Червона рута• 24 сентября 2025
Пфлеге. Претензии
Живу в Германии, устроилась на работу в частный дом престарелых. Все жители более или менее самостоятельные, но с психическими проблемами. Это далеко не работа мечты, и я пошла просто от безнадеги. Думала буду ходить себе на автомате, да и все. Но от начальства постоянно слышу претензии, что я недостаточно душевная, у них принято и поговорить, и обнять. Я поговорить могу, но эмоционально вовлекаться нет никакого желания. Как быть?
показать весь текст
1
8
236
0
Если вы так воспринимаете это всё - повторюсь, это просто не ваше место работы, не надо туда идти
2
Я не уверена, что вытянула бы эмоционально такое место работы. Поэтому не рассматривала бы его, даже если бы там платили выше, чем по рынку.
2
1
Автор за границей и крутится как может, в этой работе основное-деньги, а не престижность или любовь к старикам, которые и своим детям не нужны. Я иногда вижу женщин со стариками в колясках, гуляют по городу. И, сомневаюсь, что они счастливы, в основном очень уставшие женщины из других стран.
Автор, воспринимайте это как временный период в жизни. Держитесь.
Автор, воспринимайте это как временный период в жизни. Держитесь.
4
Мабуть охочих небагато , не ви одна 
так подумали , тому бажано ще більше вимагати емпатії від людини яка емоційно вже не « вивозить «
так подумали , тому бажано ще більше вимагати емпатії від людини яка емоційно вже не « вивозить «
Но эта работа действительно очень сложная. Отнимает оооочень много ресурсов: и физических, и моральных.
Автор могла:
1. Не рассчитать сил;
2. Просто еще находится на стадии адаптации.
И 2 месяца - это слишком малый срок, чтобы понять, какой пункт ближе к истине.
Знаете, где- то на первых страницах автор написала, что она в целом приветлива, доброжелательна, ровна в эмоциях. То есть, от нее не сеет негатив и неприятие. Это самое важное.
Остальное - может прийти со временем.
Или не прийти.
Автор могла:
1. Не рассчитать сил;
2. Просто еще находится на стадии адаптации.
И 2 месяца - это слишком малый срок, чтобы понять, какой пункт ближе к истине.
Знаете, где- то на первых страницах автор написала, что она в целом приветлива, доброжелательна, ровна в эмоциях. То есть, от нее не сеет негатив и неприятие. Это самое важное.
Остальное - может прийти со временем.
Или не прийти.
Да я так и делаю. Но после всех этих разговоров по душам с начальством чувствую себя под колпаком. Все время кажется, что недостаточно хорош и что за тобой пристально наблюдают: душевно ли улыбнулся, обнял ли. И нафига оно? Их семьи забили на них болт, какой эмпатии ждать от постороннего человека?
3
Блин, ну это же общеизвестный факт, что в частных домах престарелых часто делают упор именно на атмосферу: ’семейность’ , общение, объятия — это часть услуги, за которую родственники платят. Я не знаю, какой пример ещё привести... Ну нельзя работать детским аниматором и быть безучастной к детям. Так и тут
А вот тут не соглашусь с Вами категорически.
Посему это семьи забили на них болт?
Скорее, наоборот.
Посему это семьи забили на них болт?
Скорее, наоборот.
1
Найлегше що можна зробити в догляді за старою хворою людиною - це оплатити рахунок і « відкупитися «
4
Потому что на выходных и на праздниках 90 процентов в Хайме, а не дома под ёлкой, например. Ну это же ради их блага, да
2
Автор до них приязна , але недостньо на думку начальства
Ну ви точно впевнені що ваша домогосподарка достатньо привітна до кастрюль чи може замало посмішок ?
Ну ви точно впевнені що ваша домогосподарка достатньо привітна до кастрюль чи може замало посмішок ?
3
Є навіть поняття Ялинкова бабка - приймальні відділення перед святами завалені старими з рідними «хворобами «щоб їх госпіталізували і родина відпочила від них - це ж про турботу
3
У автора личные границы не совпали с ’корпоративной культурой’ заведения. Вот и всё. Может всегда отбрехаться от начальства, сказав что объятия это очень личное, и противоречит ее границам. Но она готова поддерживать и участвовать в процессах вот так, так, и еще эдак. Обниматься не будет, но будет каждые 15 минут брать за руку и рассказывать с улыбкой, что на улице прекрасная погода
Ответ дляТреба ось так
Найлегше що можна зробити в догляді за старою хворою людиною - це оплатити рахунок і « відкупитися «
Ні, не найлегше.
Такі пансіонати - дуже дорогі, родина часто роками заощаджує, щоб близька людина доживала вік в догляді і турботі.
І там провідують батьків систематично.
І ніхто ніколи не дорікне тим, що типу «пркинули» і т.п.
Та повноцінний догляд, дозвілля, прогулянки, компанія.
А не сидіння в чотирьох стінах.
І діти, як правило, постійно навіщають батьків.
І черга в такі заклади - на роки.
Це якрпз престижно: забезпечити батькам гідну старість.
В нас просто трохи інший менталітет і інше ставлення.
Та в тій же Німеччині в такі хайми люди ідуть часто не від безвиході, а якраз в пошуку найкращого варіанту зустріти старість.
Такі пансіонати - дуже дорогі, родина часто роками заощаджує, щоб близька людина доживала вік в догляді і турботі.
І там провідують батьків систематично.
І ніхто ніколи не дорікне тим, що типу «пркинули» і т.п.
Та повноцінний догляд, дозвілля, прогулянки, компанія.
А не сидіння в чотирьох стінах.
І діти, як правило, постійно навіщають батьків.
І черга в такі заклади - на роки.
Це якрпз престижно: забезпечити батькам гідну старість.
В нас просто трохи інший менталітет і інше ставлення.
Та в тій же Німеччині в такі хайми люди ідуть часто не від безвиході, а якраз в пошуку найкращого варіанту зустріти старість.
2
2
Ще раз - родині краще знайти кошти аби самим не впрягатися в надважкий цілодобовий догляд і роблять це для себе а першу чергу
4
Да я уже не знаю, что ещё сделать. Я реально не могу стать другим человеком. И ненавижу притворяться. И работа тоже нужна. Короче, замкнуты круг
1
Да, приходят родственники, все включают ’семью и заботу’. Автор же пишет, что она внутри чувствует. Ваша домработница отлично убирает, но в глубине души может Вас ненавидеть. Такова наша жизнь, мы все играем роли.
Значит уходите.
Работаю в альтенхайме. Пфлеги таки действительно обнимают жильцов, и ведут себя с ними как с друзьями. Это часть работы, часть рабочих обязанностей.
Работаю в альтенхайме. Пфлеги таки действительно обнимают жильцов, и ведут себя с ними как с друзьями. Это часть работы, часть рабочих обязанностей.
1
Обозначайте границы. Там вполне понимают, что это такое. Весомый аргумент.
’Я хочу хорошо выполнять работу, но телесная близость, как объятия, для меня не подходит, это нарушает мои личные границы. Вместо этого я могу проявлять внимание через слова, слушание и доброжелательность. Моя сильная сторона - спокойствие, терпение и уважительное отношение. Так я могу лучше всего помочь моим подопечным’
’Я хочу хорошо выполнять работу, но телесная близость, как объятия, для меня не подходит, это нарушает мои личные границы. Вместо этого я могу проявлять внимание через слова, слушание и доброжелательность. Моя сильная сторона - спокойствие, терпение и уважительное отношение. Так я могу лучше всего помочь моим подопечным’
1
Ответ дляТреба ось так
Ще раз - родині краще знайти кошти аби самим не впрягатися в надважкий цілодобовий догляд і роблять це для себе а першу чергу
Послухайте.
Тут взагалі не прийнято «особливо впрягатися»» в нашому розумінні.
Це не робить автоматом дітей поганими.
Це просто дійсно різний менталітет і різні традиції.
І так, мит говоримо про Німеччину.
Тут дійсно є варіант, щоб людина жила вдома, і іі провідували медсестра із служби догляду декілька разів на добу.
Дехто вибирає саме такий варіант.
Він дешевший за хайм і для багатьох - кращий.
Але.
Такого, щоб дорослі діти кидали роботу і все життя клали на особистий догляд за батьками - таке тут рідкість.
І не буде сприйнято як оптимальний варіант.
Бо традиційним все ж вважається професійний догляд спеціалістами - на дому чи в закладі.
І в закладі - це зазвичай вважається більш кращим варіантом для людини.
В них так прийнято з покон віків.
Тут взагалі не прийнято «особливо впрягатися»» в нашому розумінні.
Це не робить автоматом дітей поганими.
Це просто дійсно різний менталітет і різні традиції.
І так, мит говоримо про Німеччину.
Тут дійсно є варіант, щоб людина жила вдома, і іі провідували медсестра із служби догляду декілька разів на добу.
Дехто вибирає саме такий варіант.
Він дешевший за хайм і для багатьох - кращий.
Але.
Такого, щоб дорослі діти кидали роботу і все життя клали на особистий догляд за батьками - таке тут рідкість.
І не буде сприйнято як оптимальний варіант.
Бо традиційним все ж вважається професійний догляд спеціалістами - на дому чи в закладі.
І в закладі - це зазвичай вважається більш кращим варіантом для людини.
В них так прийнято з покон віків.
1
Да. Я сначала не понимала почему они с бабушками обнимаются. А потом встретила подругу, которая делает аусбильдунг по этой профессии и она рассказала, что у них есть спецпредмет, где их учат всем этим контактам.
Тогда получается какой-то конфликт. Потому что всех баб, ну многих, выгоняют на такие работы. Хоть хочешь, хоть нет. А в самих хаймах ждут какой-то мега мотивации
То ж ясно що простіше оплатити ніж ставити своє життя з ніг на голову - чи щось інше я писала?
Звісно в першу ж чергу за бабцю думають , а не своє життя та пріоритети :)))
Звісно в першу ж чергу за бабцю думають , а не своє життя та пріоритети :)))
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу