Як на таке реагувати?

На роботі є одна співробітниця, якій 40 р, самотня повністю, ні дітей, ні батьків, нічоловіка. яка не розуміє як це коли не вистачає грошей, бо в тебе дитина, старі батьки....з кожним роком виживати стало важче. Зп в мене в 2.5 р менше за її. Я можу дозволити собі лише раз на рік поїхати десь на 2 тижні в ЗУ по типу Східниці чи Трускавця. Мені ніхто не допомагає.
Нещодавно ходила у відпустку на 5 днів. Просто відсипалася, пішла до лікарів і досить вчасно. Підігнала хвости по здоров´ю.
Питає мене - куди їздила? Відповідаю , що нікуди. Скривилася, ой, цілий тиждень вдома.. Так і життя пройде. Кажу - роз´їжджати нема за що. Влітку їздила. Вона -а я у кожну відпустку подорожую. Це жтакскучно вдома сидіти.
Ну і я не планувала. Бо треба час і зуби полікувати і т.ін. Почала читати лекцію, що треба себе любити, подорожувати, щось бачити ..я вийшла з кімнати , не дослухавши,.бо вже нудить від тогр. до війни я подорожувала, було простіше. Зараз треба і батькам з пенсією 3600 допомогти, і якісь гроші відкласти, бо підліток вдома...Чого самотні без дітей, без батьків такі недалекі??? Бо це не вперше. Десь щось почує, як заміжня пішла в магазин скуповуватися- зразу повчання, що треба себе любити, а не по магазанигам ходити мужика годувати. Я ніколи на роботі не сварюся.але якось наступного разу треба поставити на місце. Дивишся на неї - 40 р. А розуму як в 16...