Дівчата, дуже потрібна ваша порада!

Є син, вже 18 років, рік прожив в іншій країні, навчався на підготовчому курсі, вчив мову та предмети польською. Здав іспит на В2.
Його дівчина була в Україні - перше та дуже сильне кохання.
Планували разом вступати на перший курс, дівчина вчила мову, але в неї приблизно А2, планувала йти у вересні на мовні курси при ВНЗ, здати екзамен, навчатися та жити разом.
Але прийняли закон, що для вступу іноземцям потрібний державний сертифікат В2, вона не вступає і вже не їде до нього. Він зі своїм свідоцтвом про закінчення зерувки та знання мови на рівні В2 може вступити, але без неї жити не хоче. Вона приїхати до нього, вчити мову, готуватися до іспиту і здати його, щоб вступати на наступний рік не може/не хоче. Він не чує наших порад, вмовлянь тощо.
Син вирішує повертатися в Україну, в наше місто, але жити планує в її квартирі (батьки переїхали з нею за місто спочатку війни і живуть там, а у місті є ця батьківська квартира).
Планує кудись вступити (навчання у нас тільки онлайн), в Києві навчатися відмовляється. Разом з навчанням планує йти працювати.
Я не можу і не хочу утримувати їх та тягнути матеріально. Але й втратити і так напружені відносини теж не хочу. В мене таке відчуття, що мене та всю нашу родину, яка йому допомагає фінансово, просто використовують та не питають нашої думки, не радяться, а потрібна лише мат.підтримка та не лізти в його доросле життя!
Як правильно вчинити? Бо в мене шок, емоції та виснаження.
Ще переймаюсь, щоб його не мобілізували, бо у 17 видали не приписне, а військовий квиток.

Вибачте за багато букв.