На межі розлучення. Підтримка

Дівчата привіт., знаю, що багато хто пройшов це і багато хто проходить цей процес. Мені потрібна порада, бачення зі сторони, я розумію, що я сама приймаю рішення і відповідальна за нього тільки Я.
У шлюбі 13 років, загалом разом близько 16 років,. Є дитина 11 років На даний момент ми місяць, як не живемо разом. Він мій перший чоловік, перші стосунки, з війною я зрозуміла, що я живу не так як хочу, що ми просто живемо, як сусіди, спільного між нами тільки дитина. Аналізуючи наше спільне життя зараз, я навіть не можу згадати моменти, за які можна чіплятись. Так він не пив, не бив, зарплату приносив, але я вважаю, що це база, а не умова, бо я це саме роблю в шлюбі, а що крім цього. Ми живемо всі роки подружнього життя з мамою моєю, (але вона ніколи майже не втручалась в наше життя), можливо з самого початку ми не були удвох можна так сказати. Чоловік інфантильний, за всі роки подружнього життя ми ні разу удвох нікуда не сходили (кіно, театр, подорож хоча б короткострокова на 2-3 дні), від мене ініціатива йшла, я пропоную у нього знаходиться 100 відмазок, то далеко, то гроші, то дитина не витримає поїздку, на хвилиночку 11 років. В розвитку дитини також, коли він був малим він зі скандалом пішов з ним на велосипеді навчити його катати( я у відповідь почула мене ніхто не вчив), дитина ходить до басейну 2 роки, він ні разу його не завів туди і не захотів побачити, як він там плаває, при чому сам не зайнятий в той момент, виду його я. До мене ніжності ніякої, можливо він не вміє, або не навчився її проявляти, в сексі немає, ні поцілунків в шию, ні прогладжувань, він тільки отримує своє задоволення і все, він швидко збуджується робить процес і все, коли і я не відповідаю він обрається, але я ж повинна мати до себе ласку , як я можу збудитись тільки від одного виду члена і все, в те, що в тебе його сують, дівчата вибачте за відкритість, але так і є. Тобто де брати емоції, щоб підтримувати цей шлюб, якщо їх не було(((. Йому і на дивані добре, і все в нього добре. Я відчуваю, що я на 5 поверсі, а він на 1. Що ми все дали один одному і все взяли з цих відносин, що можна. Мама мене підтримує в цьому питанні, у нас не було якихось грандіозних скандалів, але мама бачила це ( равнодушне відношення, нічого не хотіння робти і все). були розмови з ним він вважає, що що тобі потрібно всі так живуть. На даний етап я синові говорю, подзвони до батька, дізнайся, як справи, того, він говорить потім позвою і так, далі тобто я у сина не бачу смутку за ним, у нього все мама(((. Чи скучаю я за ним...?просто, що фізично він знаходився поряд. І мене не перестає гризти совість, що я йому зламала комфортне для нього життя.....побутове.