Дівчата, поясніть мені цей феномен

Просто чоловік - паразит такий собі. Він нездатний ділитися енергією. Він може лише споживати.
В цьому шарять спеціалісти по «родовим програмам» чи як їй. Вони ж заявляють, що мол чому не можна зраджувати: бо через секс жінка пі‘єлнується до роду коханця, і живить енергією там ВСІХ. І це її послаблює. А чоловіку (коханцю) і його роду - зашибісь.

Я дуже добре вас розумію.
Хочу, щоб був поряд. Просинатися разом. Йти пити каву в суботу, і гуляти потім.
Коли розмова, це як продовження думок, наче з собою розмовляти

Мені тут порадниці сказали, що в мене невроз.

Якщо це пропрацювати, то можна жити на іншому

Так, менше. Якщо вони звісно мають цих своїх дітей

Автор, это все разное. Одно дело, когда муж далеко. Другое дело когда вы свободный человек. Психологи скорее говорят это свободным женщинам.
Когда я была не в отношениях, у меня было много разных знакомств, свиданий, принимала ухаживания. И разве это было плохо? Я не чувствовала себя несчастной, хотя не спорю хотелось найти единственного. Но этот период был тоже интересным и весёлым. С одним от тцк вдвоем бежали, с другим ездили на вечеринку в загородный комплекс, с третьим просто пошли на интересный фильм. И да, я дарила им свой позитив и лёгкость, я могла бы и без них жить и придумать себе другие занятия.
Но у вас совершенно другая ситуация. Ваш любимый человек, отец вашего ребенка далеко - конечно вы будете скучать и тлеть душой. И никакой психолог вам здесь не поможет. Могу вам только пожелать терпения и окончание этого ужаса. А восприятие ситуации у вас вполне нормальное.

звідки ви знаєте, як інші люди люблять своїх дітей?

Вы нормальная, извините? Моя подруга потеряла сына на войне. Вы реально думаете, что у неё какая-то ’не такая травма’?

Мова про ’ забрати’ ’віддалити’
А не померти.
Коли людина близька помирає це важка травма.
І це не стосується цієї теми

В этой теме муж автора служит. Не по своей воле эти люди оказались друг без друга надолго, если не навсегда. И да - это травма. Для всех нормальных семей.

Ви не можете знати за всіх. Комусь гірше. Комусь краще. Спробуйте навчитися не порівнювати себе з іншими. Навіть з собою ранішою не порівнювати. Бо раніше ви були в інших умовах і з іншим досвідом.
Ви маєте право на всі емоції, не тільки на позитивний позитив.
Ви можете не бути щасливою в повному сенсі, але можете не бути нещасною. Не знаю, як правильно пояснити. Щось на зразок душевного спокою, наскільки це можливо. Стан очікування, по можливості спокійний, без завищених і нафантазованих очікувань, бо ми не можемо знати, яким він повернеться. Бо, як я вже писала, він там теж міняється і не на очах, не паралельно вам, неможливо вчасно зреагувати на такі окремі зміни. Чекайте так, як ті, хто пережив Освенціум. Хто там перший вмер? Оптимісти і песимісти. Наша мета - дожити до часу, коли це все скінчиться і бажано в здоровому глузді.
Добре, якщо є робота, діти, друзі, інші заняття. Відчувайте окремі щасливі моменти. От сьогодні сонечко і шуршить листя. Я теж піду погуляю. Я навчилась гуляти 10 тис кроків+. Але в теплий час. Зимою майже не виходила. Не люблю холод.

А зачем страдать

Тому ще це природній процес.
Я не беру під увагу маргиналів і людей з психічними проблемами

Я про інше писала.
Не перекручуйте

Ніяк. Менше слухайте, що кажуть і пишуть. У кожного своя ситуація. Щасливі самі ті, кому з чоловіком було погано. Тут навіть не до чоловіка прив´язка, комусь і з дітьми/батьками погано. Ті, хто себе любить понад усе, періодично змінюють оточення, пояснюючи... я ні до кого не прив´ язуюсь. В реалії це не так, просто старим оточенням стає важко маніпулювати. І я не бачила повністю самостійних і незалежних ні чоловіків, ні жінок, а говорити можна все що завгодно... Як в тому анекдоті... А ви теж кажіть 😊

Жити моментом - це зараз дуже актуально, про Освенціум читали вже всі, але ж, головне, взяти і повернути себе на 180°, це не блондинку в брюнетку перефарбувати. Це змінити себе, змусити жити по іншим правилам, отак 40р. забути і раз народитися заново. Як це зробити? Бо лише одне пояснення, навантажити себе роботою, заняттями, щоб не було вільної хвилини для подумати, прибіг і заснув і завтра знову те ж саме. Не планувати нічого. Але на 4 році це вже не діє. І якогось адекватного рішення навіть психологи не радять, окрім полюбіть себе і живіть лише заради себе.

автор, це поради жінкам які в пошуку. А не тим які в розлуці з коханою людиною. Для прикладу, уявіть собі дві уявні ситуації. У першій:прокидаєтеся ви ранком, і такий гарний чудовий день, ви виспана, гарно поснідали, погода чудова, і ви собі думаєте:подзвоню подружці/хлопцю/кавалеру, запропоную сходити в кафе, потім погуляємо парком, потім увечері подивимося фільм у мене вдома піід суші/піцу. Ви класно проводите день.
Інша ситуація: ви прокидажткся з поганим самопочуттям, пмс, голова болить, погода нидосна, зла на весь світ, все дратує, грошей нема. Думаєте, дай наберу подружку/кавалера, бо шось так гидко, може розрадять трохи. Приходить подруга, вам легше і веселіше не стає, подруга дратує своїми розмовами, і ви вже жалкуєте що взагалі її позвали. В результаті ви взагалі сретеся з нею, вивалюєте на неї все своє роздратування і виганяєте.
Глобально, психологи радять знайомитися з новими людьми коли ви в першій ситуації. Мені здається, це не від статі навіть залежить, кожен іде в знайомства з ціллю знайти радість в партнері а не шукає кого рятувати і розважати.Є й такі звичайно, в кожного свої психологічні бздики, але ми говоримо про більшість нормальних адекватних людей. Це коли ви вже близькі рідні люди, то підтримужте один одного в різних ситуаціях, але початково, ніхто сумних, проблемних, забембаних життям людей не шукає. Мова саме про це, а не про те що вам потрібен чоловік.

А мені добре бути самій). Я люблю самотність - люблю гуляти по парку, ходити самій на каву, читати. Хіба що бракує допомоги по господарству і хочеться з кимось в театр вийти або поїхати кудись разом. Чоловік зараз в учбовій частині

Щиро дякую.

Щиро дякую. Теж гуляю поки тепло. Ненавиджу холод. Хоча радять гуляти за б-я погоди. І вік вже такий, що дійсно необхідно рухатися, робота сидяча, але як себе заставити, якщо холодно.