда и брать не стоит, если нет чувств как к родному ребёнку.