Розкажіть чи були в вас з чоловіком відносини на межі але ви врятували все?

таких нам не надо
дурачков

Він з дівчатками нічого не робив, тому педофіл чи ні, ще розібратись треба. Хтось повідомив поліцію, може, будуть перевірки.

да... в соцсетях у всех красивые и крепкие семьи
а любят то как друг друга

У меня даже на работе мужик есть. Каждый год парочка совместных отпусков и фотосессия перед Новым годом для Фейсбука. Он тягает по туалетам и корпоративам все, что движется, а она по его рассказам уезжает на выходные к очередному любовнику и рассказывает, что детям приготовить. Если б лично не знала их, не поверила б, что так бывает

прикольно

Были 12 лет очень хорошие отношения, потом после рождения дочери я чувствовала жуткое непонимание с его стороны, абсолютное. Год ситуация все ухудшалась, я даже про развод думала. Потом началось полномасштабное, мы уехали на западную с моей мамой и бабушкой, месяц были все вместе, а потом он вернулся домой, а мы ещё 2 месяца были там. Остыли, соскучились + его родители уехали из страны (а это был большой фактор напряжения). В общем он нас забрал, вернулись и с тех пор все хорошо, кризис миновал. Но это не я спасла все, а ситуация. Хоть в чем-то долбанная война помогла

Мы прожили 4 года 2 брак у меня у него первый . Пытались ломать воспитывать спорить не уступать , отношения дурные были. Он меня я его . Разошлись ( случай нас развел ) 2 недели тишины я собралась на развод подать , потом мое др он прислал много цветов, начали разговаривать тоже ссоры решили пробовать в итоге опять ничего хорошего ( живем отдельно) потом просто в один момент я не знаю что произошло и я и он закрыли рот . Мы начали то ли слышать друг друга , то ли поняли что потеряли , но стремление стало у двоих к друг другу .

Разговаривать, разговаривать, разговаривать

Чоловік про коханця так розумію не в курсі ? 🤣

Було і не раз, пережили

В курсі, але він думає, що між нами нічого не було, що ми друзі.

Бо довіри вже нема ( що не дивно) . Після такого її й не буде . І от нащо тоді так жити?

Разговаривать можно, если слышат. А если сразу раздражается, психует и спорит, слова не даёт сказать и говорит, что у меня слишком много свободного времени, если например я ему написала много в сообщении, что меня не устраивает, то тогда смысла разговаривать нет

Отдохните друг от друга , мы отдыхаем по 3 месяца сейчас . И знаете , оба ненавидим этот отдых. Но нужно еще пару раз

То це називається не вкурсі ))

Було. Якщо коротко, то він змінився повністю. Спілкування, відношення, погляди на життя. Я дала другий шанс. Життя змінилося, я не жалкую . Поки що

Я коли вирішила розповісти йому, зустріч призначила біля кладовища, тиша, спокій, велика вільна стоянка. Думаю, якщо що там і ,,прикопає,,))).
А якщо насправді, то тоді мені було не до сміху.

А что за исковое заявление? я после родов тоже чудила: устраивала скандалы, собирала мужу вещи, считала что он вообще не помогает и ничего не делает, высказывала ему постоянно, если не выспалась.Сама в шоке как мы пережили этот период.

Жесть конечно:(

Звучит так, как буд то повзрослели:)

У меня моряк, отдыхаем друг от друга более чем достаточно, но он от этого не меняется

А не ломать и не воспитывать не пробовали? Примите человека такого как он есть если он Вам дорог. Только изменив себя я смогла сохранить свою семью.

Не знаю, чи мою історія по цій темі - але було десь на другий рік спільного життя. У нас була нереальная пристрасть один до одного, і перший час ви влаштовували один одному рай на землі, це була така затяжна закоханність, не знаю як та хімія могла так довго протриматися. Але усе має свій кінець, цей момент природного згасання ’надпочуттів’, перехід у свій нормальний стан, де є критичний погляд, розуміння недоліків та вад у людині, розуміння що деякі моменти тебе насправді бісять, але ти до часу закривав очі на те. Плюс загалом легкий депресивний стан - дохлі метелики стають отрутою. І от бути разом стає питанням вибору, а не самоцінністю, продиктованною дією хімії.
В нього це сталося трошки раніше, а я почала помічати, що не дивиться на мене так довго, очі так не горять, дозволяє собі демонструвати своє роздратування, став такий звичайний, такий... живий, а не чудо нереальне, що молився на мене, наче на ідола, а я у свою чергу - на нього. Це було відверто боляче, та постало питання - чи мені болить моє ненаситне Его (бо є така проблемка) чи дійсно наші стосунки помирають? Бо я ж знаю, любов - то не закоханність, метелики здохнуть, а що залишиться - почала аналізувати що ж в нас залишилося. Не слова, а дії, не вади, а те за що я в нього закохалася. Це був досить довгий період, коли я мучилась на перепутті - піти чи залишитися, повна амбівалентність почуттів до нього - відраза та обожнювання могли змінити один одне за три хвилини.
В один момент не витримала та зробила найкраще, що могла - ініціювала серйозну розмову на тему - до чого ми прийшли, чим ми стали. Довели один одного до сліз, але після того стало легше, я хоч зрозуміла, що не хочу його втратити.
Дещо довелося просто прийняти, в деяких моментах вдалося піти один одному на поступки, але загалом я зробила вибір залишитися. І продовжую робити свій вибір щодня, на його користь, вже шостий рік.
Зазначу, що це мої перші серйозні та довготривалі стосунки, а також я маю уникаючий тип прив´язанності, тому близькість з іншою людиною меня даєтся непросто. Він більш стабільний та надійний, більш інертний, і це дуже добре, бо якби ми були однакові у цьому плані, то розбіглися б тоді

наша пісня гарна й нова. починаєм її знову.