Бісить слово кохана

КОХАТИ, аю, аєш, недок., перех. 1. Почувати, виявляти глибоку сердечну прихильність до особи іншої статі.- Коли вподобав Олену, бери Олену, а мені кожна невістка буде люба, аби тебе кохала, мій сину (Вовчок, І, 1955, 51); [Маруся:] Як-то чудно у світі діється, що, кого щиро кохаєш,- одвертається від тебе та ще й кепкує, зневажає; кого ж ненавидиш, дивиться на його не хотіла б - у вічі лізе!.. (Крон., І, 1958, 89); Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання (Сос., І, 1957, 67).
2. рідко. Те саме, що любити 1. Хто кохав життя ледаче, Непереливки тому (Гл., Вибр., 1957, 120); Як це добре, що вільні ми люди. Що кохаєм Вітчизну свою (Шпорта, Ти в серці.., 1954, 42); Добра донька дуже кохала свого батька (Коцюб., III, 1956, 8).
3. Дбайливо вирощувати, плекати що-небудь, ходити коло чогось. Лукаш усе садовину ростив та кохав (Вовчок, VI, 1956, 227); - Останні роки бачили мене з бородою, на фронті ніколи було її кохати,- ну, пізнали тепер? (Ю. Янов., II, 1958, 287); // Старанно доглядати що-небудь. Запустіє та оселя, що цілий рід кохав її та доглядав (Мирний, І, 1954, 279); // Виховувати, ростити кого-небудь, старанно доглядаючи. - Доню моя, доню моя. Цвіте мій рожевий! Як ягідку, як пташечку. Кохала, ростила На лишенько... (Шевч., І, 1963, 26); // перен. Виношувати, плекати (намір, думку тощо). Прохав, молив... Що більше вдію? Хоча б хто на сміх написав... То все б кохав дурну надію. Все б долі привид не згасав (Граб., І, 1959, 340); Вони.. вкупі кохали свої молоді заміри (Дн. Чайка, Тв., 1960, 47).

Коха́ний, -а, -е. 1) Любезный. Ляхам своїм коханим росказуйте, а не мені. Стор. 2) = Коханець. Не жди свого коханого з далекого краю. Мет. 3) Милый, любимый, дорогой. Чи я в батька не кохана була? Нп. Панотченьку ти наш коханий! К. ЧР. 4) Обыкновенно съ удар. на первомъ слогѣ: коханий. Взлелѣянный, вырощенный. Тілько що соняшники не кохані, не прохані ростуть собі. МВ. (1862. І. 96). Ой косо, косо кохана! Сім літ я тебе кохала. Мет. 205. Ум. Коханенький. Синочки да кучерявенькії, а дочечки да коханенькії. Грин. III. 442.

Словник української мови: в 11 томах
КОХА́НИЙ, а, е.
1. Якого кохають. Йване мій, Іване, Друже мій коханий (Тарас Шевченко, II, 1953, 132); Коли вмерла перша жінка, він сказав собі, що не ожениться, бо не знайде вже такої вірної та коханої дружини (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 41); Йому, видно, хотілося зараз говорити і говорити про неї, далеку кохану дівчину (Олесь Гончар, III, 1959, 82).
2. у знач. ім. коханий, ного, чол.; кохана, ної, жін. Той (та), кого кохають. [Мавка:] Заграй мені, коханий, у сопілку, нехай вона все лихо зачарує! (Леся Українка, III, 1952, 231); Ти мене, кохана, проведеш до поля (Максим Рильський, I, 1956, 33).
3. Якого люблять. Думаю собі: «Як-то тепереньки небожата мої кохані? Чи згадують мене?» (Марко Вовчок, I, 1955, 10); «Для нас у ріднім краю навіть дим солодкий та коханий...» (Леся Українка, I, 1951, 234); Як тебе та не любити, мій коханий край! (Володимир Сосюра, Зел. світ, 1949, 19).


як треба було вам зациклитись на сексі, що вже слово Кохання так перекрутити.

а ще є слово Викоханий
ВИКОХАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до викохати. Викохана до десяти літ, як паненя, вона не знала, де, що і як береться (Мирний, IV, 1955, 32); * Образно. Неозорі колгоспні лани, - і озимі, і ярі, - лежать колгоспною любов´ю викохані, сонцем упиваються... (Вишня, І, 1956, 371).

2. у знач. прикм. Який має гарний вигляд унаслідок дбайливого догляду. Десь з кутка озирнувся [Острозький] - біла, викохана борода його тріпонулася, горіли в гніві сховані в бровах очі (Ле, Наливайко, 1957, 122); Тодоска.. викоханими руками розставляє рожево-жовті глиняні полумиски з підсмаженими в´юнами (Стельмах, Хліб.., 1959, 86).

Скорее б санитары вернулись на работу после выходных, а то вам реально скучно без них ))