Дівчата, поясніть мені цей феномен

Давно.

Ага
Особенно обидно смотреть как другие идут с мужьями, парнями
А ты одна из-за войны

я б сказала, що вони не залежать, а враховують наявність дітей, батьків і тд.

Я питаю. Скільки часу після розлучення пройшло,?

уявіть собі стіл. у нього 4 ніжки. так само і в житті - кожна сфера - це як ніжка для стола. любов до чоловіка - це теж одна з ніжок. якщо ви ВСЕ ставите на цю сферу, то ваш стіл просто не стоятиме на одній нозі. а якщо у вас багато сфер, які вам дають радість, то ваш стіл буде набагато більш стійким)) і встоїть, навіть якщо чоловік зараз не з вами або якщо його взагалі немає, навіть, якщо для вас ця сфера найважливіша.

Гарне порівняння. Особливо коли стіл був з однією ніжкою. І та ніжка чоловік

Так не кров формує прив´язаність, а стосунки.
Думаєте батьки, які свідомом всиновлюють дитину, люблять її менше, ніж ви своїх?

та не стане. але навіть з однією рукою люди звикають жити і функціонувати.
вам треба заповнювати цю пустоту чимсь іншим.

Ну яка інша. Бути щасливою без чоловіка-це норма - от і запитую як?

Та ні тут всі щасливі без чоловіків.

Все. Дочитала що чоловік служить.
То ця історія психологів то абсолютно не ваша історія
Там мова про жінок які не в стосунках.
А у вас є стосунки. У вас емоційний зв´язок.
В звісно ви маєте право сумувати

Цей період я вже пройшла. У мене мій шлях і він мене цікавить.

Мій 4-й
З часом з´являється ще інша проблема. Ви міняєтесь і старієте обидва окремо. І в певній мірі сумуєте за ним колишнім. Потім буде потрібен час на зворотню адаптацію.
Закривайте тему. Шукайте спільноту жінок військових у вашому місті. Тут вас не зрозуміють і не підтримають, тільки гірше стане після всього прочитаного.

Ще раз. Є емоційні зв´язки.
Ті жінки що щасливі без чоловіків ці зв´язки або порвали або нові ще не побудували.
От і все

Де я писала що я розлучена?

Вибачте. Я не дочитала що чоловік служить.

от подумайте, чоловіки як правило помирають раніше за жінок. і кожна з нас рано чи пізно залишиться одна. тому треба мати ще якихось людей поруч, друзів, родичів, а не одного лише чоловіка. щоб було, з ким піти погуляти, піти в кіно і т.п.
чоловік може фею собі знайти, наприклад, і що тоді, не жити? не гуляти? не радіти більше ніколи нічому?

Але ж стіл неповноцінний.

Не з однією, але душевне на тій ніжці. Я не про ніжки. Як стати щасливою, щоб не сумувати, не почуватися самотньою, відразу кажу дитина поруч чоловіка не заміняє і прогулянка з нею також.

Погоджуюсь.

У вас є чоловік, але він далеко. Це цілком нормально, що вам без нього сумно, самотньо і хочеться, щоб він був поряд.
Це швидше порада для самотніх - для здорових стосунків потрібно самій бути наповненою і самодостатньою, щоб не розчинятися в стосунках і не втрачати себе, а також вміти віддавати. Партнер не повинен заліковувати емоційні рани, завдані в минулому (батьками чи колишніми партнерами).
Я самотня (без сім´ї та дітей) і ще донедавна вважала себе цілком самодостатньою. Принаймі мені самій не нудно, не сумно, не скучно і я завжди знайду чим заповнити свої дні та вечори. Я загалом інтроверт, мені навіть присутність друзів іноді заважає і хотіла б, наприклад, прогулятися наодинці.
Так от ще місяці 2 тому впевнено казала, що стосунків більше не хочу, на особистому житті ставлю хрест і взагалі для чого мені чоловіки. Ну все логічно, самотність люблю, самій мені не скучно, секс цілком заміняють іграшки і лібідо не високе. Але проходжу сеанси психотерапії (зовсім інше питання опрацьовую) і в процесі спадає ’броня’ і внутрішні захисти. Минулого тижня таки плакала наодинці, бо бракує близькості. Тобто самодостатність корисна, але потребу в близькості і присутності вона не відміняє.

Так може у вашому випадку ви маєте право сумувати?

Полностью с вами согласна.
А вообще: все эти психолухи будут трындеть и убеждать вас нести к ним денежку и лечить ментальные проблемы которых нет. Потому что решая ваши проблемы они лишатся клиента.

Звикнути жити це не про щастя.

Ви мегадивно поставили питання. Старпості до вас не відноситься бо у вас є чоловік.
А ви чомусь хочете навчитись жити без нього щасливо

Если есть отношения хоть с кем-то: с мужем, с детьми, с мамой, то ты зависим. Это жизнь. Мы все в сети отношений, и это называется близкое окружение.
Есть одинокие волки, но их мало, и это скорее исключение.

У психологів достатньо клієнтів, які мотивовані на роботу, яких не треба ’убеждать несті денежку’)
А ви з вашим обмеженим мисленням так і будете скрізь шукати підставу і боятись психологів, щоб не стати ’лохом’)) Поки інші вирішуватимуть свої проблеми і рухатимуться далі.

ну це тимчасово ж...
поки чекаєте його повернення, заповнюйте пустоту тим, що вас радує, з інших сфер. я от як наколола обличчя собі, так і повеселіла). зараз поїду ще духи собі куплю. хтось знаходить радість в кар´єрі, грошах, хтось в спорті, в піклуванні про інших. та котики навіть он як людей радують.
мало що може замінити близьку людину, але що поробиш. хоча б на інші ніжки столу доводиться спиратись, поки основної немає.

Найсумніше, дійсно старіємо і змінюємося((( часу на активне разом все менше і невідомо на скільки ця прірва.
Та тут всі щасливі і самодостатні, я зрозуміла.

Ну мне сложно представить себя на месте автора счастливой. Я конечно вся такая независимая и все такое. Но мой муж это близкий мой человек, и жить счастливо когда понимаешь где он... Ну не в самостоятельности и целосности тут дело.