Червона рута• 24 сентября в 20:06
Пфлеге. Претензии
Живу в Германии, устроилась на работу в частный дом престарелых. Все жители более или менее самостоятельные, но с психическими проблемами. Это далеко не работа мечты, и я пошла просто от безнадеги. Думала буду ходить себе на автомате, да и все. Но от начальства постоянно слышу претензии, что я недостаточно душевная, у них принято и поговорить, и обнять. Я поговорить могу, но эмоционально вовлекаться нет никакого желания. Как быть?
показать весь текст
1
8
Барвіночка• 24 сентября в 22:53
Ответ дляЧервона рута
Тогда получается какой-то конфликт. Потому что всех баб, ну многих, выгоняют на такие работы. Хоть хочешь, хоть нет. А в самих хаймах ждут какой-то мега мотивации
В моем хайме нет украинок-пфлег. Только немцы и другие национальности.
автор
Червона рута
• 24 сентября в 22:55
Ответ дляБарвіночка
Да. Я сначала не понимала почему они с бабушками обнимаются. А потом встретила подругу, которая делает аусбильдунг по этой профессии и она рассказала, что у них есть спецпредмет, где их учат всем этим контактам.
Ну где, где все эти любители объятий с аусбильдунгом. Почему тогда такая нехватка в этой сфере? Может, тогда стоит рил немного снизить ожидания? Господи, да многим реально не нужны те объятия 300 лет.
2
Барвіночка• 24 сентября в 22:55
Ответ дляKhmelnichanka
Ні, не найлегше.
Такі пансіонати - дуже дорогі, родина часто роками заощаджує, щоб близька людина доживала вік в догляді і турботі.
І там провідують батьків систематично.
І ніхто ніколи не дорікне тим, що типу «пркинули» і т.п.
Та повноцінний догляд, дозвілля, прогулянки, компанія.
А не сидіння в чотирьох стінах.
І діти, як правило, постійно навіщають батьків.
І черга в такі заклади - на роки.
Це якрпз престижно: забезпечити батькам гідну старість.
В нас просто трохи інший менталітет і інше ставлення.
Та в тій же Німеччині в такі хайми люди ідуть часто не від безвиході, а якраз в пошуку найкращого варіанту зустріти старість.
Такі пансіонати - дуже дорогі, родина часто роками заощаджує, щоб близька людина доживала вік в догляді і турботі.
І там провідують батьків систематично.
І ніхто ніколи не дорікне тим, що типу «пркинули» і т.п.
Та повноцінний догляд, дозвілля, прогулянки, компанія.
А не сидіння в чотирьох стінах.
І діти, як правило, постійно навіщають батьків.
І черга в такі заклади - на роки.
Це якрпз престижно: забезпечити батькам гідну старість.
В нас просто трохи інший менталітет і інше ставлення.
Та в тій же Німеччині в такі хайми люди ідуть часто не від безвиході, а якраз в пошуку найкращого варіанту зустріти старість.
Плюсую насчёт большой очереди . Только кто-то умирает, сразу же заезжает следующий жилец. Комнаты не простаивают
1
Барвіночка• 24 сентября в 22:56
Ответ дляЧервона рута
Да я так и делаю. Но после всех этих разговоров по душам с начальством чувствую себя под колпаком. Все время кажется, что недостаточно хорош и что за тобой пристально наблюдают: душевно ли улыбнулся, обнял ли. И нафига оно? Их семьи забили на них болт, какой эмпатии ждать от постороннего человека?
Семьи не забили. Здесь полностью другой менталитет.
4
автор
Червона рута
• 24 сентября в 22:56
Ответ дляБарвіночка
В моем хайме нет украинок-пфлег. Только немцы и другие национальности.
А украинок вообще мало, хоть и твердят, что мы заполонили всю Европу. Куда ни глянь, другие национальности
Треба ось так• 24 сентября в 22:59
Ответ дляБарвіночка
Семьи не забили. Здесь полностью другой менталитет.
Видно людей які недовго в цьому всьому
Чому наплив перед святами в лікарнях ?
Бо охота кудись полетіти а тут улюблена бабка з памперсами
Чому наплив перед святами в лікарнях ?
Бо охота кудись полетіти а тут улюблена бабка з памперсами
4
Барвіночка• 24 сентября в 22:59
Ответ дляЧервона рута
Ну где, где все эти любители объятий с аусбильдунгом. Почему тогда такая нехватка в этой сфере? Может, тогда стоит рил немного снизить ожидания? Господи, да многим реально не нужны те объятия 300 лет.
Нехватка потому что немцы вообще не любят напрягаться. Им и так хватает работы. Но сейчас активно едут пфлеги и аусбилдеры из разных стран. Потому что это самый лёгкий путь попасть в Германию. У меня очень много таких знакомых
Барвіночка• 24 сентября в 23:00
Ответ дляЧервона рута
А украинок вообще мало, хоть и твердят, что мы заполонили всю Европу. Куда ни глянь, другие национальности
В городе украинок очень много. В моем хайме почти нет.
МинерАлочка• 24 сентября в 23:00
Ответ дляБарвіночка
Нехватка потому что немцы вообще не любят напрягаться. Им и так хватает работы. Но сейчас активно едут пфлеги и аусбилдеры из разных стран. Потому что это самый лёгкий путь попасть в Германию. У меня очень много таких знакомых
попасть и в ней остаться. тех, кто в пфлеге, оставят даже после войны
1
Барвіночка• 24 сентября в 23:01
Ответ дляТреба ось так
Видно людей які недовго в цьому всьому
Чому наплив перед святами в лікарнях ?
Бо охота кудись полетіти а тут улюблена бабка з памперсами
Чому наплив перед святами в лікарнях ?
Бо охота кудись полетіти а тут улюблена бабка з памперсами
Вам хочется пообсирать немцев? На здоровье. Я один раз написала как оно есть на самом деле, но украинцы ж лучше знают как оно в Германии принято
1
Khmelnichanka• 24 сентября в 23:01
Ответ дляТреба ось так
То ж ясно що простіше оплатити ніж ставити своє життя з ніг на голову - чи щось інше я писала?
Звісно в першу ж чергу за бабцю думають , а не своє життя та пріоритети :)))
Звісно в першу ж чергу за бабцю думають , а не своє життя та пріоритети :)))
Так. І про бабцю теж думають.
Що вона не сидить в чотирьох стінах з ранку до вечора, а доглянута, нагодована, з прогулянками, гуртками, співбесідниками, заняттями.
І з присутністю рідних на вихідних.
Боже, мені б таку старість!
Я в сусідній темі писала, схожій: мій син з інвалідністю жив в такому хаймі тиждень минулого року.
І якби я мала змогу оформити цого туди на постійне місце проживання, то це було б краще для нього!
І для мене - теж.
Та в першу чергу - для нього.
Бо це зовсім не те, що українські будинки - інтернати та будинки престарілих.
Саме тому я з жахом думаю про те, що в майбутньому його чекає саме в наших закладах ((().
А от німецькі - мене б не злякали….
Якщо що, то я нікого нікуди не здаю, і весь догляд Pflege поки що здійснюю сама, вже майже 20 років.
Доглядаю на совість, я впевнена.
Та чи найкращий варіант це саме для людини з обмеженими можливостями - я не знаю….
Чесно.
Що вона не сидить в чотирьох стінах з ранку до вечора, а доглянута, нагодована, з прогулянками, гуртками, співбесідниками, заняттями.
І з присутністю рідних на вихідних.
Боже, мені б таку старість!
Я в сусідній темі писала, схожій: мій син з інвалідністю жив в такому хаймі тиждень минулого року.
І якби я мала змогу оформити цого туди на постійне місце проживання, то це було б краще для нього!
І для мене - теж.
Та в першу чергу - для нього.
Бо це зовсім не те, що українські будинки - інтернати та будинки престарілих.
Саме тому я з жахом думаю про те, що в майбутньому його чекає саме в наших закладах ((().
А от німецькі - мене б не злякали….
Якщо що, то я нікого нікуди не здаю, і весь догляд Pflege поки що здійснюю сама, вже майже 20 років.
Доглядаю на совість, я впевнена.
Та чи найкращий варіант це саме для людини з обмеженими можливостями - я не знаю….
Чесно.
1
автор
Червона рута
• 24 сентября в 23:01
Ответ дляБарвіночка
Нехватка потому что немцы вообще не любят напрягаться. Им и так хватает работы. Но сейчас активно едут пфлеги и аусбилдеры из разных стран. Потому что это самый лёгкий путь попасть в Германию. У меня очень много таких знакомых
Я просто не на своем месте, да. Но как вернуться на свое, я не знаю...
Треба ось так• 24 сентября в 23:04
Ответ дляБарвіночка
Вам хочется пообсирать немцев? На здоровье. Я один раз написала как оно есть на самом деле, но украинцы ж лучше знают как оно в Германии принято
Висновки агонь
ПС- краще піду спати , бо гарантовано половину робочого дня завтра обдзвонювати хочпіціуми , щоб виписати очєрєдну улюблену бабцю
3
автор
Червона рута
• 24 сентября в 23:05
Ответ дляБарвіночка
Значит уходите.
Работаю в альтенхайме. Пфлеги таки действительно обнимают жильцов, и ведут себя с ними как с друзьями. Это часть работы, часть рабочих обязанностей.
Работаю в альтенхайме. Пфлеги таки действительно обнимают жильцов, и ведут себя с ними как с друзьями. Это часть работы, часть рабочих обязанностей.
Вот куда мне уходить? После такого опыта я уже не уверена насчёт склада. Чувствую, и там будут требовать с улыбкой снимать полиэтилен
Барвіночка• 24 сентября в 23:05
Ответ дляМинерАлочка
попасть и в ней остаться. тех, кто в пфлеге, оставят даже после войны
Да. Наши девочки, которым 45+, пошли на аусбильдунги. Потому что другой возможности остаться у них нет, а в Украину обратно не хотят.
Треба ось так• 24 сентября в 23:05
Ответ дляKhmelnichanka
Так. І про бабцю теж думають.
Що вона не сидить в чотирьох стінах з ранку до вечора, а доглянута, нагодована, з прогулянками, гуртками, співбесідниками, заняттями.
І з присутністю рідних на вихідних.
Боже, мені б таку старість!
Я в сусідній темі писала, схожій: мій син з інвалідністю жив в такому хаймі тиждень минулого року.
І якби я мала змогу оформити цого туди на постійне місце проживання, то це було б краще для нього!
І для мене - теж.
Та в першу чергу - для нього.
Бо це зовсім не те, що українські будинки - інтернати та будинки престарілих.
Саме тому я з жахом думаю про те, що в майбутньому його чекає саме в наших закладах ((().
А от німецькі - мене б не злякали….
Якщо що, то я нікого нікуди не здаю, і весь догляд Pflege поки що здійснюю сама, вже майже 20 років.
Доглядаю на совість, я впевнена.
Та чи найкращий варіант це саме для людини з обмеженими можливостями - я не знаю….
Чесно.
Що вона не сидить в чотирьох стінах з ранку до вечора, а доглянута, нагодована, з прогулянками, гуртками, співбесідниками, заняттями.
І з присутністю рідних на вихідних.
Боже, мені б таку старість!
Я в сусідній темі писала, схожій: мій син з інвалідністю жив в такому хаймі тиждень минулого року.
І якби я мала змогу оформити цого туди на постійне місце проживання, то це було б краще для нього!
І для мене - теж.
Та в першу чергу - для нього.
Бо це зовсім не те, що українські будинки - інтернати та будинки престарілих.
Саме тому я з жахом думаю про те, що в майбутньому його чекає саме в наших закладах ((().
А от німецькі - мене б не злякали….
Якщо що, то я нікого нікуди не здаю, і весь догляд Pflege поки що здійснюю сама, вже майже 20 років.
Доглядаю на совість, я впевнена.
Та чи найкращий варіант це саме для людини з обмеженими можливостями - я не знаю….
Чесно.
Зато чесно
І для сина краще і для вас , а не виключно альтруїзм - нирку продамо щоб бабці - діду достойну старість організувати
І для сина краще і для вас , а не виключно альтруїзм - нирку продамо щоб бабці - діду достойну старість організувати
2
МинерАлочка• 24 сентября в 23:05
Ответ дляЧервона рута
Я просто не на своем месте, да. Но как вернуться на свое, я не знаю...
Не думаю, что там кто-то работает, потому что чувствует себя на своем месте. Это работа от безысходности и ради материальных причин
2
автор
Червона рута
• 24 сентября в 23:06
Ответ дляМинерАлочка
Не думаю, что там кто-то работает, потому что чувствует себя на своем месте. Это работа от безысходности и ради материальных причин
Ну вот утверждают, что любят
автор
Червона рута
• 24 сентября в 23:07
Ответ дляБарвіночка
Да. Наши девочки, которым 45+, пошли на аусбильдунги. Потому что другой возможности остаться у них нет, а в Украину обратно не хотят.
Не понимаю, зачем Германия такой ценой...
2
Барвіночка• 24 сентября в 23:07
Ответ дляЧервона рута
Вот куда мне уходить? После такого опыта я уже не уверена насчёт склада. Чувствую, и там будут требовать с улыбкой снимать полиэтилен
Пробуйтесь. Насчёт улыбки - привыкайте. Здесь улыбаются все.
МинерАлочка• 24 сентября в 23:07
Ответ дляБарвіночка
Да. Наши девочки, которым 45+, пошли на аусбильдунги. Потому что другой возможности остаться у них нет, а в Украину обратно не хотят.
И молодцы. Западенки вон уже большет 20 лет как за стариками в Италии ухаживают и деньги домой посылают
1
Барвіночка• 24 сентября в 23:09
Ответ дляМинерАлочка
Не думаю, что там кто-то работает, потому что чувствует себя на своем месте. Это работа от безысходности и ради материальных причин
Я бы в бетройунг пошла с удовольствием, если бы могла. Предпочла бы эту работу, а не работу в офисе и т д.
Барвіночка• 24 сентября в 23:09
Ответ дляЧервона рута
Не понимаю, зачем Германия такой ценой...
Не хотят в Украину. Готовы платить любую цену.
1
МинерАлочка• 24 сентября в 23:10
Ответ дляБарвіночка
Я бы в бетройунг пошла с удовольствием, если бы могла. Предпочла бы эту работу, а не работу в офисе и т д.
А какие там обязанности? В бетройунге?
Khmelnichanka• 24 сентября в 23:10
Ответ дляТреба ось так
Зато чесно
І для сина краще і для вас , а не виключно альтруїзм - нирку продамо щоб бабці - діду достойну старість організувати
І для сина краще і для вас , а не виключно альтруїзм - нирку продамо щоб бабці - діду достойну старість організувати
Ні.
Ми просто з вами по- рвзному бачимо достойну старість.
Я особисто в Бога прошу лише здоров»я, щоб якомога довше моі діти були при мені, і доглянуті - саме мною :).
Але якщо б раптом що, то німецький варіант державного догляду влаштував би мене більше за український….
Та це вже моя особиста болюча тема і мій найбільший страх, теми допису напряму він не стосується.
Ми просто з вами по- рвзному бачимо достойну старість.
Я особисто в Бога прошу лише здоров»я, щоб якомога довше моі діти були при мені, і доглянуті - саме мною :).
Але якщо б раптом що, то німецький варіант державного догляду влаштував би мене більше за український….
Та це вже моя особиста болюча тема і мій найбільший страх, теми допису напряму він не стосується.
3
1
автор
Червона рута
• 24 сентября в 23:12
Ответ дляБарвіночка
Пробуйтесь. Насчёт улыбки - привыкайте. Здесь улыбаются все.
Ну а что, если я не хочу? С самого начала мы только и делаем, что подстраиваемся. Улыбаемся, стараемся быть приветливыми. Кому не лень тыкают носом, что мы здесь на птичьих правах и должны от счастья писаться, что аж в самой Германии... Но каждая из нас до хрена и так вложила: работая на непрестижных работах, делясь своим опытом и временем, увеличивая выручку курсам и коучам, воспитывая детей, у которых есть все шансы стать новыми налогоплательщиками...
2
1
Треба ось так• 24 сентября в 23:13
Ответ дляKhmelnichanka
Ні.
Ми просто з вами по- рвзному бачимо достойну старість.
Я особисто в Бога прошу лише здоров»я, щоб якомога довше моі діти були при мені, і доглянуті - саме мною :).
Але якщо б раптом що, то німецький варіант державного догляду влаштував би мене більше за український….
Та це вже моя особиста болюча тема і мій найбільший страх, теми допису напряму він не стосується.
Ми просто з вами по- рвзному бачимо достойну старість.
Я особисто в Бога прошу лише здоров»я, щоб якомога довше моі діти були при мені, і доглянуті - саме мною :).
Але якщо б раптом що, то німецький варіант державного догляду влаштував би мене більше за український….
Та це вже моя особиста болюча тема і мій найбільший страх, теми допису напряму він не стосується.
Ясно що о догляд в Німеччині кращий , але організація достойної старості зроблена не тільки для людини старого віку
Барвіночка• 24 сентября в 23:14
Ответ дляМинерАлочка
А какие там обязанности? В бетройунге?
Общаются со стариками, играют с ними, читают, гуляют. И немного хозяйственных дел.
Но мне именно нравится работать с людьми. С удовольствием пошла бы работать с беженцами, или нечто подобное.
Но мне именно нравится работать с людьми. С удовольствием пошла бы работать с беженцами, или нечто подобное.
1
Khmelnichanka• 24 сентября в 23:15
Ответ дляТреба ось так
Ясно що о догляд в Німеччині кращий , але організація достойної старості зроблена не тільки для людини старого віку
Вибачте, я не зовсім зрозумвла комент. Можете прояснити? Дякую.
Барвіночка• 24 сентября в 23:16
Ответ дляЧервона рута
Ну а что, если я не хочу? С самого начала мы только и делаем, что подстраиваемся. Улыбаемся, стараемся быть приветливыми. Кому не лень тыкают носом, что мы здесь на птичьих правах и должны от счастья писаться, что аж в самой Германии... Но каждая из нас до хрена и так вложила: работая на непрестижных работах, делясь своим опытом и временем, увеличивая выручку курсам и коучам, воспитывая детей, у которых есть все шансы стать новыми налогоплательщиками...
Забудьте вы эти украинские понты про престижные и непристижные работы))) ну бред же) царицы блин приехали в Германию и оказывают ей честь своим присутствием))) меня кстати ни разу не тянули носом, что я здесь на птичьих правах. Но я искренне люблю людей, и улыбаюсь им искренне.
Не нравится- до домцю)))
Не нравится- до домцю)))
4
3
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу