СкиниУскачи!• 14 ноября в 15:07
Важка втрата
Я впевнена що тут є багато висококваліфікованих психологів. Потрібна порада. Знайома втратила дитину (померла). Стрес і відчай, депресія і факт неприйняття, що так не може бути, або може бути з усіма, тільки не з нею зашкалював і у неї, і у всієї сім´ї. Це тривало декілька років, до спеціалістів вона не зверталась з чоловіком, пройшли вкрай важку травму наодинці з собою. Проте, згадує зараз про дитину вона спокійно не може, це заборонено робити всім,бо у неї болить. Що можна зробити у такому випадку? І чи реально щось зробити, пройшло вже багато років, вона так і живе у відчаї і вся сім´я. Інші діти в сім´ї є.
14
ВетерВполе• 14 ноября в 15:10
На войне больше гибнет сейчас Никто не будет вам сочувствовать
18
16
3
2
1
автор
СкиниУскачи!
• 14 ноября в 15:10
Ответ дляЛовлю капці
тут только психотерапия....
Та ні, вони категорично відмовляються. Може є ще які-небудь методи. ?
5
Тюрюнь_Тюнь• 14 ноября в 15:11
У мужа моей подруги был брат, он погиб в автокатастрофе, их мать не пережила этого. Она помимо всего прочего пила и иногда загонялась до того, что своему второму сыну говорила: лучше б ты погиб вместо него. Там просто треш в семье
19
Ловлю капці• 14 ноября в 15:11
Ответ дляСкиниУскачи!
Та ні, вони категорично відмовляються. Може є ще які-небудь методи. ?
к сожалению нет, ну или я о них не знаю, я бы сказала время, но вы пишите, что уже много прошло...
3
автор
СкиниУскачи!
• 14 ноября в 15:12
Ответ дляВетерВполе
На войне больше гибнет сейчас Никто не будет вам сочувствовать
Так,ви праві, але це не на війні,це важко. Хоча ви праві, уже померло сотні, десятки невинних здорових дітей. Уже важко на це дивитися і кожний день ці діти помирають, кінця края нема. Якесь прокляття.
1
Тюрюнь_Тюнь• 14 ноября в 15:13
Ответ дляСкиниУскачи!
Так,ви праві, але це не на війні,це важко. Хоча ви праві, уже померло сотні, десятки невинних здорових дітей. Уже важко на це дивитися і кожний день ці діти помирають, кінця края нема. Якесь прокляття.
Я потеряла ребенка, который должен был вот вот родиться, на 38 неделе беременности. Это крайне тяжело к испытание было для нас с мужем. И да, можно было бы сказать, что время облегчит ее боль, тем более, что есть другие дети в семье. Но это точно только к психиатру уже
7
2
1
Черпак_для_фантазий• 14 ноября в 15:14
Ответ дляСкиниУскачи!
Та ні, вони категорично відмовляються. Може є ще які-небудь методи. ?
Народити ще дитину
5
автор
СкиниУскачи!
• 14 ноября в 15:17
Ответ дляЛовлю капці
к сожалению нет, ну или я о них не знаю, я бы сказала время, но вы пишите, что уже много прошло...
Уже пройшло більше 10 років, але вони дуже жаліють. Уже стомилися від постійних роздумів а якби так, а якби сяк.
Хоч їх переконували, що це сила випадку, ніхто не знає з ким і що завтра станеться...
Хоч їх переконували, що це сила випадку, ніхто не знає з ким і що завтра станеться...
5
1
автор
СкиниУскачи!
• 14 ноября в 15:15
Ответ дляТюрюнь_Тюнь
Я потеряла ребенка, который должен был вот вот родиться, на 38 неделе беременности. Это крайне тяжело к испытание было для нас с мужем. И да, можно было бы сказать, что время облегчит ее боль, тем более, что есть другие дети в семье. Но это точно только к психиатру уже
Це була доросла була.
Ловлю капці• 14 ноября в 15:15
Ответ дляСкиниУскачи!
Уже пройшло більше 10 років, але вони дуже жаліють. Уже стомилися від постійних роздумів а якби так, а якби сяк.
Хоч їх переконували, що це сила випадку, ніхто не знає з ким і що завтра станеться...
Хоч їх переконували, що це сила випадку, ніхто не знає з ким і що завтра станеться...
только психотерапия нажаль...
3
Стрекоза любви• 14 ноября в 15:15
У такому випадку вся надія на батька. Можливо він зможе стимулювати її до змін, до роботи з психологом, бо це їх спільне горе?
Безперечно, втрата дитини це дуже страшно, але мама своїм психо-емоційним станом, якщо грунтуватися на вашу розповідь про те, що пройшло багато років, а вся сімʼя і інші діти у відчаї, знижує якість життя у своїх інших, живих дітей.
Безперечно, втрата дитини це дуже страшно, але мама своїм психо-емоційним станом, якщо грунтуватися на вашу розповідь про те, що пройшло багато років, а вся сімʼя і інші діти у відчаї, знижує якість життя у своїх інших, живих дітей.
1
Тюрюнь_Тюнь• 14 ноября в 15:16
Ответ дляСкиниУскачи!
Уже пройшло більше 10 років, але вони дуже жаліють. Уже стомилися від постійних роздумів а якби так, а якби сяк.
Хоч їх переконували, що це сила випадку, ніхто не знає з ким і що завтра станеться...
Хоч їх переконували, що це сила випадку, ніхто не знає з ким і що завтра станеться...
Они д за встряли на каком-то этапе горевания. Не стали вырастать духовно над этой потерей, а срослись с ней. 10 лет это срок
5
2
Кумася• 14 ноября в 15:16
Ответ дляСкиниУскачи!
Та ні, вони категорично відмовляються. Може є ще які-небудь методи. ?
я мама, которая потеряла ребенка, нейрообластома забрюшинного пространства - говорить об этом нужно, тогда фаза острой боли пройдет быстрее...но наступит другая принятия или нет. У меня это моя светлая память, я проживаю жизнь за своего сына - переплыла экватор, летала к Будде и т.д. И нужно всегда помнить, что это только твоя боль...все вокруг обязано быть живым, красивым. Мы были у трех психологов - от этой боли спасти себя можно только самому.
15
9
3
Наизнанку• 14 ноября в 15:17
Ответ дляСкиниУскачи!
Та ні, вони категорично відмовляються. Може є ще які-небудь методи. ?
Та які, ад тільки(((
Тюрюнь_Тюнь• 14 ноября в 15:17
Ответ дляСкиниУскачи!
Це була доросла була.
Я не говорю, что это равноценные потери, тут вроде не место меряться горем, я вам привожу пример и говорю из своего опыта.
автор
СкиниУскачи!
• 14 ноября в 15:17
Ответ дляЧерпак_для_фантазий
Народити ще дитину
Не допомогло.
Наизнанку• 14 ноября в 15:18
Ответ дляСкиниУскачи!
Уже пройшло більше 10 років, але вони дуже жаліють. Уже стомилися від постійних роздумів а якби так, а якби сяк.
Хоч їх переконували, що це сила випадку, ніхто не знає з ким і що завтра станеться...
Хоч їх переконували, що це сила випадку, ніхто не знає з ким і що завтра станеться...
Що сталося з дитиною?
автор
СкиниУскачи!
• 14 ноября в 15:18
Ответ дляСтрекоза любви
У такому випадку вся надія на батька. Можливо він зможе стимулювати її до змін, до роботи з психологом, бо це їх спільне горе?
Безперечно, втрата дитини це дуже страшно, але мама своїм психо-емоційним станом, якщо грунтуватися на вашу розповідь про те, що пройшло багато років, а вся сімʼя і інші діти у відчаї, знижує якість життя у своїх інших, живих дітей.
Безперечно, втрата дитини це дуже страшно, але мама своїм психо-емоційним станом, якщо грунтуватися на вашу розповідь про те, що пройшло багато років, а вся сімʼя і інші діти у відчаї, знижує якість життя у своїх інших, живих дітей.
З якістю життя у них все пречудово,а от іншим вони його значно знижують. Просто вони його знищують навколо.
3
1
Наизнанку• 14 ноября в 15:19
Ответ дляСкиниУскачи!
Уже пройшло більше 10 років, але вони дуже жаліють. Уже стомилися від постійних роздумів а якби так, а якби сяк.
Хоч їх переконували, що це сила випадку, ніхто не знає з ким і що завтра станеться...
Хоч їх переконували, що це сила випадку, ніхто не знає з ким і що завтра станеться...
Почуття провини дуже сильна штука, мабуть винить себе за це(( мабуть на цьому фоні є циклічні думки
1
Квітка Миру• 14 ноября в 15:20
Ответ дляСкиниУскачи!
Та ні, вони категорично відмовляються. Може є ще які-небудь методи. ?
Оставьте их в покое . Зачем вы при них вспоминаете вслух умершего ребенка ?
4
1
автор
СкиниУскачи!
• 14 ноября в 15:21
Ответ дляНаизнанку
Що сталося з дитиною?
Померла. Сказали, що помилку лікарі допустили. У всьому винуваті лікарі наскільки я тоді зрозуміла. Якась болячка була невстановленого типу.
Квітка Миру• 14 ноября в 15:23
Ответ дляСкиниУскачи!
З якістю життя у них все пречудово,а от іншим вони його значно знижують. Просто вони його знищують навколо.
Каким образом , интересно ?
Стрекоза любви• 14 ноября в 15:23
Ответ дляСкиниУскачи!
З якістю життя у них все пречудово,а от іншим вони його значно знижують. Просто вони його знищують навколо.
Якщо інші діти у відчаї (ви сама це написали), то якість життя не може бути «пречудовою».
2
автор
СкиниУскачи!
• 14 ноября в 15:25
Ответ дляКвітка Миру
Оставьте их в покое . Зачем вы при них вспоминаете вслух умершего ребенка ?
Та я ніколи. Вони самі! Вони самі живуть з цим горюванням і вже свою секту навіть зробили. Я це сектою називаю, тому що не на позитиві, а на темноті акценти на горюванні, траурі. Не дають дитині спокійно полежати, і це не насмішка. Таке відчуття, що вони як бренд собі зробили, себе люблять, жаліють і пропагують своє мучеництво.
2
1
Тюрюнь_Тюнь• 14 ноября в 15:23
Ответ дляСкиниУскачи!
З якістю життя у них все пречудово,а от іншим вони його значно знижують. Просто вони його знищують навколо.
А как не страдает качество жизни? Нужно работать, растить других детей в этой семье и прочее. Какое качество жизни?
мадам Везувий• 14 ноября в 15:26
Автор вы ничего не сделаете, если они не хотят. Никак. Фсе.
Если там ребегюнок страдает, в зависимости от возраста можете как то помочь, аккуратно проговорить эту тему,что он точноине виноват, или по обстоятельствам там на тему..
Если там ребегюнок страдает, в зависимости от возраста можете как то помочь, аккуратно проговорить эту тему,что он точноине виноват, или по обстоятельствам там на тему..
4
Тюрюнь_Тюнь• 14 ноября в 15:25
Ответ дляСкиниУскачи!
Та я ніколи. Вони самі! Вони самі живуть з цим горюванням і вже свою секту навіть зробили. Я це сектою називаю, тому що не на позитиві, а на темноті акценти на горюванні, траурі. Не дають дитині спокійно полежати, і це не насмішка. Таке відчуття, що вони як бренд собі зробили, себе люблять, жаліють і пропагують своє мучеництво.
Набор общих слов. Это их право чтить память своего ребенка как они хотят. Не лезьте и не указывайте людям. Я думала сначала, что вы как-то от души, а вы язык почесать
2
2
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу