ДолькиКабана• 08 октября в 15:26
Чи підтримайте, чи добіть...
На днях має бути у мене ДН, 45
І чим ближче, тим сильніше мене накриває... В цьому віці майже нічого не маю. Замолоду була дуже довірлива, багато допомагала подружкам, тільки згодом зрозуміла що потрібна була їм тільки щоб пожити у мене, чи покористуватись допомогою батьків моїх (тоді вони могли допомагати в лікуванні, коли ні до лікаря доброго не потрапиш, ні на обстеження, а комерційної медицини ще не існувало). Звісно, безкоштовно...
Якось після усвідомлення, яка була довірлива і сліпа, вже не хотіла і досі не хочу мати подруг. Так, є приятельки хороші... Зі мною завжди всі любили поговорити чи порадитись, але коли почала потихеньку обмежувати "вічних плакальниць" та "жертв" - частина приятельок теж кудись поділась. Ну, то таке, думаю у багатьох так.
Заміж виходила невдало, через 9 років ледве втекла, якось поступово так вийшло що мала мільйон обов´язків до чоловіка та його батьків, і все їм було не так і не то, а я по їх словам сама гірша. Але при цьому чомусь розводу мені чоловік не давав, труївся, вішатися бігав... Така я була погана напевно. Пішла до нього без нічого, напередодні ковіду. Нормально заробляла, та за роки шлюбу всі гроші йшли на ремонт його квартири (( От дурне було... Розійшлась, вернулась додому, і тут ковід, і я втрачаю роботу ((( І півтора роки, поки все лежало, перебивалась заробітками онлайн. Перекваліфікувалась, зараз змінила вже 3 роботу по новому профілю, щоразу трішки кращі умови. Але, але...
Що зараз маю? Нічого (( ЗП що дозволяє хоч більш-менш триматися сьогодні, давати раду собі та донатити. Але зібрати на житло - не зможу. Живу вдома з батьками. Дітей немає. Стосунків немає, не хочу ні за що більше, з мене вистачило чоловіка. Стан такий наче я дуже-дуже стомилась, і ніколи не відпочину. У однокласників діти студенти, нові квартири, відпочинки шикарні, ювілеї в заміських комплексах по 50 тис за добу... А я без нічого цього (( Сумно.
Весь час старалась, ніколи не відпочивала толком, завжди працювала, а до такого віку не маю чим і похвалитись ((( І чи зможу чогось досягти - сумніваюсь ((
І чим ближче, тим сильніше мене накриває... В цьому віці майже нічого не маю. Замолоду була дуже довірлива, багато допомагала подружкам, тільки згодом зрозуміла що потрібна була їм тільки щоб пожити у мене, чи покористуватись допомогою батьків моїх (тоді вони могли допомагати в лікуванні, коли ні до лікаря доброго не потрапиш, ні на обстеження, а комерційної медицини ще не існувало). Звісно, безкоштовно...
Якось після усвідомлення, яка була довірлива і сліпа, вже не хотіла і досі не хочу мати подруг. Так, є приятельки хороші... Зі мною завжди всі любили поговорити чи порадитись, але коли почала потихеньку обмежувати "вічних плакальниць" та "жертв" - частина приятельок теж кудись поділась. Ну, то таке, думаю у багатьох так.
Заміж виходила невдало, через 9 років ледве втекла, якось поступово так вийшло що мала мільйон обов´язків до чоловіка та його батьків, і все їм було не так і не то, а я по їх словам сама гірша. Але при цьому чомусь розводу мені чоловік не давав, труївся, вішатися бігав... Така я була погана напевно. Пішла до нього без нічого, напередодні ковіду. Нормально заробляла, та за роки шлюбу всі гроші йшли на ремонт його квартири (( От дурне було... Розійшлась, вернулась додому, і тут ковід, і я втрачаю роботу ((( І півтора роки, поки все лежало, перебивалась заробітками онлайн. Перекваліфікувалась, зараз змінила вже 3 роботу по новому профілю, щоразу трішки кращі умови. Але, але...
Що зараз маю? Нічого (( ЗП що дозволяє хоч більш-менш триматися сьогодні, давати раду собі та донатити. Але зібрати на житло - не зможу. Живу вдома з батьками. Дітей немає. Стосунків немає, не хочу ні за що більше, з мене вистачило чоловіка. Стан такий наче я дуже-дуже стомилась, і ніколи не відпочину. У однокласників діти студенти, нові квартири, відпочинки шикарні, ювілеї в заміських комплексах по 50 тис за добу... А я без нічого цього (( Сумно.
Весь час старалась, ніколи не відпочивала толком, завжди працювала, а до такого віку не маю чим і похвалитись ((( І чи зможу чогось досягти - сумніваюсь ((
5
28
1
6
Дама-мадама• 08 октября в 15:29
У вас через весь рассказ ваш красной нитью идет - жертвенное состояние, а оно как правило притягивает тех кто хочет вами «поживиться»
1
27
1
4
Леди_в_ночи• 08 октября в 15:30
Ну вы ж сами пишете, что отношений с мужчинами больше не хотите. Откуда тогда взяться квартирам, отдыхам, юбилеям?)
21
8
4
Молчунья• 08 октября в 15:30
Перестать смотреть на других. Некоторых это мотивирует конечно, но от знания что у кого-то сын студент- у вас он не появится. Жить и радоваться тому что имеете, как бы банально не звучало.
1
31
Не рахую, а вважаю• 08 октября в 15:31
А чому б вам не завести роман і дружбу з самою собою?
Погуляйте, сходіть до косметолога, відведіть себе в ресторан. Перестаньте хотіти жити як у сі.
І хотіть жити як ви сама того бажаєте
Погуляйте, сходіть до косметолога, відведіть себе в ресторан. Перестаньте хотіти жити як у сі.
І хотіть жити як ви сама того бажаєте
3
6
25
ПочтальЁнша• 08 октября в 15:31
Автор, не мне судить. Но я скажу так. Мне 41. Нет ничего. Здоровья тоже. Т.к. переселенка - потеряла всё, кроме близких - это единственное меня держит в трезвом уме.
Но. Двое детей и нет жилья, нет денег, нет здоровья. Отсюда нет возможности заработать. Херня херней. И самой толком жить нормально не получается и детям не смогу ничего дать. Одна надежда, что у них хватит силы воли выучиться и самостоятельно пробиваться в жизни.
Так вот......у вас жизнь точно не хуже.
Но. Двое детей и нет жилья, нет денег, нет здоровья. Отсюда нет возможности заработать. Херня херней. И самой толком жить нормально не получается и детям не смогу ничего дать. Одна надежда, что у них хватит силы воли выучиться и самостоятельно пробиваться в жизни.
Так вот......у вас жизнь точно не хуже.
7
1
32
Люблю ВалЄру• 08 октября в 15:32
Вам 45, вже давно пора не оглядатись на будь кого. У вас було непросте життя. І стресу вистачало. Добре що ідіотів немає поруч, дітей немає, немає стресу і відповідальності з ними пов´язаного. У вас гарні умови для особистого часу, щастя і будь яких рішень. Ви не повинні відповідати ні стандартам, ні очікуванням, ні вимогам від будь кого. Ви вільна і це головна перевага
1
1
5
32
Не рахую, а вважаю• 08 октября в 15:32
Автор я такого ж віку як і ви.
І в голому остатку маю все те ж що і ви.
Тільки відношення до життя в мене інше.
Я вже не живу для чоловіка, дітей, і ще когось.
Нарешті я почала жити сама для себе.
І це досить не погане аідчуття
І в голому остатку маю все те ж що і ви.
Тільки відношення до життя в мене інше.
Я вже не живу для чоловіка, дітей, і ще когось.
Нарешті я почала жити сама для себе.
І це досить не погане аідчуття
2
21
Люблю ВалЄру• 08 октября в 15:33
Ответ дляVeronika-8b5f
Нужно было держаться за мужчину 😅
Навіщо?
5
Лиса Патрикевна• 08 октября в 15:33
Ті картинки які ви бачите, про щасливе життя і стосунки, не завжди відповідають дійсності. В кожного є безліч різних проблем.
Щоб я змінила у вашому випадку? Найменше - це робота над собою, стилем, тілом. Знаєте, якщо ви в 45 зможете бути стрункою і доволі підтягнутою, займатись в залі це вже викликає повагу і цікавість. Грошей для цього багато не потрібно.
Щоб я змінила у вашому випадку? Найменше - це робота над собою, стилем, тілом. Знаєте, якщо ви в 45 зможете бути стрункою і доволі підтягнутою, займатись в залі це вже викликає повагу і цікавість. Грошей для цього багато не потрібно.
1
18
1
автор
ДолькиКабана
• 08 октября в 15:33
Ответ дляДама-мадама
У вас через весь рассказ ваш красной нитью идет - жертвенное состояние, а оно как правило притягивает тех кто хочет вами «поживиться»
то може так по тексту, бо я зараз приунивша така...
було таке, якось я усвідомила що багато до мене липне тих, хто на мені потім виїжджає, і почала над цим працювати. звісно, не можу сказати що прям так навчилась відсікати, але відмовляю зараз без проблем, і плакальниць вмію зупиняти. ну, мабуть, десь в душі якась ’обіженка’ ще в мені живе )))
було таке, якось я усвідомила що багато до мене липне тих, хто на мені потім виїжджає, і почала над цим працювати. звісно, не можу сказати що прям так навчилась відсікати, але відмовляю зараз без проблем, і плакальниць вмію зупиняти. ну, мабуть, десь в душі якась ’обіженка’ ще в мені живе )))
4
2
Veronika-8b5f• 08 октября в 15:34
Ответ дляЛюблю ВалЄру
Навіщо?
Не одна была бы
Не ныла
А теперь что? Ноет только )
Не ныла
А теперь что? Ноет только )
16
2
Попельшка• 08 октября в 15:35
Общее ощущение что у вас вечный фокус на других, а не на себе. И в конце концов вас это истощило. Что сейчас вы делаете для себя?
1
Люблю ВалЄру• 08 октября в 15:35
Ответ дляVeronika-8b5f
Не одна была бы
Не ныла
А теперь что? Ноет только )
Не ныла
А теперь что? Ноет только )
Має повне право, жити як хоче.
4
автор
ДолькиКабана
• 08 октября в 15:35
Ответ дляVeronika-8b5f
Нужно было держаться за мужчину 😅
це йому за мене треба було
зі мною - підняв кваліфікацію, довчився, став начальником відділу
чи це випадково співпало, чи ні, але - після того, як пішла від нього, він з тієї роботи звільнився зі скандалом, і пішов кудись рядовим програмістом...
зі мною - підняв кваліфікацію, довчився, став начальником відділу
чи це випадково співпало, чи ні, але - після того, як пішла від нього, він з тієї роботи звільнився зі скандалом, і пішов кудись рядовим програмістом...
4
9
Veronika-8b5f• 08 октября в 15:35
Ответ дляЛюблю ВалЄру
Має повне право, жити як хоче.
Ну так пусть живет 😀
1
Леди_в_ночи• 08 октября в 15:36
Ответ дляДолькиКабана
це йому за мене треба було
зі мною - підняв кваліфікацію, довчився, став начальником відділу
чи це випадково співпало, чи ні, але - після того, як пішла від нього, він з тієї роботи звільнився зі скандалом, і пішов кудись рядовим програмістом...
зі мною - підняв кваліфікацію, довчився, став начальником відділу
чи це випадково співпало, чи ні, але - після того, як пішла від нього, він з тієї роботи звільнився зі скандалом, і пішов кудись рядовим програмістом...
А чего добились вы?
3
1
Люблю ВалЄру• 08 октября в 15:36
Ответ дляVeronika-8b5f
Ну так пусть живет 😀
То вона це робить. Хоче нити ниє, як і з усіма іншими емоціями
3
Veronika-8b5f• 08 октября в 15:36
Ответ дляДолькиКабана
це йому за мене треба було
зі мною - підняв кваліфікацію, довчився, став начальником відділу
чи це випадково співпало, чи ні, але - після того, як пішла від нього, він з тієї роботи звільнився зі скандалом, і пішов кудись рядовим програмістом...
зі мною - підняв кваліфікацію, довчився, став начальником відділу
чи це випадково співпало, чи ні, але - після того, як пішла від нього, він з тієї роботи звільнився зі скандалом, і пішов кудись рядовим програмістом...
То есть вы его продвинули
Его успех благодаря вам
А вы никак не преуспели за эти отношение и после ?) почему пантокрин не ушли раз все так плохо
Когда плохо не живут 9 лет
Его успех благодаря вам
А вы никак не преуспели за эти отношение и после ?) почему пантокрин не ушли раз все так плохо
Когда плохо не живут 9 лет
2
автор
ДолькиКабана
• 08 октября в 15:36
Ответ дляНе рахую, а вважаю
А чому б вам не завести роман і дружбу з самою собою?
Погуляйте, сходіть до косметолога, відведіть себе в ресторан. Перестаньте хотіти жити як у сі.
І хотіть жити як ви сама того бажаєте
Погуляйте, сходіть до косметолога, відведіть себе в ресторан. Перестаньте хотіти жити як у сі.
І хотіть жити як ви сама того бажаєте
так і роблю ))
сама собі порадниця, сама себе вигулюю, сама собі подарунки роблю...
зараз живу як сама собі хочу, є таке. але хз як воно далі, одинокою з роками напевно буде сумно
сама собі порадниця, сама себе вигулюю, сама собі подарунки роблю...
зараз живу як сама собі хочу, є таке. але хз як воно далі, одинокою з роками напевно буде сумно
5
Посудомойка• 08 октября в 15:36
Така кількість пригод може й коняку з ніг збити, а ви втримались. Більше уваги собі і жити помаленьку, в своє задоволення.
6
Не рахую, а вважаю• 08 октября в 15:37
Ответ дляДолькиКабана
то може так по тексту, бо я зараз приунивша така...
було таке, якось я усвідомила що багато до мене липне тих, хто на мені потім виїжджає, і почала над цим працювати. звісно, не можу сказати що прям так навчилась відсікати, але відмовляю зараз без проблем, і плакальниць вмію зупиняти. ну, мабуть, десь в душі якась ’обіженка’ ще в мені живе )))
було таке, якось я усвідомила що багато до мене липне тих, хто на мені потім виїжджає, і почала над цим працювати. звісно, не можу сказати що прям так навчилась відсікати, але відмовляю зараз без проблем, і плакальниць вмію зупиняти. ну, мабуть, десь в душі якась ’обіженка’ ще в мені живе )))
Давайте так. В мене також проблема була. Я її пропрацьовувала з психологом.
То не люди такі. То ви така.
Я ж вже бачу ваш образ ’ хорошої дівчинки’
Хорошою ви можете бути виключно тоді коли когось спасайте, допомогаєте в ще ( вишенька на торті) жертвуєте собою або своїми інтересами.
Ви щаслива тільки тоді коли навколо вас щасливі люди.
Треба виривати з себе це з корінням.
В бути щасливою коли вам добре.
Ще іноді це називають егоїзмом
То не люди такі. То ви така.
Я ж вже бачу ваш образ ’ хорошої дівчинки’
Хорошою ви можете бути виключно тоді коли когось спасайте, допомогаєте в ще ( вишенька на торті) жертвуєте собою або своїми інтересами.
Ви щаслива тільки тоді коли навколо вас щасливі люди.
Треба виривати з себе це з корінням.
В бути щасливою коли вам добре.
Ще іноді це називають егоїзмом
3
4
2
Шумелка Мышь• 08 октября в 15:37
Ви можете взяти під опіку підрощену дитину. діло богоугодне.
*тікаю, бо щас насують)
*тікаю, бо щас насують)
2
2
3
1
6
автор
ДолькиКабана
• 08 октября в 15:38
Ответ дляПочтальЁнша
Автор, не мне судить. Но я скажу так. Мне 41. Нет ничего. Здоровья тоже. Т.к. переселенка - потеряла всё, кроме близких - это единственное меня держит в трезвом уме.
Но. Двое детей и нет жилья, нет денег, нет здоровья. Отсюда нет возможности заработать. Херня херней. И самой толком жить нормально не получается и детям не смогу ничего дать. Одна надежда, что у них хватит силы воли выучиться и самостоятельно пробиваться в жизни.
Так вот......у вас жизнь точно не хуже.
Но. Двое детей и нет жилья, нет денег, нет здоровья. Отсюда нет возможности заработать. Херня херней. И самой толком жить нормально не получается и детям не смогу ничего дать. Одна надежда, что у них хватит силы воли выучиться и самостоятельно пробиваться в жизни.
Так вот......у вас жизнь точно не хуже.
тримайтесь
скільки років вашим малим?
скільки років вашим малим?
автор
ДолькиКабана
• 08 октября в 15:38
Ответ дляЛюблю ВалЄру
Вам 45, вже давно пора не оглядатись на будь кого. У вас було непросте життя. І стресу вистачало. Добре що ідіотів немає поруч, дітей немає, немає стресу і відповідальності з ними пов´язаного. У вас гарні умови для особистого часу, щастя і будь яких рішень. Ви не повинні відповідати ні стандартам, ні очікуванням, ні вимогам від будь кого. Ви вільна і це головна перевага
дякую
Не рахую, а вважаю• 08 октября в 15:38
Ответ дляДолькиКабана
так і роблю ))
сама собі порадниця, сама себе вигулюю, сама собі подарунки роблю...
зараз живу як сама собі хочу, є таке. але хз як воно далі, одинокою з роками напевно буде сумно
сама собі порадниця, сама себе вигулюю, сама собі подарунки роблю...
зараз живу як сама собі хочу, є таке. але хз як воно далі, одинокою з роками напевно буде сумно
Ну як мінімум ще не один кіт, а тим паче пес, не набив хозяйці морду, і не сказав що вона нікчема
12
1
1
Сирожено_пирожено• 08 октября в 15:39
Сьехать от мамы с папой, это срочно. И при встрече с подругами не беды мусолить, а веселиться, ходить по магазинам, гулять, ходить в кино какое то. Мужик сам найдется
13
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу